Рішення

від 21.02.2013 по справі 5006/16/148/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.13 р. Справа № 5006/16/148/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ЛТД» м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесал'янс» м.Донецьк

про стягнення 202 720, 24грн.

За участю представників сторін:

від позивача : Сочнєв Р.В.- директор підприємства за довідкою з ЄДРПОУ, Зима Д.Л. за довіреністю б/н від 10.12.2012р., Заставенко Г.В. за довіреністю б/н від 10.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

16.12.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ-ЛТД» м. Донецьк (далі - ТОВ «МАГ-ЛТД») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесал'янс» м.Донецьк (далі - ТОВ«Донбізнесал'янс») про стягнення 311 081грн.02коп., а саме, основної заборгованості в сумі 270 427грн.93коп., пені в сумі 40 653грн. 09коп., мотивуючи тим, що на підставі укладеного договору підряду №02/08 від 02.08.2010року позивачем виконані відповідні роботи, однак у порушення вимог п.п.3.1.3, 5.3.4 договору відповідач оплату виконаних на суми 270 427грн.93коп. не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 07.12.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «МАГ-ЛТД» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/148/2012.

Ухвалою від 29.01.2013року на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжено за клопотанням відповідача.

24.01.2013р. ТОВ «МАГ-ЛТД» звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ТОВ«Донбізнесал'янс» на користь ТОВ «МАГ-ЛТД» заборгованість у сумі у розмірі 171 153, 05 грн., пеню у розмірі 31 567, 19грн. та судові витрати у розмірі 4054, 40грн.- загальна сума заявлена до стягнення складає 202 720, 24грн.

Суд на підставі ст.22 ГПК України прийняв вказану заяву, як заяву що фактично є заявою про зменшення позовних вимог, до розгляду, та здійснює подальший розгляд справи з її урахуванням.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №02/08 від 02.08.2010року, додатку №1 до договору, додаткових угод до нього, додатків до додаткових угод, видаткових накладних, довіреностей, банківських виписок, акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 30.11.2011року, листів №029 від 26.10.2012року, №031 від 08.10.2012року, опису вкладення у цінний листа та фіскального чеку ДП «Укрпошта» №1240 від 08.11.2012року, свідоцтва про державну реєстрацію підприємства А00 №306094, витягу з ЄДРПОУ ТОВ «МАГ-ЛТД» та витяг з ЄДРПОУ на ТОВ«Донбізнесал'янс», довідку б/н б/д щодо наявності заборгованості.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 11,202,509, 525-526, 612, 625, 627,629,837-864 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 1, 2, 12, 22, 38, 44, 54, 61 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на позовну заяву ТОВ«Донбізнесал'янс» просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, повністю сплачена відповідачем, період нарахування пені визначений позивачем з порушеннями ч.6 ст. 232 ГК України.

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду належним чином засвідчену копію Статуту підприємства.

У судовому засіданні 21.02.2013року представники ТОВ «МАГ-ЛТД» підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послались на факти і обставини, викладені у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник ТОВ«Донбізнесал'янс» у судове засідання 21.02.2013року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача, якому неодноразово надавалась можливість з'явитись у судове засідання та надати свої заперечення на позовну заяву та докази в їх обґрунтування.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Представники позивача не звертались до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши представлені ними в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

02.08.2010року між ТОВ «МАГ-ЛТД» (Підрядник) та ТОВ«Донбізнесал'янс» (Замовник) укладено договір підряду №02/08, за умовами п 1.1 якого Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати монтаж системи вентиляції по вказанню та у відповідності з узгодженим технічним завданням Замовника своїми силами та засобами з обладнання та матеріалів, що закуплені Підрядником згідно Специфікації (Додатка №1) до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору (далі - обладнання), роботи по монтажу, пусконалагодженню та передачі змонтованого обладнання в експлуатацію на об'єкті Замовника: готель «Шахтар» (прибудова) - що знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Титова, буд.15.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін. Підписи представників сторін скріплені печатками підприємств. Договір підписано сторонами без складання протоколу розбіжностей. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження визнання договору недійсним у судовому порядку.

Відповідно до пункту 8.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та закінчується після виконання всіх зобов'язань сторін за даним договором.

Згідно п. 8.3 всі доповнення та зміни до умов даного договору оформлюються в письмовому вигляді додатковими угодами до даного договору.

Сторонами договору підписані додаткові угоди №1 від 25.08.2010року та №2 від 11.11.2010року, згідно яких договір доповнено п.1.1.2, за яким встановлено, що Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати монтаж системи вентиляції по вказанню та у відповідності з узгодженим технічним завданням Замовника своїми силами та засобами з обладнання та матеріалів, що закуплені Підрядником згідно Специфікації (Додатків №2 та №3) до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору (далі - обладнання), роботи по монтажу, пусконалагодженню та передачі змонтованого обладнання в експлуатацію на об'єкті Замовника: готель «Шахтар» (прибудова) - що знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Титова, буд.15.

Вартість договору визначена договірною ціною та включає в себе ціну на придбані Підрядником обладнання та матеріали (Додаток №1, №2, №3).Вартість та перелік матеріалів та обладнання, що належить придбати Підряднику, до закупки узгоджується з Замовником.(п.п. 1.3 (в редакції додаткових угод), 1.4).

Сторонами договору підписано Додатки №1, №2, №3 до договору, що містять перелік обладнання, його тип, марку, кількість, ціну та загальну вартість.(арк. справ 16-23). У зазначений додатках наявне посилання безпосередньо на договір та додаткові угоди до нього, що свідчить про факт їх підписання як його невід'ємних частин.

Таким чином, факт узгодження переліку обладнання, його типу, марки, кількості, ціни та загальної вартості у порядку, передбаченому умовами договору, підтверджено належними доказами у справі.

Згідно ст. 839 ЦК України Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду , із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з п.1.1 договору сторонами узгоджено, що виконання робіт здійснюється Підрядником своїми силами та засобами з обладнання та матеріалів, що закуплені Підрядником згідно Специфікації (Додатків №2 та №3) до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору (у редакції додаткової угоди №2 до договору) встановлено, що строк виконання робіт Підрядником з постачання обладнання та матеріалів до 01.12.2010року.

Тобто, фактично сторони домовились, що підрядник також здійснює поставку обладнання Замовнику та встановили строк виконання даних зобов'язань.

Частина 2 ст. 628 ЦК України надає сторонам право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Вивчивши вищезазначений пункт договору, суд приходить до висновку, що договір №02/08 від 02.08.2010року за своєю правовою природою є змішаним договором підряду та поставки.

На виконання умов договору №02/08 від 02.08.2010року ТОВ «МАГ-ЛТД» поставило ТОВ «Донбізнесал'янс» за видатковими накладними №РН-0000004 від 31.03.2011р., №РН-0000081 від 30.12.2010р., №РН-0000078 від 30.11.2010р., №РН-0000075 від 15.11.2010р., №РН-0000070 від 15.11.2010р., №РН-0000026 від 30.06.2011р., №РН-0000074 від 29.10.2010р., №РН-0000076 від 23.11.2010р., №РН-0000068 від 30.09.2010р., №РН-0000061 від 30.09.2010р. відповідне обладнання.Належним чином засвідчені вказаних видаткових накладних містяться в матеріалах справи.

Накладні містять посилання на договір №02/08 від 02.08.2010року, що беззаперечно свідчить про поставку обладнання, що зазначено у накладних, на підставі вказаного договору.

Заперечень стосовно обсягу повноважень осіб, які підписували накладні сторони суду не надали.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами накладні є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

Загальна вартість обладнання, яке було передане за видатковими накладними складає 2527940грн.41коп.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.1.1 договору сторони домовились, що Замовник здійснює попередню оплату на придбання матеріалів по Специфікації (Додаток №1) 100% протягом 3 днів з моменту підписання договору.

Як вбачається з позовної заяви, Замовник не виконав свої зобов'язання з перерахування попередньої оплати на придбання матеріалів по Специфікації (Додаток №1) в розмірі 100% протягом 3 днів з моменту підписання договору.

Приписами ст.538 ЦК України встановлено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок, в зв'язку з чим поставка позивачем обладнання без передбаченої договором передплати не звільняє відповідача від зобов'язання його оплатити.

Частина 2 ст. 712 ЦК України передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що строк виконання зобов'язання з оплати отриманого обладнання у відповідача виник з моменту підписання видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно банківських виписок, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи (арк. справи 84-88), відповідач здійснив оплату на суму 2 356787грн.36коп.

Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ N 22від 21.01.2004року (з змінами та доповненнями) , що зареєстрована Міністерством юстиції за N 377/8976, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995року, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Відповідно до Листа Національного Банку України №25-111/1438-7141 від 09.06.2011року після списання коштів з рахунку платника питання щодо зміни інформації, зазначеної у реквізиті «призначення платежу» може вирішуватися виключно між сторонами.

Таким чином, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення цього платежу.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду в якому надані послуги чи товар, або безпосередньо акту, за яким виконувались роботи, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Позивачу грошові кошти були перераховані відповідачем з посиланням в графі «Призначення платежу» платіжних доручень з посиланням на договір без зазначення конкретних накладних, внаслідок чого оплата була направлена на заборгованість, яка виникла раніше.

Довідкою (арк. справи 127) позивач визначив, що заборгованість в сумі 171153грн.05коп. виникла за накладними: №РН-0000004 від 31.03.2011р., №РН-0000026 від 30.06.2011р.

Між сторонами у справі підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого відображені всі господарські операції сторін станом на 30.11.2011року, у томі числі наявне посилання на накладні №РН-0000004 від 31.03.2011р., №РН-0000026 від 30.06.2011р. За даним актом відповідач визнав факт наявності загальної заборгованості перед позивачем в сумі 270427грн.92коп.

Позивач звертався до відповідача з претензіями щодо оплати загальної суми заборгованості в обсязі 270427грн.92коп.(арк. справи 25-27).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на факт оплати вартості обладнання, яке отримано за вищезазначеними видатковими накладними у повному обсязі, однак доказів означеного до відзиву не надає.

Ухвалами суду відповідні докази оплати заборгованості витребовувались у відповідача, однак вимоги ухвал суду з надання відповідних доказів відповідач не виконав.

Положення статті 33 ГПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати отриманого обладнання.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №02/08 від 02.08.2010року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості обладнання, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості. Відповідно ТОВ«Донбізнесал'янс» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати у встановленому порядку.

Виходячи з того, що в цій частині позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, не спростований відповідачем належними доказами у справі, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 171153грн.05коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки, так і відшкодування збитків.

Зокрема, у частині 1 статті 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у пункті 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що при наявності прострочки оплати у відповідності з розділом ІІІ даного договору Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочки.

Оскліки обов'язок Замовника перерахування попередньої оплати на придбання матеріалів по Специфікації (Додаток №1) в розмірі 100% протягом 3 днів з моменту підписання договору передбачений пунктом 3.1.1 договору, що міститься у розділі ІІІ договору, позивач мав правові підстави для нарахування пені.

Як вбачається з заяви (арк. справи100-103), позивач просить суд стягнути пеню за період з 01.12.2011року по 21.01.2013року.

Однак, позивач невірно зазначив період, за який він мав право на стягнення пені.

Зокрема, частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені, отже відповідно до вимог діючого законодавства нарахування пені можливе виключно за шість місяців, після чого нарахування припиняється.

Оскільки заборгованість, яку просить стягнути позивач виникла на підставі видаткових накладних №РН-0000004 від 31.03.2011р., №РН-0000026 від 30.06.2011р., строк оплати, як встановлено вище, починається з дати отримання обладнання за накладними, відповідно прострочення виконання зобов'язання відбулось з 01.04.2012року та 01.07.2012року.

Таким чином, виходячи з приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України позивач має право нараховувати пеню за період з 01.04.2011року по 01.10.2011року щодо заборгованості, яка виникла за накладною №РН-0000004 від 31.03.2011р., та за період з 01.07.2011року по 01.01.2012року щодо заборгованості, яка виникла за накладною №РН-0000026 від 30.06.2011р.

Виходячи з того, що позивачем зазначено період стягнення пені - з 01.12.2011року по 21.01.2013року, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені щодо заборгованості, яка виникла за накладною №РН-0000004 від 31.03.2011р., оскільки позивач не має права на нарахування пені у період, що ним визначений. Одночасно, щодо заборгованості, яка виникла за накладною №РН-0000026 від 30.06.2011р. в сумі 49039грн.49коп., суд вважає за можливе здійснити перерахунок суми пені за період з 01.12.2011року (дата початку періоду нарахування, визначена позивачем) по 01.01.2012року (дата припинення нарахування пені вирахувана судом згідно ч.6 ст.232 ГК України).

За даний період сума пені складає 666грн.34коп.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1. ч.2 ст.258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення пені становить 1 рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ч.1 ЦК України).

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.

Дана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 17.02.2010року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МАГ-ЛТД» звернулось до суду з позовною заявою 06.12.2012року, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Донецької області.

Відповідно, в даному випадку строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені частково сплив.

Згідно з ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач не звертався до суду із письмовою заявою щодо застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, внаслідок чого у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 666грн.34коп., в іншій частині у задоволенні даних вимог слід відмовити.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи факт зменшення позовних вимог за заявою позивача внаслідок фактично добровільної відмови позивача від частини заявлених позовних вимог, сума судового збору, сплачена позивачем при зверненні з позовними вимогами платіжним дорученням №2620 від 06.12.2012року підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 2167грн.22коп.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, судовий збір покладається на відповідача в сумі 3436грн.39коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 692, 712, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 231-232, Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ЛТД» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесал'янс» м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі у розмірі 171 153, 05 грн., пені у розмірі 31 567, 19грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбізнесал'янс» м.Донецьк (83048, м.Донецьк, пр-т Титова, буд.15, ідентифікаційний код 34687200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ЛТД» м. Донецьк (83112, м.Донецьк, вул..Куйбишева, буд.240-а, ідентифікаційний код 24065197) заборгованість в сумі 171 153грн.05коп., пеню в сумі 666грн.34коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 3436грн.39коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МАГ-ЛТД» м. Донецьк (83112, м.Донецьк, вул..Куйбишева, буд.240-а, ідентифікаційний код 24065197)з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2167грн.22коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26.02.2013року.

Суддя Осадча А.М.