Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2013 року р. Справа № 2а-5553/12/1470
м. Миколаїв
12:40
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,
представника позивача: Торлопової В.О.,
представника відповідача: Сугацького О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», вул. 1-ша Слобідська, 122,м. Миколаїв, 54042 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0000620070, В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (надалі - Товариство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0000620070, яким Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або відповідач) зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року на 63078 грн. і застосувала до Товариства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 31539 грн.
В обґрунтування позову Товариство вказало на безпідставність висновків ДПІ про незаконність включення до податкового кредиту суми ПДВ, що була сплачена позивачем у складі вартості придбаного у ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» товару.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову (ар. с. 105-107), в яких зазначив, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ стала та обставина, що вжитими органами державної податкової служби заходами не був доведений факт надходження від ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» до державного бюджету сум ПДВ, що були сплачені Товариством.
В судовому засіданні представник Товариства позовні вимоги підтримала, представник ДПІ просив у задоволенні позову відмовити.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 24.01.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
В період з 26.09.2012 по 27.09.2012 ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» за жовтень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року.
Результати перевірки ДПІ оформила актом від 28.09.2012 № 2948/15-419/00952114 (надалі - Акт, ар. с. 14-21). Як зазначено на стор. 7-10 Акта (ар. с. 17-18), в ході перевірки були досліджені документи, які у розумінні Податкового кодексу є належними доказами на підтвердження права Товариства на включення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ (договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні, складські квитанції, податкові накладні, платіжні доручення). Товариство включило до податкового кредиту жовтня 2011 року сплачений на користь ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» у складі вартості придбаної пшениці ПДВ в сумі 63078 грн. ДПІ, заперечуючи право Товариства на податковий кредит в означеній сумі, послалась на те, що здійснити у серпні 2012 року зустрічну звірку ТОВ «ІНТЕРГАРО-СОЮЗ» неможливо в зв'язку з визнанням останнього банкрутом. На стор. 11-12 Акта (ар. с. 13) ДПІ вказала: « … в ході проведення перевірки встановлено згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних (відсутність основних фондів, незначна кількість працюючих при значних обсягах реалізації) відсутність фактичних обставин здійснення фінансово-господарської операції між ПАТ «МКХП» із ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ», які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, в наслідок чого не має можливості зробити висновки про зв'язок таких операцій із господарською діяльністю підприємства. Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку. Слід зауважити, що правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків. Отже, підприємству ПАТ «МКХП» контрагентом-постачальником ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» надавались первинні бухгалтерські документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України і не можуть бути повернуті з державного бюджету кошти, які не надійшли до бюджету, а залишилися у опосередкованих партнерів» .
На стор. 14 Акта (ар. с. 20) ДПІ зазначила, що «Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством ПАТ «МКХП» перераховано відповідні суми податку на додану вартість підприємствам, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді. Через відсутність надмірної сплати ПДВ, підстав для відшкодування державою ПДВ не існує: не можуть бути повернуті з державного бюджету кошти, які не надійшли до бюджету, а залишилися у опосередкованих партнерів. Джерелом сплати бюджетного відшкодування є доходи Державного бюджету України, які формуються за рахунок податкових зобов'язань, нарахованих та сплачених платниками податків. В зв'язку з тим, що контрагентом-постачальником не задекларовано та не сплачено до Державного бюджету України податкові зобов'язання в обсягах відповідних заявленої у перевіряємому періоді сумі бюджетного відшкодування, таким чином податкові зобов'язання перед бюджетом не виконуються. Таким чином, не можна підтвердити сплату цієї суми до Державного бюджету України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити заявлену підприємством ПАТ «МКХП» до бюджетного відшкодування суму ПДВ за листопад 2011 року у розмірі 63078 грн. по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 37158079) із залишку від'ємного значення за жовтень 2011р.» .
На підставі викладеного ДПІ дійшла висновку про порушення Товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено задекларовану суму від'ємного значення за жовтень 2011 року на 63078 грн. (розділ 4 Акта «Висновок», стор. Акта 15, ар. с. 21).
Податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2012 № 0000620070 ДПІ зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року на 63078 грн. і, на підставі абзаців 3, 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосувала до Товариства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 31539 грн. (надалі - Рішення, ар. с. 29).
На думку суду, висновки ДПІ не відповідають на вимогам законодавства, в зв'язку з чим Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
До позовної заяви Товариство надало всі документи (в тому числі податкові накладні), які підтверджують право позивача на податковий кредит у жовтні 2011 року в сумі 63078 грн. і, відповідно, на включення цієї суми до бюджетного відшкодування за листопад 2011 року (ар. с. 30-52).
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.
Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Судом встановлено, що висновок відповідача про безпідставність включення Товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ, що були сплачені у жовтні 2011 року на користь ТОВ «ІНТЕРГАРО-СОЮЗ» у складі вартості пшениці, ґрунтується на акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 28.02.2012 № 94/15-420/37158079 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» код ЄДРПОУ 37158079 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ «МКХП», корд ЄДРПОУ 00952114 за період жовтень 2011 року» (ар. с. 100-101).
Наказом Державної податкової служби від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).
Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Таким чином, належним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого було прийнято Рішення, цим вимогам не відповідає.
Виходячи зі змісту пункту 2 Розділу І Порядку, акти про неможливість проведення перевірки не є джерелом податкової інформації.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідач не спростував того факту, що позивач у жовтні 2011 року придбав у ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» пшеницю з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, основними видами діяльності якого (згідно з наданою довідкою АА № 664453 Головного управління статистики у Миколаївській області, ар. с. 12) є: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Враховуючи те, що відповідач здійснив невиїзну перевірку, на думку суду, цей факт взагалі не міг бути спростований.
У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Жодних посилань на відсутність податкових накладних або на те, що податкові накладні ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ» були оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, Акт не містить.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Отже, цією нормою визначені зобов'язання продавця. Товариство є покупцем, тому суд вважає твердження ДПІ про порушення Товариством пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України недоречними.
Стосовно обґрунтування Рішення фактом порушення Товариством пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України суд зазначає таке. Відповідно до вказаного пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду. Доказів на підтвердження порушення Товариством саме цієї норми Акт не містить. Порядок формування розрахунку суми бюджетного відшкодування визначений у пунктах 200.3 і 200.4 статті 200 Податкового кодексу України: при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3); якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4). Виходячи з логіки ДПІ, в якості підстави для зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування мали б бути вказані саме ці норми, проте ані Акт, ані Рішення посилань на пункти 200.3 і 200.4 статті 200 Податкового кодексу України не містять.
Таким чином, ДПІ не довела фактів порушень Товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, тобто тих норм, якими обґрунтовано Рішення. Фактично, відмовляючи у бюджетному відшкодуванні, ДПІ послалась виключно на те, що неможливо встановити, чи сплатив ПДВ до бюджету контрагент Товариства. Таке рішення суб'єкта владних повноважень, на думку суду, не може бути визнано законним.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000620070, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 17.10.2012.
3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» судові витрати в сумі 946,17 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України
та підписана суддею 28 січня 2013 року.
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
« 24» січня 2013 року Справа № 2а - 5553/12/1470
м. Миколаїв
12:40
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,
представника позивача: Торлопової В.О.,
представника відповідача: Сугацького О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
адміністративним позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (вул. 1 Слобідська, 122, м. Миколаїв, 54034),
до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029),
про: скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0000620070, -
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000620070, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 17.10.2012.
3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» судові витрати в сумі 946,17 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2013 |
Оприлюднено | 04.03.2013 |
Номер документу | 29624312 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Птичкіна В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні