Постанова

від 25.02.2013 по справі 26/385-71/311-2012-71/314-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа№ 26/385-71/311-2012-71/314-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Утулов В.В., довіреність № 28/12-02 від 28.12.2012;

відповідача : Тарасенко Н.В., довіреність № 7-ГО/13 від 15.01.2013;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012

у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про визнання договору застави № 219/Zr-08-7 від 27.11.2008 р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання договору застави № 219/Zr-08-7 від 27.11.2008 р. недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 позов задоволено.

Визнано недійсним Договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-7 від 27.11.2008 р., укладений між філією № 17 -"Чернігівська"Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" витрати по сплаті судового збору в розмірі 941 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 № 26/385-71/311-2012 у справі № 26/385-71/311-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 10.12.2012 о 11:10.

19.11.2012 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

10.12.2012 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

10.12.2012 представником позивача в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 продовжено строк вирішення спору по справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012. Розгляд апеляційної скарги у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 відкладено на 28.01.2013 об 11:00.

24.01.2013 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано доповнення до апеляційної скарги.

28.01.2013 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012. Розгляд апеляційної скарги у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 відкладено на 25.02.2013 о 12:45.

22.02.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові заперечення на доповнення до апеляційної скарги.

22.02.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

25.02.2013 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

25.02.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

27.11.2008 між відповідачем та Відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач» (далі -позичальник) було укладено Генеральний договір "Про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій" № 219-08.

27.11.2008 метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за укладеним Генеральним договором, між філією № 17 "Чернігівська" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"в особі директора філії Старовойта А.І., який діяв на підставі Положення про філію, затвердженого Рішенням Загальним зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (протокол № 59) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було укладено Договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-7 (надалі -договір).

Відповідно до умов договору предметом застави є нафтопродукти заставною вартістю 7 693 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи спір у справі виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з боку філії № 17 -"Чернігівська" підписано директором філії Стравойтом А.І., який не мав відповідних повноважень на укладення договору, то договір є недійсним на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що статутом позивача не передбачено надання спеціального дозволу на укладення договорів застави філією, в зв'язку з чим спірний договір є чинним.

Проте, суд відмічає, що такі твердження скаржника є необґрунтованими та безпідставними, що вбачається з наступного.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з договором, заставодавцем є філія № 17 "Чернігівська" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта", від імені якої, на підставі Положення про філію, затвердженого Рішенням Загальним зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"(протоколом № 59) та довіреності від 15.05.2006 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кожухар Р.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2761, діяв директор філії № 17 -"Чернігівська" Старовойт А.І.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

В п. 3.1 Положення про філію № 17 -"Чернігівська" закріплено, що філія є відокремленим підрозділом товариства без прав юридичної особи за законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У пункті 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"зазначено, що якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.

Зважаючи на те, що у договорі йдеться про посилання на Положення про філію № 17 -"Чернігівська" та довіреність товариства від 15.05.2006 р., у якій вказано, що директор філії Старовойт А.І. уповноважений діяти від імені товариства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що стороною у договорі застави від заставодавця є товариство, як юридична особа, в особі філії № 17- "Чернігівська".

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано положення ст. 92 ЦК України, згідно якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У пункті 9.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсним"вказано, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до п. 3.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (затвердженого Зборами учасників товариства (протокол № 71 від 22.09.2005 р.), філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються зборами учасників товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається товариством.

Пунктом 9.4.1 Положення про філію № 17 -"Чернігівська" передбачено, що директор філії має право укладати від імені товариства договори відповідно до довіреності, виданої товариством.

В свою чергу з довіреності позивача від 15.05.2006 р. вбачається, що директор філії № 17 -"Чернігівська" Старовойт А.І. уповноважений представляти інтереси товариства у всіх установах України, а також судових органах, у зв'язку із чим йому надається право, зокрема, на укладання та підписання від імені товариства договорів застави майна та майнових прав за наявності письмового дозволу товариства.

Але в матеріалах справи відсутній письмовий дозвіл Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа -Нафта", який би надавав директору філії № 17 -"Чернігівська" Старовойту А.І. право на підписання спірного договору.

Абзацом 4 пункту 9.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"передбачено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було встановлено, що позивач не надавав письмовий дозвіл на укладання спірного договору та не вчиняв дій, що свідчать про наступне його схвалення.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимога та заперечення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 26/385-71/311-2012-71/314-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.