Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а-13438/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13438/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Провід» «Provid» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Провід» «Provid» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.05.2012 року №№0001652220, 0001662220 в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 22.05.2012 року №0001652220 та №0001662220 в частині.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суми коштів сплачених за послуги позивачем віднесені до складу валових витрат безпідставно, оскільки роботи виконані самостійно фахівцями позивача. Договором, укладеним між ним та замовниками визначається, що залучення третіх осіб на виконання договорів можливе лише з погодження замовника, проте належним чином оформленого відповідного погодження позивачем надано не було. Наполягає на тому, що податкову накладну №14 від 14.04.2011року було виписано безпідставно, оскільки доказів надання послуг на відповідну дату позивачем не надано, що підтверджує безпідставність формування сум податкового кредиту за ланцюгом постачання.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Дочірнє підприємство «Провід» «Provid» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.01.1995 року, взяте на податковий облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 20.01.2009 року №144102, перереєстровано як платник податку на додану вартість 06.11.2010 року.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 73.11 Рекламні агентства, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт про результати перевірки. Згідно висновків Акту перевірки, позивачем порушено: вимоги п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесено до складу валових витрат суму 265 379,00 грн. за І квартал 2011 року; в порушення вимог п.192.1 ст.192, п. 198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, позивачем завищено податок на додану вартість на суму 287 018,00 грн., у тому числі, за березень 2011 року - на суму 43859,00 грн., за квітень 2011 року - на суму 243 159,24 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001652220 від 22.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 265 380,00 грн., з яких 265 379,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001662220 від 22.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 287 020,00 грн., з яких 287 018,00 грн. - за основним платежем та 2,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду первинних скарг позивача, рішенням Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинних скарг від 30.07.2012 р. №4633/10/12-114 залишено без змін ППР №0001652220 та скасовано ППР №0001662220 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Позивач також звертався до Державної податкової служби України зі скаргами вих. №08/08-12 від 08.08.2012 р. - на ППР №0001662220, та вих. №07/08-12 від 07.08.2012 р. - на ППР №0001652220, які Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторних скарг від 02.09.2012 р. №1246/0/01-12/10-2115 залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем було частково визнано та 06.09.2012 року добровільно сплачено суму ППР №0001662220, - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 р. - на суму 43 859,00 грн. Крім того, платіжним дорученням №801 від 06.09.2012 року позивач сплатив пеню за період з 29.04.2011 року по 07.09.2012 року у сумі 5 554,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно були визначені валові витрати в 1 кварталі 2011 року за результатами господарської діяльності з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту 243159,24 грн. на підставі податкової накладної №14 від 14.04.2011 року, то вона цілковито підтверджуються доказами наданими представником позивача, наданими суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 належним чином надали послуги позивачу. Такі висновки суду ґрунтуються на наданих детальних звітах (до яких додаються дизайн - оригінали макетів рекламних матеріалів, документи, що підтверджують факт розміщення та інформаційну підтримку матеріалів в Інтернеті) та підписані акти про надання послуг. Крім того, в матеріалах справи містяться файли з матеріалами, що використовувались ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 ОСОБА_9 під час розробки рекламних матеріалів, а саме: докази вивчення позиціонування клієнтів на ринку в Україні та за кордоном, їх рекламну активність, маркетингові дослідження, стратегії, бренд буки, створені дизайни для клієнтів позивача. Відповідно до технічних характеристик файлів, матеріали створені в період січень-березень 2011 року та авторами файлів значаться саме ці ФОП. Також в матеріалах справи містяться докази електронного листування між ФОП та позивачем, пов'язаного з погодженням виконання робіт з боку ФОП.

Колегія суддів зауважує, що позивачем до матеріалів справи було додано прінт - скріни (фотознімки екрану монітору користувача) сторінок з соціальних мереж Facebook та Twitter, які свідчать про те, що в період лютий - березень 2011 року ОСОБА_7 був наданий унікальний пароль та логін для адміністрування (управління) сторінками клієнтів Honda Ukraine та WinnerAutomotive, що було достатньо для розміщення реклами та технічної підтримки матеріалів. При цьому, технічну можливість зробити прінт-скрін, де можна побачити ім'я особи (що називається «manager»), яка здійснює адміністрування відповідної сторінки соціальної мережі має лише особа, якій відомі логін та пароль доступу до сторінки соціальної мережі. Адміністратором («Manager») сторінок Honda Ukraine та WinnerAutomotive на Facebook, як видно з прінт скріну, є ОСОБА_7. Крім того, на сторінці адміністрування облікового запису WinnerAuto на Twitter видно у полі «електронної адреси», що контактною особою є ОСОБА_7.

Отримання персонального доступу (логіну, паролю) до сторінок Facebook компаній Honda Ukraine та WinnerAutomotive для інформаційної підтримки сторінок, тобто наповнення зазначених сторінок короткими повідомленнями та банерами підтверджується електронним листуванням між ФОП ОСОБА_7 та співробітниками позивача.

Наведене вище є достатніми доказами фактичного виконання робіт саме ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а не співробітниками позивача (його власними трудовими ресурсами згідно штатного розпису).

Що стосується доводів апелянта про порушення позивачем законодавства про авторське право та суміжні права, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що копії договорів (містяться в матеріалах справи), що були укладені ДП «Провід» «Provid» з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9 містять елементи договору про виконання робіт (надання послуг), а в частині врегулювання передачі виключних майнових авторських прав на твори, що були створені за відповідними договорами - авторського договору, тобто є змішаними договорами, містять всі істотні умови авторського договору, та не суперечать вимогам ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Отже, позивач повною мірою підтвердив факт отримання послуг (робіт) від третіх осіб за договірними зобов'язаннями, оплатив їх, а суми витрат правомірно відніс до складу валових витрат.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення - рішення відповідача №0001652220 від 22.05.2012 року є правильними.

Що стосується питання правомірності податкового повідомлення - рішення відповідача №0001662220 від 22.05.2012 року в оскаржуваній частині, слід зазначити наступне:

Суму в розмірі 243 159,24 грн. позивачем було віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної №14 від 14.04.2011 року за результатами здійснення фінансово - господарських операцій з ДП «Медіа Дирекція» (надання послуг з проведення рекламних кампаній з метою просування продуктів клієнтів-рекламодавців замовника на ринку України й представлення клієнтів-рекламодавців замовника перед громадськістю й окремими групами населення України) на підставі Договору №1001/2011-П.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий кредит позивачем сформовано з дотриманням вимог податкового законодавства, та, що ДП «Медіа Дирекція» при оформленні податкової накладної №14 від 14.04.2011 року допущено описку у графі «Дата відвантаження (використання, постачання (оплати(*)) товарів/послуг», невірно зазначена дата « 01.04.2011 року», яка є технічною опискою. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке:

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Послуги отримані позивачем за Договором №1001/2011-П були ним використані в господарській діяльності, зокрема, для виконання умов Договору №1402-1 від 30.03.2011 року, укладеного між ДП «Провід»» як виконавцем, та ВАТ «Канівський маслосирзавод» як замовником, відповідно до умов якого замовник призначає виконавця рекламною агенцією замовника в Україні з метою рекламування продуктів, і ДП «Провід»» погоджується виступати, як виконавець та зобов'язується, виконуючи завдання замовника, надавати послуги з реклами та просування продуктів замовника відповідно до переліку послуг, передбачених даним договором, а замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця відповідно до умов договору.

З п.1.1 Додатку №4 до Договору №1402-1 від 30.03.2011 року вбачається, що виконавець зобов'язувався надати послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника, які випускаються під знаком для товарів та послуг «Клуб Сиру».

Факт виконання умов Договору №1402-1 підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000131 від 06.04.2011 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000150 від 30.04.2011 року, факт оплати підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення операції (№5316 від 10.06.2011 р.; №3224 від 13.04.2011 р.; №4449 від 23.05.2011 р.; №4708 від 27.05.2011 р.; №5199 від 08.06.2011 р.).

Згідно з дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів, всі господарсько-фінансові операції позивача з ДП «Медіа Дирекція» та третіми особами, за період, що перевірявся, знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що імовірність припущення технічної описки (помилки), яка не змінює зміст господарської операції, та, за вказаних вище встановлених судом обставин, - не може змінювати реальні чи створювати нові зобов'язання добросовісного платника податків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не можуть братись до уваги судом під час вирішення справи, та, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України .

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.