Постанова

від 19.02.2013 по справі 826/154/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року 14:42 № 826/154/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Князя С.С.

представників відповідача - Шаповала А.О., Романюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з з обмеженою відповідальністю «Гармонія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до якого просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0008162270 від 19.12.2012р, №0008142270 від 19.12.2012р., №0008152270 від 19.12.2012р., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю та зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представників відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у період з 20.04.12 по 07.05.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гармонія» (код ЄДРПОУ 23168274) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інварс постач»(код ЄДРПОУ 36475041), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 3652191019), ПП «Охторг» (код ЄДРПОУ 36844728), ТОВ «Укртехномас-сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600), ТОВ «Укрземстрой» (код ЄДРПОУ 36588445), ТОВ «Рутарес Консалт» (код ЄДРПОУ 36076624), ТОВ «Екостатус Компані» (код ЄДРПОУ 36076598), ТОВ «Есно-Тренд» (код ЄДРПОУ 35656765) та ТОВ «ТД «ДОАР» (код ЄДРПОУ 37194473), за період з 01.11.2008р. по 29.02.2012р., за результатами якої складено Довідку від 15.05.2012р. №124/2-22-70-23168274. Відповідно до висновків довідки, перевіркою встановлено правові відносини ТОВ«Гармонія» з ТОВ«Укртехномас-сервіс», ТОВ «ТД «ДОАР», ТОВ «Леміш Груп» за період з 01.11.2008р. по 29.02.2012р. та відображення в податковому обліку ТОВ «Гармонія» результатів господарських відносин з ТОВ«Укртехномас-сервіс», ТОВ «ТД «ДОАР», ТОВ «Леміш Груп».

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказу від 24.10.12р. №2175 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гармонія» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ново Світ» (код ЄДРПОУ 37351009), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 3652191019) та ТОВ «Укртехномас-сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р, за результатами якої складено акт від 08.11.2012р. №473/1-22-70-23168274.

В ході перевірки встановлені порушення ТОВ «Гармонія»:

- п.п.5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР., зі змінами та доповненнями, та п.п.139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено на прибуток у загальні сумі 745116грн., а саме: ІІІ кв. 2009р. у сумі 47833грн., IV кв. 2009р. у сумі 115965грн., І кв.2010р. у сумі 195371 грн., ІІ кв.2010 у сумі 211258 грн., ІІІ кв.2010 р. у сумі 112606грн., IV кв. 2010р. у сумі 23750грн., ІІ кв.2011р. у сумі 38333грн.;

- п.п.7.4.1. пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Гармонія» завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 525519 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.27 або 25 Декларації з ПДВ) на суму 525519грн. у тому числі по періодам: вересень 2009р. у сумі 38267грн., жовтень 2009р. у сумі 15757грн., листопад 2009р. у сумі 3773грн., січень 2010р. у сумі 78140грн., лютий 2010р. у сумі 44803грн., березень 2010р. у сумі 31934грн., травень 2010р. у сумі 169007грн., червень 2010р. у сумі 34005грн., липень 2010р. у сумі 34439грн., серпень 2010 у сумі 21641грн., листопад 2010р. у сумі 19000грн., червень 2011р. у сумі 33333грн. та завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації з ПДВ) за квітень 2010р. у розмірі 1420грн.

Позивачем подано заперечення від 06.12.2012р. №04/12 на акт перевірки від 08.11.2012р. №473/1-22-70-23168274. за результатами розгляду заперечень, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, листом від 14.12.2012р. №11904/10/22-710 повідомило, що перевірка проведена у відповідності з чинним законодавством, підстави для перегляду висновку акту перевірки від 08.11.2012р. №473/1-22-70-23168274 відсутні.

На підставі акту перевірки від 08.11.2012р. №473/1-22-70-23168274, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва винесено податкові повідомлення-рішення: від 19.12.2012р. №000816 сума завищення від'ємного значення ПДВ 1420грн.; від 19.12.2012р. №0008142270 з податку на додану вартість на загальну суму 579262грн., у тому числі за основним платежем 470075грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 109187грн.; від 19.12.2012р. №0008152270 з податок на прибуток на загальну суму 862021грн., в тому числі за основним платежем 697283грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 164738грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Гармонія» мало господарські відносини з ТОВ «Ново Світ» (код ЄДРПОУ 37351009), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 3652191019) та ТОВ «Укртехномас-сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600).

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності, позивачем надано до суду та залучено в матеріали справи копії податкових та видаткових накладних, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи продуктів харчування, податкові декларації, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, виписки з рахунків, договори купівлі-продажу, акти виконаних робіт до договорів оренди складських приміщень, рекламної продукції по договору на надання маркетингових послуг.

Проте, суд вважає необхідним зазначити наступне, доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення господарської діяльності має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення такої господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Гармонія» та ТОВ «Ново Світ» (код ЄДРПОУ 37351009) укладено договір на надання маркетингових послуг від 12.04.2011р. №74, підписаний від імені директора ТОВ «Гармонія» ОСОБА_4 та директора ТОВ «Ново Світ» ОСОБА_5

В матеріалах справи наявні копії рахунки-фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт, які від імені ТОВ «Ново Світ» підписані директором ТОВ «Ново Світ» ОСОБА_5 і скріплені печаткою підприємства та податкові накладні ТОВ «Ново Світ», які виписані без вказання прізвища особи, яка склала податкову накладну.

Відповідно до бази даних ПДС ЦДБ, станом на 08.11.2012р. порушено провадження у справі про припинення ТОВ «Ново Світ», свідоцтво ПДВ анульовано 31.10.2011р. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, транспорту, устаткування, виробничого обладнання, сировини, матеріалів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Як вбачається із протоколу допиту свідка від 13.10.2011р., та пояснень ОСОБА_6.(засуджений, знаходиться у місцях позбавлення волі), наданими співробітниками СУ ГУ МВС України, ТОВ «Ново Світ» було зареєстроване громадянином ОСОБА_6 за винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності. ОСОБА_6, як службова особа, ніяких фінансово-господарських операцій не здійснював, фактичного відношення до діяльності підприємства немає, організаційно-розпорядчих функцій на підприємстві не виконував, ніяких договорів не укладав та не підписував, податкові накладні та акти виконаних робіт не складав та не підписував, довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності не видавав, податкову звітність не складав та не підписував та не подавав до податкових органів. Окрім того, за даними протоколу допиту громадянки ОСОБА_7 від 13.10.11р., встановлено, що ОСОБА_7 вела бухгалтерію ТОВ «Ново Світ», від імені директора ОСОБА_6, без довіреності, підписувала договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, ставила на них печать, тобто діяльність ТОВ «Ново Світ» полягала в наданні послуг легальним підприємствам по обготівковуванню грошових коштів, тобто перерахування із безготівкової форми в готівкову.

В ході перевірки також встановлено, що ТОВ «Гармонія» мала договірні відносини з ТОВ «Леміш Груп», відповідно до договору купівлі-продажу від 25.09.09р. №35, укладеного між ТОВ «Гармонія» та ТОВ «Леміш Груп» в особі директора ОСОБА_8. Відповідно бази даних ПДС ЦДБ, засновником ТОВ «Леміш Груп» є ОСОБА_9 В ході аналізу податкової звітності, встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, устаткування, транспорту, відсутні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності підприємства.

Співробітниками СУ ДПС у м. Києві та СВ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва до перевірки надано копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва відносно гр.ОСОБА_8 від 22.05.12р., відповідно до якого - ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України / в редакції Закону №2341-ІІІ та копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва відносно гр.ОСОБА_10 від 24.01.12р, відповідно до якого ОСОБА_10 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Відповідно до вказаних вироків, встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10створили фіктивне підприємство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, за винагороду.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) за період з 14.06.10р. по 10.05.11р., за результатами якої складено акт від 25.07.12р. №548/22-08/37144600.

Перевіркою встановлено порушення: ст.55 1 , ч.5 ст203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Укртехномас-Сервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662,655 та 656 ЦК України.; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні на продажу товарів (послуг) за період з 14.06.10р. по 10.05.11р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 185, п. 135.2 ст.135 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, а отже ТОВ «Укртехномас-Сервіс» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Разом з тим, згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.12р. встановлено, що громадянин ОСОБА_11 у травні 2010р., умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом реєстрації в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Укртехномас-Сервіс». ТОВ«Укртехномас-Сервіс» створено без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Ново Світ» (код ЄДРПОУ 37351009), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 3652191019), ТОВ «Укртехномас-сервіс» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та згідно протоколів допиту посадові особи ТОВ «Ново Світ» (код ЄДРПОУ 37351009), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 3652191019) та ТОВ «Укртехномас-сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) не підписували первинні документи пов'язані з господарською діяльністю цих підприємств.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Ново Світ» (код ЄДРПОУ 37351009), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 3652191019) та ТОВ «Укртехномас-сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Як встановлено судом, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Гармонія» - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.02.2013 року.

Суддя Є.В. Аблов