Постанова

від 27.02.2013 по справі 915/152/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р.№ 915/152/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Картере В.І.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання - Райлян І.Г.

за участю представників:

від УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області - не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „ТД „Арсенал" - не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2013р. про повернення заяви без розгляду

№ 915/152/13-г

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Арсенал"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

18.01.2013р. до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (далі - УПФУ) в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій останній просив порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Арсенал" (далі - ТОВ „ТД „Арсенал") через неспроможність останнього погасити кредиторську заборгованість у сумі 15 440,70 грн.

В підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням, УПФУ надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України №8008 від 15.11.2012р., в якій міститься запис №10 від 10.05.2012р. про „внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу" та акт №366 від 25.12.2012р., складений спеціалістами УПФУ, про відсутність юридичної особи за юридичною адресою: м. Первомайськ, вул. Шевченка, 11.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2013р. (суддя Адаховська В.С.) заяву УПФУ про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Торгівельний дім „Арсенал" та додані до неї документи повернуто кредитору без розгляду на підставі ст. ст. 9, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.3 ч.1 ст.63 ГПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати та порушити провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника ТОВ „ТД „Арсенал".

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу УПФУ зазначає, що за результатами господарської діяльності, боржник має заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з серпня по грудень 2008 року у сумі 15 400,70 грн., у зв'язку з чим, кредитор звертався до Управління юстиції відділу державної виконавчої служби з вимогою №ю-10 від 16.05.2011р. про стягнення її в примусовому порядку, але у зв'язку відсутністю боржника за місцем реєстрації та відсутністю у боржника будь-якого майна, відділ ДВС повернув вимогу №ю-10 від 16.05.2011р. заявнику.

Також апелянт зазначає, що відповідно до наданої разом із заявою довідки з ЄДРПОУ, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ „ТД „Арсенал", що за ствердженням апелянта свідчить про не проходження державної реєстрації у зв'язку з відсутністю боржника.

Крім того, апелянт послався на наявність доказів в підтвердження відсутності у боржника будь-якого нерухомого майна (довідка МБТІ №138 від 04.12.2012р.) та транспортних засобів (довідка УДАІ УМВС №1680 від 19.12.2012р.).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Дослідивши матеріали заяви про порушення справи про банкрутство та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 5 статті 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв'язку з чим, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України, в постановах від 06.06.2006 р. у справі №Б48/12-05 та від 22.05.2007 р. у справі №21/19-06-518.

Звертаючись з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, УПФУ надало довідку з Єдиного державного реєстру від 15.11.2012р. №8008, відповідно до якої до державного реєстру було внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.

Однак, вказана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням з огляду на таке:

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців").

Законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням на що звернув увагу Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі № 7572 від 08.09.2008 року,.

Отже, запис про „не підтвердження відомостей про юридичну особу" свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала реєстраційну картку державному реєстратору.

В свою чергу запис про „відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням" вноситься до Єдиного державного реєстру лише у випадку повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за її адресою.

Таким чином, законодавець виключає тотожність записів про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження та відсутність підтверджених даних про юридичну особу.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах по справам №№ 28/150-б від 26.04.2012р., 5009/188/12 від 02.10.2012р., №38/5005/4618/2012 від 25.10.2012р., 34/5005/3938/2012 від 30.10.2012р., 5006/5/64б/2012 від 17.01.2013р.

Враховуючи викладене та виходячи положень ст. 34 ГПК України, щодо необхідності доведення обставин справи певними засобами доказування, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство ТОВ „Торгівельний дім „Арсенал" за ознаками ст. 52 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Наведене вище також спростовує доводи апелянта й щодо того, що він звертався до Управління юстиції відділу державної виконавчої служби з вимогою №ю-10 від 16.05.2011р. про стягнення заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в примусовому порядку, але у зв'язку відсутністю боржника за місцем реєстрації та відсутністю у боржника будь-якого майна, відділ ДВС повернув вимогу №ю-10 від 16.05.2011р. заявнику.

Таким чином, правові підстави для скасування або зміни оскарженої ухвали суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області про повернення заяви без розгляду № 915/152/13-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 27.02.2013р.

Головуючий суддя : В.І. Картере

Судді: Л.В. Лавриненко

В.Т. Пироговський