Постанова

від 29.11.2011 по справі 2270/12273/11

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/12273/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представника позивача Тертичної Т.М. представника відповідача Пославської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Явір", третя особа на стороні позивача приватне підприємство "Нафта Центр", до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області області № 0000262301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 9120,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 2280,0 грн. і № 0000272301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 11400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2850,0 грн., прийняті на підставі акту перевірки №324/23/32065053 від 06.06.2011 року. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання нафтопродуктів (дизпалива та бензину) від ПП «Нафта Центр» та нікчемність укладеного з зазначеним контрагентом договору поставки №0712/10-1 від 07.12.2010 року.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене законами України «Про податок та додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідні для формування валових витрат і податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, а висновки щодо нікчемності договору поставки перечать вимогам Господарського та Цивільного кодексів.

Крім того, вказує на те, що зазначені в акті висновки всупереч Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства сформульовані лише на підставі акту №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року зустрічної перевірки ПП «Нафта Центр», оформленого Луцькою ОДПІ, результати якої оскаржуються контрагентом позивача в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ПП «Нафта Центр», залучена до участі у справі ухвалою суду від 11.10.2011 року, в судове засідання не з»явилася, про дату розгляду спору повідомлялась судом належним чином, тому її неявка не перешкоджає розгляду судом зазначеного спору.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення № 0000262301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 9120,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 2280,0 грн. і № 00002723-1 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 11400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2850,0 грн., прийняті на підставі акту перевірки №324/23/32065053 від 06.06.2011 року законними, оскільки факт порушення позивачем законів України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат по операції з придбання нафтопродуктів відповідно до нікчемного договору поставки, укладеного з ПП «Нафта Центр», який не мав реальних наслідків, встановлений під час перевірок позивача та його контрагента і зафіксований в актах перевірок №1500/23-2/37258919 від 16.03.2011 року Луцької ОДПІ та №324/23/32065053 від 06.06.2011 року Славутської ОДПІ. На думку відповідача про нікчемність договору поставки свідчать такі обставини: відсутні докази перевезення вантажу; товарно-транспортна накладна на перевезення пального оформлена з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом; відсутні документи про передачу отриманого по видатковій накладній товару від Остапчука С.М. до позивача, докази прибуткування пального позивачем в складському обліку та його зберігання, а також використання в господарській діяльності.

Крім того, вказує, що в силу ч.8 ст.181 і ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та п.2 ст.207 Цивільного кодексу України договір поставки №0712/10-1 від 07.12.2010 року є неукладеним, оскільки не містить договірної ціни.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Явір» 18.07.2002 року зареєстроване виконавчим комітетом Славутської міської ради Хмельницької області (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №690004). З 22.07.2002 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Славутській ОДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини; виробництво дерев»яних будівельних конструкцій та столярних виробів; лісівництво та лісозаготівлі.

В травні 2011 року на підставі пп.20.1.4 п.20.1. ст.20, п.75.1 ст.75, п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно до направлення № № 62, 65, 66 46 від 11.05.2011 року та наказу №206 від 28.04.2011 року працівниками Славутської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлені актом №324/23/32065053 від 06.06.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000262301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 29187,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 7297,0 грн. і № 0000272301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 22412,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 5567,0 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки №324/23/32065053 від 06.06.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями (надалі - Закону № 168), який діяв на час існування спірних відносин, в результаті чого занижено податкові зобов»язання з ПДВ на 29187,0 грн., і вимог п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.12.1.5 (а) п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, що призвело до заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на 22412,0 грн. у зв»язку з безпідставним включенням до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, і вартості пального по операціях з придбання пального (дизпалива і бензину) від ПП «Нафта Центр» на загальну суму 54718,90 грн., в т.ч. ПДВ 9119,82 грн. і обладнання та запчастин від ТОВ «Горіховий сад» на загальну суму 120406,44 грн., в т.ч. ПДВ 20067,0 грн., які фактично не здійснювались.

До подання позовної заяви до суду зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Хмельницькій області та ДПА України і залишені без змін рішеннями №15061/10/25-034 від 19.08.2011 року та №1389/6/10-2115 від 21.09.2011 року відповідно.

З податковими повідомленнями - рішеннями № 0000262301 і № 0000272301 від 21.06.2011 року позивач не погоджується в частині визначення грошових зобов»язань по податку на прибуток та податку на додану вартість по операції з придбання в грудні 2010 року пального (дизпалива і бензину) від ПП «Нафта Центр» на загальну суму 54718,90 грн., в т.ч. ПДВ 9119,82 грн.

Так, податкове повідомлення-рішення № 0000262301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість позивач оскаржує в частині основного платежу в сумі 9120,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 2280,0 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0000272301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток - в частині основного платежу в сумі 11400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2850,0 грн.

Суд встановив, що згідно до договору поставки №0712/10-1 від 07.12.2010 року, укладеного між позивачем та ПП «Нафта Центр», останнє зобов»язалось поставити на умовах доставки транспортом постачальника або самовивозом за домовленістю сторін (п.4.2 договору) нафтопродукти (п.1.1. договору), загальна кількість, асортимент і ціна яких погоджується сторонами при формуванні замовлення і визначається в накладних, які виписуються постачальником (п.2.2 договору). У відповідності до умов договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всіх видаткових накладних, в тому числі ПДВ 20% (п.2.3 договору); оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% вартості отриманого товару протягом 3- банківських днів з дня навантаження, зазначеного в накладних (п.5.1 договору); поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної (п.4.1 договору); перехід права власності на поставлений товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних (п.6.2 договору).

На виконання договору поставки №0712/10-1 від 07.12.2010 року ПП «Нафта Центр» в грудні 2010 року відповідно до видаткової накладної №РН-0000119 від 07.12.2010 року і податкової накладної №119 від 07.12.2010 року поставило позивачеві 2886,0 л. дизельного палива та 5281,0 л. бензину А-76 на загальну суму 54718,90 грн., в тому числі ПДВ 9119,82 грн., якість якого підтверджується Сертифікатом відповідності Серії ВВ №1.145.0069451-10.

Перевезення нафтопродуктів від постачальника до позивача відбулось на замовлення та за рахунок постачальника відповідно до товарно-транспортної накладної від 07.12.2010 року.

Після оприбуткування зазначеного товару в складському обліку, позивач оплатив його вартість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується банківськими виписками.

Від імені позивача доставлені перевізником нафтопродукти на підставі довіреності №143 від 07.12.2011 року отримав заступник директора ТОВ «Явір» Остапчук С.М., який відповідно до умов договору №4 від 04.01.2010 року про повну матеріальну відповідальність несе відповідальність за збереження довірених йому товарно-матеріальних цінностей.

Послуги із зберігання придбаних від ПП «Нафта Центр» нафтопродуктів на складі надає ДП Славутський лісгосп» відповідно до укладеного договору підряду №77 від 04.01.2010 року. Видачу зазначених нафтопродуктів зі складу ДП Славутський лісгосп» для виробничих потреб позивача здійснював Остапчук С.М., на якого наказом №1 від 04.01.2010 року покладені відповідні обов»язки, згідно до лімітно-забірних карток та відомостей на відпуск дизельного пального і бензину А-76 за грудень 2010 року.

Придбані від ПП «Нафта Центр» нафтопродукти позивач використав у власній господарській діяльності для надання послуг для ПП ОСОБА_6 з навантаження і вивезення лісопродукції власним автомобільним транспортом (вантажні автомобілі ЗІЛ-131 НОМЕР_3, ЗІЛ-131 НОМЕР_4, ЗІЛ-131 НОМЕР_5, МТЗ-82 НОМЕР_6 і ЛТ-171 НОМЕР_7) у відповідності до договору №1 від 02.03.2009 року із змінами внесеними 04.01.2010 року.

Використання пального підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами вантажних автомобілів за грудень 2010 року, актами списання дизпалива та бензину А076 за грудень 2010 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 105 «необоротні активи» за 2010 рік, по рахунку 203 «місця зберігання ТМЦ» за 4 квартал 2010 року та січень 2011 року, звітами про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за грудень 2010 року.

Факт надання позивачем послуг ПП ОСОБА_6 з навантаження і вивезення лісопродукції та отримання прибутку від вказаних операцій відображений відповідачем в акті перевірки та не заперечується в судовому засіданні.

Позивач та його контрагент ПП «Нафта Центр» відобразили операції з поставки нафтопродуктів у бухгалтерському та податковому обліку.

Отримавши від постачальника нафтопродуктів ПП «Нафта Центр» видаткову та податкову накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Отже, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Досліджені судом докази свідчать по те, що придбані нафтопродукти позивач використав у господарській діяльності для надання послуг з перевезення вантажу.

Відтак, позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат витрат на придбання в грудні 2010 року нафтопродуктів від ПП «Нафта Центр».

На підставі належним чином оформленої постачальником нафтопродуктів ПП «Нафта Центр» податкової накладної, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість, сплачений в ціні зазначеного товару.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням зазначених вище положень Закону №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки послуг.

Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представник відповідача не довів, що податкова накладна на поставку нафтопродуктів № 119 від 07.12.2010 року, оформлена ПП «Нафта Центр» з порушенням вимог п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якою встановлені вимоги до податкових накладних.

В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, продавцем товару (ПП «Нафта Центр»), яка підтверджуює факт придбання нафтопродуктів, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, суд враховує, що факт поставки нафтопродуктів від вказаного контрагента, їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем нафтопродуктів в господарській діяльності для надання послуг з перевезення вантажів підтверджений дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки №0712/10-1 від 07.12.2010 року, укладеного між позивачем і ПП «Нафта Центр», та, відповідно, відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за вказаною операцією у зв'язку з викладеним нижче.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки №0712/10-1 від 07.12.2010 року, укладеного між позивачем і ПП «Нафта Центр», вимогам цивільного законодавства, або існування будь-яких визначених законом заборон (обмежень) щодо укладання зазначеного договору.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи цей договір, позивач та його контрагент ПП «Нафта Центр» діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент - ПП «Нафта Центр» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем товару від ПП «Нафта Центр».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ПП «Нафта Центр» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу нікчемності договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеним контрагентом, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності господарської діяльності контрагента позивача на дату поставки товару.

Доводи відповідача щодо відсутності ПП «Нафта Центр» за місцезнаходженням спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема отриманим ПП «Нафта Центр» повідомленням про вручення повістки про виклик до суду, надісланим за його юридичною адресою, постановою Волинського окружного адміністративного суду по справі №2а/0370/1521/11 від 08.07.2011 року, якою задоволені позовні вимоги ПП «Нафта Центр» та визнані протиправними дії Луцької ОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки зазначеного підприємства і дії, які полягають у викладенні в акті перевірки від 16.03.2011 року недостовірних та незаконних висновків про нікчемність фінансово-господарських операцій між ПП «Нафта Центр» та його контрагентами.

Відтак, відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі видаткових та податкових накладних, які підтверджують факт поставки нафтопродуктів .

Крім того, відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Тому, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено відповідачем, що придбані позивачем від ПП «Нафта Центр» нафтопродукти на момент поставки належали іншому власнику.

При цьому, помилки, допущені перевізником нафтопродуктів під час оформлення подорожнього листа на перевезення товару від його постачальника (ПП «Нафта Центр») до позивача не можуть слугувати підставою для визнання цієї поставки такою, що не відбулась, оскільки факт отримання товару, постачальником якого є ПП «Нафта Центр», підтверджується також іншими дослідженими судом доказами.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ПП «Нафта Центр» достатньої кількості працівників (за інформацією відповідача - 7 працівників), як на одну з підстав недійсності договорів, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача щодо не укладення договору поставки №0712/10-1 від 07.12.2010 року між позивачем і ПП «Нафта Центр» у зв»язку з відсутністю в його тексті договірної ціни, оскільки відсутність письмового договору жодним чином не впливає на право позивача на відображення господарської операції з придбання нафтопродуктів, оформленої первинними документами, складених з дотриманням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у бухгалтерському та податковому обліку шляхом формування валових витрат і податкового кредиту. При цьому суд враховує, що діючим цивільним та господарським законодавством не передбачена обов»язкова письмова форма договорів поставки нафтопродуктів.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрати по операції з придбання в грудні 2010 року нафтопродуктів від ПП «Нафта Центр», відтак позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000262301 і № 0000272301 від 21.06.2011 року в частині основного платежу в сумі 9120,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 2280,0 грн. і в частині основного платежу в сумі 11400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2850,0 грн. відповідно слід задовольнити.

При цьому суд враховує, що позивач визнав обґрунтованими викладені в акті перевірки від 06.06.2011 року висновки відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, і вартості пального по операціях з поставки обладнання та запчастин від ТОВ «Горіховий сад» на загальну суму 120406,44 грн., в т.ч. ПДВ 20067,0 грн. і оскаржує податкові повідомлення-рішення № 0000262301 і № 0000272301 від 21.06.2011 року лише в частині визначення грошових зобов»язань по операції з поставки нафтопродуктів від ПП «Нафта Центр».

Отримавши спірні податкові повідомлення - рішення, до завершення процедури адміністративного оскарження, позивач платіжними дорученнями №122 від 05.07.2011 року, №138 від 21.07.2011 року, №181 від 04.08.2011 року і №203 від 17.08.2011 року сплатив податок на додану вартість за основним платежем в сумі 20067,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 10000,0 грн. і податок на прибуток за основним платежем в сумі 1012,25 грн. і штрафними санкціями в сумі 2753,06 грн., визначені спірними рішеннями по операції з поставки обладнання та запчастин від ТОВ «Горіховий сад».

За змістом п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень № 0000262301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 9120,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 2280,0 грн. і № 0000272301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 11400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2850,0 грн. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись Цивільним кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області № 0000262301 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 9120,0 грн. і штрафних санкцій в сумі 2280,0 грн. і № 00002723-1 від 21.06.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 11400,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2850,0 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2011 року

Суддя /підпис/О.К. Ковальчук "Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук