Ухвала

від 23.10.2013 по справі 826/1272/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1272/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Е-НЕКСТ-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 року №0004622280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03 жовтня 2012 року №0004622280 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 454 656,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 363 725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90 931,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 10 вересня 2012 року №292/1-22-80-33441245 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна», код ЄДРПОУ 33441245, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Даймонд-Телеком», код за ЄДРПОУ 32827012, за період з 01.11.2010 по 30.04.2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, підприємством надано на перевірку оригінали усіх необхідних документів , що й зазначено безпосередньо в акті перевірки, які, в свою чергу підтверджують факт надання відповідних робіт (товарів, послуг) контрагенту по договорам. Вимоги до оформлення первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від -6.07.1999 року, виконані в повній мірі.

29 серпня 2011 року між ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна» (покупець) та ТОВ «Даймонд-Телеком» (постачальник) укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору; найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість кожної партії товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 3 договору постачання товару здійснюється за адресою: м. Київ, пр.-т. Червонозоряний, буд. 119.

Згідно з видатковими накладними ТОВ «Даймонд-Телеком» протягом вересня-листопада 2011 року поставило на адресу позивача товар (кабель, лампи, світильники, заглушки, вимикачі тощо) на загальну суму 2 692 817,31 грн.

ТОВ «Даймонд-Телеком» виписало ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна» податкові накладні на загальну суму 2 692 817,31 грн., у тому числі податок на додану вартість - 448 803,38 грн.

25 серпня 2011 року ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна» (замовник) та ТОВ «Даймонд-Телеком» (виконавець) укладено договір про надання інженерних послуг по технічному контролю, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання із надання інженерних послуг по технічному контролю, а замовник бере на себе зобов'язання прийняти належно виконані послуги та сплатити за них визначену у договорі суму; перелік послуг визначається у технічних завданнях замовника, які узгоджуються сторонами та є невід'ємними частинами договору.

Згідно з актом надання послуг від 30 вересня 2011 року №137 виконавець надав інженерні послуги по технічному контролю на суму 403 800,00 грн.

ТОВ «Даймонд-Телеком»виписало ТОВ "Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна» податкову накладну на загальну суму 403 800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 67 300,00 грн.

Оплата за поставлені товар та роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як встановлено судом першої інстанціїї, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Даймонд-Телеком» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі, виробництва електророзподільної та контрольної апаратури, виробництва електричних ламп та освітлювального устаткування, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та міститься в мережі Інтернет - http://www.enext.ua/info/about/ .

Для здійснення господарської діяльності позивач орендує нежилі приміщення за адресою: м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 119; Київська обл., с. Петрівське, вул. Київська, 27а.

Придбаний у ТОВ «Даймонд-Телеком» товар доставлено за адресою м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 119, що підтверджується відповідними товарно-транспортним накладними.

Матеріали справи підтверджують, що придбаний у ТОВ «Даймонд-Телеком» товар використано реалізовано третім особам, зокрема, ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Максус-Сервіс», ТОВ «Глорія Пласт», ПП «Електрокабель», ТОВ «Електрокрамниця».

Придбанні у ТОВ «Даймонд-Телеком» інженерні послуги по технічному контролю також замовлялись позивачем з метою використання їх у господарській діяльності для контролю за якістю та властивостями електротехнічного товару.

На підтвердження використання придбаних робіт та послуг у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів, видаткових накладних, податкових накладних, акта виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, технічного завдання та звіту про виконання інженерних послуг, виписки банку, платіжні доручення, щодо операцій з поставки товару та послуг; видаткових накладних, довіреностей на отримання товару щодо операцій подальшого продажу товару.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, сторони вказаного договору при здійсненні зазначеного правочину були правоздатними і зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Даймонд-Телеком» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Даймонд-Телеком», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Даймонд-Телеком» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Даймонд-Телеком», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «Даймонд-Телеком» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентом підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.