Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2861-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

28.02.2013Справа №5002-7/ 2861-2011

За заявою Кримської республіканської рятувально-водолазної служби (юридична адреса - 95026, м. Сімферополь, вул. Генерала Радіонова, 13; фактична адреса - 95492, Сімферопольський район, с. Аграрне, вул. Научна, 3, кв.16) про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання у справі №5002-7/2861-2011

за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21) в інтересах держави в особі:

Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9);

Кримської республіканської рятувально-водолазної служби

до відповідачів - Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1),

товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ялтинська, буд.16);

Фонду комунального майна Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, буд. 1); Ялтинського клубу юних моряків (98600, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 15).

про визнання недійсними результатів конкурсу, договору оренди нерухомого майна, рішення і договору купівлі-продажу, спонукання до повернення майна.

Суддя І.І.Дворний

Представники :

від товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді"- Чирков В.В, довіреність №02-Д від 25.01.12, представник;

прокурор - Коноваленко А.В., посвідчення №009332 від 15.10.2012, , прокурор відділу;

від заявника - не з'явився.

Суть спору: рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року у задоволенні позову заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Кримської республіканської рятувально-водолазної служби було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року задоволено апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а саме,

- визнано недійсними результати конкурсу, оформлені протоколом засідання конкурсної комісії від 31.03.2009 № 4, щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а";

- визнано недійсними договір оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1, укладений на підставі конкурсу між Ялтинським клубом юних моряків та ТОВ "Центр відпочинку на воді" щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а", та додаткову угоду № 1 від 02.11.2009;

- визнано недійсним рішення Ялтинської міської ради від 17.11.2009 №30 про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, в частині внесення до переліку окремого індивідуально визначеного майна нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а", орендовані ТОВ "Центр відпочинку на воді", та процес приватизації щодо передачі у власність ТОВ "Центр відпочинку на воді" нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а";

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а", укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради і ТОВ "Центр відпочинку на воді" 19.05.2010 № 658 за результатами приватизації способом "викуп", засвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Сотніковим В.П. 19.05.2010 № 1461 в реєстрі нотаріальних дій.

- зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" повернути нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а" з незаконного володіння та передати його державі в особі Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби як балансоутримувачу.

15 листопада 2011 року на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року господарським судом Автономної Республіки Крим був виданий наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 лютого 2012 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року залишено без змін.

Справа неодноразово переглядалась в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

В останнє, постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2012 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2012 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року суд призначив до розгляду у судовому засіданні заяву Кримської республіканської рятувально-водолазної служби про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року розгляд справи відкладався, про що всі сторони були повідомлені належним чином.

У судове засідання, що відбулось 28 лютого 2013 року, представник Кримської республіканської рятувально-водолазної служби не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був проінформований належним чином, втім, 27 лютого 2013 року надав суду клопотання про розгляд заяви без його участі і повідомив, що повністю підтримує вимоги, викладені у заяві. Прокурор, у свою чергу, також підтримував заяву стягувача і заперечував проти доводів боржника по справі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" надав суду письмові заперечення на заяву та просив суд відмовити у її задоволенні.

Розглянувши подану Кримською республіканською рятувально-водолазною службою заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, господарський суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та законом України «Про виконавче провадження».

Згідно частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Пунктом 2 частини 1 статі 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статі 119 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання судом мають оцінюватися виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку за наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Як встановлено, наказ на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року по справі №5002-7/2861-2011, яка набрала законної чинності 14 листопада 2011 року, видано судом 15 листопада 2011 року зі строком пред'явлення його у державну виконавчу службу до 16 листопада 2012 року.

Вказаний наказ був направлений на адресу стягувачу 08 грудня 2011 року (одразу після надходження до суду матеріалів господарської справи), що підтверджується супровідним листом господарського суду (том 3, а.с. 87).

02 лютого 2012 року Вищім господарським судом України було прийнято постанову, якою залишено постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року без змін. Враховуючи те, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, стягувач з лютого 2012 року мав можливість пред'явити наказ у державну виконавчу службу, оскільки перша заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року отримана судом апеляційної інстанції 21 березня 2012 року та прийнята до розгляду лише 06 квітня 2012 року.

В подальшому, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду 14 листопада 2011 року було залишено без задоволення, а постанову без змін. Так, ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, з огляду на що, стягувач з 25 квітня 2012 року мав можливість пред'явити наказ у державну виконавчу службу, оскільки касаційні скарги на вказану ухвалу отримані судом апеляційної інстанції 17 травня 2012 року та 25 червня 2012 року, а прийняті до провадження Вищім господарським судом України лише 11 липня 2012 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року було залишено без змін. Слід звернути увагу на те, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і стягувач з 15 серпня 2012 року не був позбавлений можливості пред'явити наказ у державну виконавчу службу. Так, чергова заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року отримана судом апеляційної інстанції 12 вересня 2012 року та прийнята до розгляду лише 25 вересня 2012 року.

Матеріали справи також свідчать про те, що 14 грудня 2011 року наказ, направлений на адресу стягувача, поштовим відділенням був повернений суду. Але, з 03 лютого 2012 року по 06 квітня 2012 року, з 25 квітня 2012 року по 11 липня 2012 року, з 15 серпня 2012 року - у час, коли була можливість пред'явити наказ до державної виконавчої служби, стягувач, не отримавши наказу, з заявою по його видачу до суду не звертався, а звернувся лише 03 вересня 2012 року і отримав його 10 вересня 2012 року (том 5, а.с. 163). Поважних причин про те, що стягувач не мав змоги звернутися до суду з заявою про видачу наказу у час коли можливо було пред'явити його до виконання та належних доказів не пред'явлення такого наказу до виконання суду надано не було.

Відсутність тривалий час господарської справи у суді першої інстанції не обмежувала права позивача на видачу наказу у час, коли була можливість пред'явити його до державної виконавчої служби, оскільки у разі звернення з заявою про видачу наказу у відсутність справи заява приймається до розгляду, а наказ видається негайно після повернення справи до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Так, з 15 лютого 2012 року по 28 березня 2012 року, з 14 травня 2012 року по 24 травня 2012 року справа перебувала у господарському суді, і стягувач з заявою про видачу наказу у цей час не звертався, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Як вже зазначалось, наказ стягувачем був отриманий 10 вересня 2012 року. Втім, чергова заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року була прийнята до провадження судом апеляційної інстанції лише 25 вересня 2012 року і стягувач цей час не був позбавлений можливості пред'явити наказ до державної виконавчої служби та таким правом не скористався.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2012 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року залишено без змін.

Стягувач у своїй заяві посилається на втрату наказом юридичної сили через факт скасування постанови на підставі якої був виданий наказ, втім, суд не погоджується з такими доводами, оскільки наказ господарського суду згідно з приписами Господарського процесуального кодексу України та положеннями Закону України «Про виконавче провадження» юридичної сили автоматично не втрачає, навіть у випадку скасування рішення, на підставі якого він був виданий. Так, наказ може бути пред'явлений до виконання протягом зазначеного в наказі строку у будь-якому випадку, при цьому, відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Як зазначено у пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду №9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, зокрема, якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково)».

З викладеного вбачається, що втрата юридичної сили наказом відбувається відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу України лише шляхом визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку. Разом з тим, з відповідною заявою жодна з сторін до суду не зверталась, докази зворотного в матеріалах справи також відсутні.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2012 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2012 року було скасовано та в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року відмовлено.

Посилання заявника на те, що вказана постанова суду касаційної інстанції не була ним отримана суд відхиляє як не підтверджене належними доказами та вказує про те, що постанова суду касаційної інстанції була винесена після спливу строку пред'явлення наказу для виконання.

Так, на час розгляду справи заявник не надав суду беззаперечних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості своєчасно пред'явити наказ господарського суду від 15 листопада 2011 року для його примусового виконання, крім того, вказані Кримською республіканською рятувально-водолазною службою обставини суд не може вважати такими, що об'єктивно перешкоджали стягувачу у пред'явленні виконавчого документу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність у Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, як стягувача у виконавчому провадженні, поважних причин з пропуску строку пред'явлення до примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року, а відтак і відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у даній справі.

Також, Кримською республіканською рятувально-водолазною службою подана заява про видачу дубліката наказу, у зв'язку з його втратою.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що стягувач має право на звернення до суду з заявою про видачу дубліката наказу лише в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Як вже зазначалось, 15 листопада 2011 року на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року був виданий наказ, втім, на момент звернення позивача (стягувача) до суду з заявою про видачу дублікату наказу строк пред'явлення до виконання наказу закінчився та поновленню з викладених вище підстав не підлягає, що у відповідності до статті 120 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює видачу дубліката наказу.

Заявник не зазначив коли та при яких обставинах ним був втрачений наказ і не навів жодних поважних причин його не звернення до суду з заявою про видачу дубліката наказу протягом строку пред'явлення його до виконання, з огляду на що, підстави для задоволення вказаної заяви відсутні, як відсутні і обставини, що об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати свої права на отримання наказу, його дубліката або на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

На підставі викладеного і керуючись статтями 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Кримської республіканської рятувально-водолазної служби (юридична адреса - 95026, м. Сімферополь, вул. Генерала Радіонова, 13; фактична адреса - 95492, Сімферопольський район, с. Аграрне, вул. Научна, 3, кв.16) про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання у справі №5002-7/2861-2011 відмовити.

Суддя І.І. Дворний