Постанова

від 22.02.2013 по справі 826/1272/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 22 лютого 2013 року           10:15                       №826/1272/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 31 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” (далі по тексту – позивач, ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 року №0004622280. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1272/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2013 року. В судовому засіданні 18 лютого 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.   Києва від 03 жовтня 2012 року №0004622280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3   статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ  “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 454   656,00 грн., у тому числі за основним платежем на – 363  725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –   90   931,00   грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 10 вересня 2012 року №292/1-22-80-33441245 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна”, код ЄДРПОУ 33441245, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Даймонд-Телеком”, код за ЄДРПОУ 32827012, за період з 01.11.2010 по 30.04.2012 року” (далі по тексту – Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 363   725,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року – 157   963,00 грн., жовтень 2011 року – 147   520,00 грн., листопад 2011  року 58   242,00 грн. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: за даними акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ  “Даймонд-Телеком” встановлено нікчемність правочинів, укладених ТОВ “Даймонд-Телеком” з підприємствами-контрагентами та не встановлено факту передачі товарів/послуг у зв'язку з ненаданням до перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару, а також інших первинних документів. Крім того, в результаті аналізу податкової звітності з податку на додану вартість та бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між податковим кредитом ТОВ  Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” та податковими зобов'язаннями ТОВ  “Даймонд-Телеком” на суму 516   103,00 грн. Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ   “Даймонд-Телеком”. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна”, виходячи з наступних мотивів. Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” та ТОВ  “Даймонд-Телеком”, обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Як підтверджують матеріали справи, 29 серпня 2011 року між ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” (покупець) та ТОВ   “Даймонд-Телеком” (постачальник) укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору; найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість кожної партії товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами договору. Відповідно до пункту 3 договору постачання товару здійснюється за адресою: м. Київ, пр.-т. Червонозоряний, буд. 119. Згідно з видатковими накладними ТОВ   “Даймонд-Телеком” протягом вересня-листопада 2011 року поставило на адресу позивача товар (кабель, лампи, світильники, заглушки, вимикачі тощо) на загальну суму 2   692   817,31 грн. ТОВ   “Даймонд-Телеком” виписало ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” податкові накладні на загальну суму 2   692   817,31 грн., у тому числі податок на додану вартість – 448   803,38 грн. 25 серпня 2011 року ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” (замовник) та ТОВ   “Даймонд-Телеком” (виконавець) укладено договір про надання інженерних послуг по технічному контролю, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання із надання інженерних послуг по технічному контролю, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти належно виконані послуги та сплатити за них визначену у договорі суму; перелік послуг визначається у технічних завданнях замовника, які узгоджуються сторонами та є невід'ємними частинами договору. У технічному завданні до договору зазначено, що замовник забезпечує місце на території свого підприємства для виконання виконавцем робіт згідно технічного завдання; виконавець зобов'язується забезпечувати вхідний та вихідний контроль та виконувати загальні роботи у наступному порядку: оцінити якість упаковки, її відповідність до вимог замовника та діючих стандартів; перевірити комплектацію; провести випробування та аналіз продукції згідно вимогам замовника по окремим групам товару; надати результати перевірок та випробувань груп товару згідно вимог стандартів та окремих вимог замовника. Замовник для виконання робіт виконавцем представляє наступний товар з вимогами для досконалої перевірки: модульні автоматичні вимикачі, додаткове обладнання до автоматичних вимикачів, автоматичні вимикачі захисту двигуна, вимикачі навантаження, вимикачі диференційного струму, реле напруги однофазні, розрядники. У випадку виявлення бракованої продукції, оповістити замовника, здійснити її ремонт, а у разі неможливості відбракувати продукцію з обов'язковим надання акту браку; надати в надрукованому та електронному вигляді розроблені експлуатаційні документи; надати результати робіт по технікуму завданню. Згідно з актом надання послуг від 30 вересня 2011 року №137 виконавець надав інженерні послуги по технічному контролю на суму 403   800,00 грн. ТОВ   “Даймонд-Телеком” виписало ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” податкову накладну на загальну суму 403   800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 67   300,00 грн. Оплата за поставлені товар та роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)   придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях податку на додану вартість за вересень-листопад 2011 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ   “Даймонд-Телеком”, у зв'язку з придбанням товарів та послуг. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)   ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ   “Даймонд-Телеком” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1   статті 201   Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі, виробництва електророзподільної та контрольної апаратури, виробництва електричних ламп та освітлювального устаткування, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та міститься в мережі Інтернет - http://www.enext.ua/info/about/. Для здійснення господарської діяльності позивач орендує нежилі приміщення за адресою: м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 119; Київська обл., с. Петрівське, вул. Київська, 27а. Придбаний у ТОВ   “Даймонд-Телеком” товар доставлено за адресою м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 119, що підтверджується відповідними товарно-транспортним накладними. Матеріали справи підтверджують, що придбаний у ТОВ   “Даймонд-Телеком” товар використано реалізовано третім особам, зокрема, ТОВ “Епіцентр К”, ТОВ “Максус-Сервіс”, ТОВ “Глорія Пласт”, ПП “Електрокабель”, ТОВ “Електрокрамниця”. Придбанні у ТОВ   “Даймонд-Телеком” інженерні послуги по технічному контролю також замовлялись позивачем з метою використання їх у господарській діяльності для контролю за якістю та властивостями електротехнічного товару. На підтвердження використання придбаних робіт та послуг у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів, видаткових накладних, податкових накладних, акта виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, технічного завдання та звіту про виконання інженерних послуг, виписки банку, платіжні доручення, щодо операцій з поставки товару та послуг; видаткових накладних, довіреностей на отримання товару щодо операцій подальшого продажу товару. Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ   “Даймонд-Телеком” здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ   “Даймонд-Телеком” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ   “Даймонд-Телеком”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.   Києва від 03 жовтня 2012 року №0004622280 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19   Конституції України та частиною третьою статті 2   Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ   “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 жовтня 2012 року №0004622280. 3.  Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2   294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко