Ухвала

від 04.09.2013 по справі 2861-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

04.09.2013Справа №5002-7/ 2861-2011

За заявою Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133)

про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 20 вересня 2011 року по справі №5002-7/2861-2011

за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95015) в інтересах держави в особі:

Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133);

Кримської республіканської рятувально-водолазної служби

до відповідачів - Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, м. Ялта, 98600),

товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" (вул. Ялтинська, буд.16, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98640);

Фонду комунального майна Ялтинської міської ради (пл. Радянська, буд. 1, м. Ялта, 98600); Ялтинського клубу юних моряків (вул. Дражинського, буд. 15, м. Ялта, 98600).

про визнання недійсними результатів конкурсу, договору оренди нерухомого майна, рішення і договору купівлі-продажу, спонукання до повернення майна.

Суддя І.І. Дворний.

Представники від сторін

від Фонду державного майна України - Федоровський В.Г, довіреність №245 від 10.06.2013, представник;

від товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" - Чирков В.В, довіреність №02-Д від 25.01.2012, представник;

від Фонду комунального майна Ялтинської міської ради, Ялтинського клубу юних моряків - Філонова І.І, довіреність №02-11/926 від 14.09.2012, представник;

від Ялтинської міської ради - Подружко В.М, довіреність №02.11-07/440 від 17.06.2013, представник.

Суть спору: рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року у задоволенні позову заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Кримської республіканської рятувально-водолазної служби було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року задоволено апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим та Фонду державного майна України, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2011 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а саме,

- визнано недійсними результати конкурсу, оформлені протоколом засідання конкурсної комісії від 31.03.2009 № 4, щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а";

- визнано недійсними договір оренди нерухомого майна від 28.05.2009 № 1, укладений на підставі конкурсу між Ялтинським клубом юних моряків та ТОВ "Центр відпочинку на воді" щодо оренди нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а", та додаткову угоду № 1 від 02.11.2009;

- визнано недійсним рішення Ялтинської міської ради від 17.11.2009 №30 про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, в частині внесення до переліку окремого індивідуально визначеного майна нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а", орендовані ТОВ "Центр відпочинку на воді", та процес приватизації щодо передачі у власність ТОВ "Центр відпочинку на воді" нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а";

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд рятувальної станції, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а", укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради і ТОВ "Центр відпочинку на воді" 19.05.2010 № 658 за результатами приватизації способом "викуп", засвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Сотніковим В.П. 19.05.2010 № 1461 в реєстрі нотаріальних дій.

- зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" повернути нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а" з незаконного володіння та передати його державі в особі Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби як балансоутримувачу.

15 листопада 2011 року на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року господарським судом Автономної Республіки Крим був виданий наказ.

28 лютого 2013 року судом відмовлено в задоволенні заяви Кримської республіканської рятувально-водолазної служби про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.

12 серпня 2013 року до суду від Фонду державного майна України надійшла заява про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 20 вересня 2011 року по справі №5002-7/2861-2011, в якій Фонд державного майна України просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а;

- змінити спосіб та порядок виконання пункту 9 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 р. по справі №5002-7/2861-2011 в частині особи, якій слід передати нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а та вказати, що майно слід передати саме Фонду державного майна України;

- визнати виданий господарським судом Автономної Республіки Крим наказ щодо п. 9 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 р. по справі №5002-7/2861-2011 таким, що не підлягає виконанню.

- видати новий наказ по справі та надіслати його на адресу Фонду.

Втім, 11 квітня 2013 року у відповідності до вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Автономної Республіки Крим направив матеріали справи та апеляційну скаргу Кримської республіканської рятувально-водолазої служби на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2013 року, у справі №5002-7/2861-2011 до Севастопольського апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2013 року суд відклав вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Фонду державного майна України до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

У зв'язку з тим, що 21 серпня 2013 року матеріали справи №5002-7/2861-2011 повернуто до господарського суду Автономної Республіки Крим, суд ухвалою від 27 серпня 2013 року прийняв заяву до свого провадження та призначив дату її розгляду.

У судове засідання, що відбулось 04 вересня 2013 року, з'явився представник заявника, який наполягав на задоволенні заяви. Представники Ялтинської міської ради, Фонду комунального майна Ялтинської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" проти вимог викладених у заяві позивача заперечували та надали суду відповідні письмові заперечення, які прийняті судом до розгляду. Представник Ялтинського клубу юних моряків правову позицію відповідачів також підтримав.

Розглянувши заяву позивача щодо заміни способу та порядку виконання рішення суду, зокрема пункту 9 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року по справі №5002-7/2861-2011 на виконання якої господарським судом Автономної Республіки Крим виданий наказ, в частині особи, якій слід передати нерухоме майно, заслухавши пояснення сторін, надані у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 названого вище кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Згідно пункту 7.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» під зміною способу порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

В обґрунтування заявлених вимог, Фонд державного майна України з посиланням на приписи статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», частини 2, 3 статті 137 Господарського кодексу України, вказує, що слід змінити спосіб та порядок виконання пункту 9 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №5002-7/2861-2011 від 14 листопада 2011 року та вказати, що майно слід передати саме Фонду державного майна України, оскільки позов по справі було заявлено в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (метою позову по справі є повернення майна у державну власність), який, у свою чергу, є уповноваженим органом управління стосовно рятувальної станції, що знаходиться у Автономній Республіці Крим, місті Ялта по вул. Дражинського, 33 "а", зокрема, в частині надання згоди на передачу його в оренду, погодження умов договору оренди, надання кандидатури до складу конкурсної комісії, пропозицій щодо умов конкурсу, стосовно надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Крім того, заявник зауважив, що спірне майно належить Кримській республіканській рятувально-водолазній службі як балансоутримувачу на праві оперативного управління, яка перебуває в стадії ліквідаційної процедури, що ускладнює виконання рішення та робить його неможливим.

Відповідачі, у свою чергу, посилаються на те, що дійсно, Фонд державного майна України у справі є позивачем, втім більшість позовних вимог у позовній заяві заявлено на користь обох позивачів і вимоги про повернення спірного майна, тобто будівель і споруд рятувальної станції розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 33-а, мотивовані порушенням прав тільки одного позивача - Кримської республіканської рятувально-водолазної служби як особи, якій, на думку суду що приймав рішення у даній справі, вказане майно належало на праві оперативного управління. Також, на підтвердження цих позовних вимог надавались позивачами докази про приналежність майна саме Кримській республіканській рятувально-водолазній службі і в цієї частині позовних вимог нічого не вказувалось про порушення прав Фонду державного майна України.

Крім того, відповідачі вказують, що в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року згідно вимог позовної заяви зазначено, що суд вважав порушеними права стосовно спірного майна тільки одного позивача - Кримської республіканської рятувально-водолазної служби і будь-які вимоги Фонду державного майна України щодо повернення майна судом не розглядались та не оцінювались, у зв'язку з чим, резолютивну частину постанови (пункт 9) викладено на користь лише Кримської республіканської рятувально-водолазної служби.

За викладених обставин відповідачі вважають, що зміна способу та порядку виконання постанови у вигляді зміни особи, якій належить передати майно, фактично є зміною суті судового рішення, що суперечить положенням статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, суд вважає вказані посилання відповідачів хибними, такими, що спрямовані на ухилення відповідачів, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді", від добровільного виконання рішення суду, та окрім викладеного вище зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи той факт, що відповідачем рішення суду у даній справі протягом тривалого часу не виконано, задоволення заяви про зміну порядку та способу виконання рішення є необхідним заходом, спрямованим на належне виконання судового рішення, як того вимагає частина 4 статті 124 Конституції України.

Обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Статтею 11 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, зокрема, що:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України;

- невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

У статті 115 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» встановлений статус Фонду державного майна України, та вказано, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що одним із основних завдань Фонду державного майна України є реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

При цьому, частиною 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" закріплено повноваження Фонду державного майна України, зокрема, Фонд державного майна України здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; підписує акти приймання-передачі державного майна, у тому числі акцій (часток, паїв), у процесі утворення господарських товариств; виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності; тощо.

Відповідно до статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Частинами 2, 3 статті 137 Господарського кодексу України визначено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Так, Кримська республіканська рятувально-водолазна служба, згідно статуту який зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 28 вересня 1998 року за №755, є бюджетною установою, що заснована на державній власності та підзвітна відділу рятувально-водолазної служби України при товаристві рятування на водах України та діє без мети одержання прибутку. Таким чином, Кримська республіканська рятувально-водолазна служба не є суб'єктом підприємництва та, відповідно, їй не може належати майно на праві повного господарського відання. Майно Кримській республіканської рятувально-водолазної службі може належати лише на праві оперативного управління. Отже, позов по справі було заявлено в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, метою позову по справі є повернення майна у державну власність.

Крім того, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року суд роз'яснив Фонду державного майна України постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі № 5002-7/2861-2011 та зазначив, що Фонд державного майна України має повноваження уповноваженого органу управління майном рятувальної станції, що знаходиться у АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33-а, зокрема в частині надання згоди на передачу його в оренду, погодження умов договору оренди, надання кандидатури до складу конкурсної комісії, пропозицій щодо умов конкурсу, стосовно надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.

Слід також звернути увагу, що Кримська республіканська рятувально-водолазна служба визнана банкрутом та стосовно неї відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року по справі №2-19/9257-2008.

Востаннє, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим 25 липня 2013 року судом було продовжено строк ліквідаційної процедури Кримської республіканської рятувально-водолазної служби та повноважень ліквідатора банкрута Кримської республіканської рятувально-водолазної служби - арбітражного керуючого на 6 місяців до 18 січня 2014 року.

Отже, спірне майно належить Кримській республіканській рятувально-водолазній службі як балансоутримувачу на праві оперативного управління, яка перебуває в стадії ліквідаційної процедури.

Відповідачами у добровільному порядку не виконуються вимоги постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року та на день розгляду заяви Фонду державного майна України про заміну способу та порядку виконання рішення суду, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі №5002-7/2861-2011 до цього часу не виконана, докази зворотного на час розгляду заяви в матеріалах справи відсутні та відповідачами надані не були.

Так, невиконання відповідачем рішення суду у добровільному порядку безумовно порушує право власності позивача на належне йому майно.

В даному випадку підставою для зміни порядку та способу виконання рішення можна зазначити ухилення відповідача від добровільного виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року, що в свою чергу порушує принцип обов'язковості судового рішення та завдає збитків державі, як позивачу.

Вказані обставини, а саме, те, що позивачем по даній справі виступає Фонд державного майна України, а також факт визнання банкрутом Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, значно ускладнить виконання рішення та зробить його неможливим, оскільки у разі передання вказаного майна Кримській республіканській рятувально-водолазній службі як балансоутримвачу не буде досягнуто основну мету подання позову - повернення майна у державну власність, яке вибуло із державної власності неправомірно та незаконно.

Проаналізувавши надані заявником документи та матеріали, на які він посилався у заяві, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнає доводи Фонду державного майна України обґрунтованими, а обставини, на які він посилається - винятковими.

В цій площині суд також вважає, що примусове звільнення та передача спірного майна саме позивачу - Фонду державного майна України, який здійснює повноваження власника державного майна, не змінює суті даного судового рішення.

За таких обставин, суд вважає за доцільне встановити нові заходи для реалізації пункту 9 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року по справі №5002-7/2861-2011 в частині особи, якій слід передати нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, шляхом зміни способу та порядку його виконання, вказавши, що майно слід передати саме Фонду державного майна України, про що видати новий відповідний наказ.

Отже, у вказаній справі Фонд державного майна України набуває статусу стягувача, оскільки саме Фонду слід передати спірне майно.

Відповідно до пунктів 2, 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Оскільки, судом змінюється спосіб виконання рішення, у зв'язку з чим видається наказ, то відсутні підстави для виконання наказу, виданого на пункт 9 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року по справі №5002-7/2861-2011 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" повернути нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а" з незаконного володіння та передати його державі в особі Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби як балансоутримувачу, а тому згідно статті 117 Господарського процесуального кодексу України такий наказ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд вважає за необхідне за заявою Фонду державного майна України вжити передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову. При цьому, суд враховує, що забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як роз'яснено у пункті 7.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо заходів до забезпечення позову не було вжито до прийняття рішення зі спору, то господарський суд згідно з частиною другою статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право одночасно з вирішенням питання про відстрочку, розстрочку або зміну способу і порядку виконання рішення вжити заходів до забезпечення його виконання, про що зазначається в цій же ухвалі.

Враховуючи те, що відповідачі тривалий час у добровільному порядку не виконували рішення суду, існує реальна загроза того, що відносно спірного майна можуть вчинятись буд-які дії щодо його продажу або іншого відчуження. Вказане свідчить про можливість зробити достатньо обґрунтоване припущення, що нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, може бути відчужене, що, в свою чергу, може утруднити виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів, до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, суд з урахуванням викладених обставин, вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а, адже саме такий захід до забезпечення позову є адекватним у виниклих правовідносинах.

Керуючись статтями 66, 67, 86, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133) задовольнити.

2. Змінити спосіб та порядок виконання пункту 9 постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року по справі №5002-7/2861-2011 в частині особи, якій слід передати нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Центр відпочинку на воді" (вул. Ялтинська, буд.16, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98640, код 36180737) повернути нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції), що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 33 "а" з незаконного володіння та передати його державі в особі Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133, код 00032945).

4. Видати наказ.

5. Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі №5002-7/2861-2011, яка набрала законної сили 14 листопада 2011 року.

6. Накласти арешт на нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди рятувальної станції, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 33-а.

Суддя І.І. Дворний