Рішення

від 21.02.2013 по справі 18/2428/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 Справа № 18/2428/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форекс", бульвар Богдана Хмельницького, буд. 9/7, кв. 224, м. Полтава, 36037

про стягнення 124 296,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Пчолкіна Л.В., довіреність № б/н від 07.08.2012 р.;

від відповідача : Чуфістова Ю.Г., посв. № 657 (адвокат), витяг з договору № 21/12/12-1 від 21.12.2012 р..

У судовому засіданні 14.02.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.02.2013 р. до 10 год. 00 хв. з метою надання можливості сторонам надати додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні, та ненаданням приватним нотаріусом витребуваних судом документів.

21.02.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форекс" 124 296,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних внаслідок надання недостовірної інформації щодо вартості заставного майна відповідно до виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Форекс" звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р..

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви та заперечення на відзив вх. № 2231д від 14.02.2013 р..

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву вх. № 767д від 16.01.2013 р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,

встановив :

15.05.2006 р. між Стрежемецькою Наталією Володимирівною (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №РСМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М. за реєстровим № 1772, відповідно до умов якого Стрежемецька Н.В. виступила майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями Стрежемецького Р.О. за укладеним між ним та банком кредитним договором СМ- D00/004/2006 від 15.05.2006 р. перед іпотекодержателем.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- предметом іпотеки є нежитлові приміщення, що знаходяться в м. Полтаві по вул. Привокзальна, буд. 5, загальною площею 548,8 кв.м.;

- вартість предмету іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 859 000,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 170 099,01 доларів США.

01.08.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форекс" (оцінювач) укладено договір про співробітництво (том справи 1, а.с. 77-78), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Форекс" (оцінювач) зобов'язувався на замовлення банку або клієнта забезпечити надання останнім послуг щодо визначення ринкової та ліквідаційної (для примусового продажу) вартості нерухомого та рухомого майна, майнових прав на день проведення оцінки. Оцінка виконується відповідно до чинного законодавства України, вимог банку щодо оцінки майна, яке передається в заставу, міжнародних та національних стандартів з оцінки майна, правил, рекомендацій, методик, інших нормативних документів (п. 1.1 Договору про співробітництво).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- для оцінки ринкової і ліквідаційної вартості майна оцінювач укладає договір з клієнтом, а коли щодо оцінки звертається банк - з банком (п. 2.2 Договору про співробітництво);

- за оцінку майна на замовлення клієнта вартість послуг оцінювача оплачує клієнт, а в тому випадку, коли для оцінки мана звертається банк сплату послуг оцінювача здійснює банк (п. 2.3 Договору про співробітництво);

- оцінювач зобов'язаний повністю відповідати за недостовірну та необ'єктивну оцінку майна відповідно до чинного законодавства; відшкодувати усі збитки банку, пов'язані із проведенням необ'єктивної та неякісної оцінки майна, що буде визнано у судовому порядку (п. 3.2, п. 3.7 Договору про співробітництво);

- якщо банк замовляє оцінку майна, він повинен надати оцінювачу необхідні документи для здійснення такої оцінки (п. 5.1 Договору про співробітництво);

- договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє безстроково (п. 11.1 Договору про співробітництво).

Як вказує у позовній заяві позивач, у зв'язку із неналежним виконанням Стрежемецьким Р.О. своїх договірних зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", останній звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РСМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р..

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.08.2010 р. у справі 2-62/10 - за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Стрежемецького Р.О. та Стрежемецької Н.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РСМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р., яке набрало законної сили 01.12.2010 р., звернуто стягнення на належний Стрежемецькій Н.В. предмет іпотеки за іпотечним договором № РСМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р - нежитлові приміщення, що знаходяться в м. Полтаві по вул. Привокзальна, буд. 5, загальною площею 548,8 кв.м. із визначенням способу реалізації - шляхом надання Позивачу права продажу предмету іпотеки (том справи 2, а.с. 101-103).

25.08.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Форекс" на замовлення гр. Лихоліп В.В. проведено незалежну оцінку (актуалізацію) нежитлових приміщень площею 548,8 кв.м., що належать гр. Стрежемецькій Н.В. та розташовані за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, відповідно до якого станом на 25.08.2010 р. ринкова вартість об'єкту оцінки складає 460 000,00 грн. (том справи 2 а.с. 2-45).

15.02.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (продавець) та Якименко Світланою Володимирівною (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. за реєстровим № 2382, відповідно до умов якого було реалізовано предмет іпотеки - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- продаж за домовленістю сторін вчинено за 490 114,00 грн. (п. 3 Договору купівлі-продажу);

- експертна оцінка вартості предмета іпотеки становить 460 000,00 грн. згідно з звітом про оцінку нерухомого майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Форекс" станом на 25.08.2010 р. Вартість нежитлових приміщень згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28978987, виданим 11.02.2011 р. ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» становить 465 000,00 грн. (п. 4 Договору купівлі-продажу).

Ленінським районним судом м. Полтави 31 травня 2012 року прийняте рішення у справі № 2-1144/11 - за позовом Стрежемецької Н.В. до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про відшкодування збитків (том справи 2, а.с. 46-48), яким позов задоволено, визнано факт реалізації 15.02.2011 р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, за ціною, нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, стягнуто на користь позивача 124 296,00 грн. завданих збитків як різницю вартості предмету іпотеки, за якою було реалізовано предмет іпотеки, та звичайною вартістю цього майно відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визначену за наслідками проведеної судової експертизи в рамках вказаної цивільної справи.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27.07.2012 р. вказане рішення Ленінського районного суду м. Полтави скасовано частково в частині встановлення факту реалізації 15.02.2011 р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, за ціною, нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, в цій частині у позові відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін (том справи 2, а.с. 49-52). Дане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (том справи 2, а.с. 53-54).

Платіжним дорученням № 2900394830 від 13.11.2012 р. (том справи 1, а.с. 21) Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" перераховано 124 296,00 грн. з призначенням платежу «Сплата боргу згідно ВП № 33844118 від 16.08.2012 р.».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форекс" 124 296,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних внаслідок надання недостовірної інформації щодо вартості заставного майна відповідно до виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Форекс" звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р..

В обґрунтування позовних вимог останній посилається на те, що ціна продажу майна за Договором купівлі-продажу від 15.02.2011 р. була визначена на підставі звіту про оцінку майна, виконаного Відповідачем станом на 25.08.2010 р., згідно якого вартість майна становить 460 000,00 грн., судовим рішенням встановлено факт визначення у договорі купівлі-продажу предмету іпотеки вартості, що не відповідає звичайній ціні на цей вид майна, що мало наслідком його продаж за заниженою вартістю та, як наслідок, недоотримання Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" коштів від продажу на загальну суму 124 296,00 грн., визначення у договорі купівлі-продажу предмету іпотеки заниженої вартості є безпосереднім наслідком надання відповідачем недостовірних відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про оцінку майна.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вже зазначалося вище, в обґрунтування підстав позову в частині протиправної поведінки відповідача позивач посилається на надання відповідачем недостовірних відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р..

Порядок продажу предмету іпотеки від імені іпотекодержателя врегульовано ст. 38 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-IV "Про іпотеку" (із змінами та доповненнями). Відповідно до ч. 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Як зазначалося вище, продаж позивачем (іпотекодержателем) предмету іпотеки - нежитлових будівель, що знаходяться за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, 15.02.2011 р. Якименко Світлані Володимирівні (покупець) за домовленістю сторін вчинено за 490 114,00 грн. (п. 3 Договору купівлі-продажу). У п. 4 вказаного договору купівлі-продажу зазначена вартість майна згідно даних оцінки 460 000,00 грн., згідно витягу БТІ - 465 000,00 грн..

На вимогу суду приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. супровідним листом № 10/01-16 від 11.02.2013 р. (вх. № 2261д від 14.02.2013 р.) надав копії документів, на підставі яких 15.02.2011 р. нею було посвідчено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень між ПАТ "ОТП Банк" та Якименко C.B., зареєстрований в реєстрі за № 236, зокрема, копію рішення комітету по роботі з проблемною заборгованістю фізичних осіб та представників середнього та малого бізнесу від 12.07.2010 р.. Відповідно до цього рішення погоджено реалізацію заставного майна - нежитлового приміщення по вул. Привокзальній, буд. 5, загальна площа 548 кв.м. у м. Полтаві за ціною не нижче 61 700 доларів США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31 травня 2012 року у справі № 2-1144/11 з урахуванням Рішення апеляційного суду Полтавської області від 27.07.2012 р. встановлено, що ринкова вартість вказаних вище приміщень станом на 15.02.2011 р. становить 614 410,00 грн. внаслідок проведеної призначеної судом будівельно-технічної експертизи (висновок № 91 від 12.03.2012 р., том справи 1, а.с. 120-138), із іпотекодавцем ціна продажу предмета іпотеки узгоджена не була.

За приписами ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно із Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440, необ'єктивною є оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки; вихідні дані - документи, в яких містяться характеристики об'єкта оцінки; неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування

Вихідні дані (джерело інформації) вказані в п. 1.10.1. Звіту з незалежної оцінки (стор.4), а саме: копія технічного паспорту БТІ, копія договору купівлі-продажу, результати власного візуального огляду об`єкту.

Позивачем не доведено того факту, що вищевказані вихідні дані є явно неправдиві та навмисно використані відповідачем, на наявність таких доказів останній не посилається.

Крім того, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Позивачем не доведено шляхом рецензування, що оцінка, надана відповідачем, є неякісною (недостовірною). Відповідачем суду надано рецензії на звіт з оцінки, у яких вказано, що звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, і може використовуватись з метою, зазначеною в звіті (том справи 1, а.с. 55-69).

Як вже зазначалося вище, 01.08.2008 р. між сторонами було укладено договір про співробітництво (том справи 1, а.с. 77-78), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Форекс" (оцінювач) зобов'язувався на замовлення банку або клієнта забезпечити надання останнім послуг щодо визначення ринкової та ліквідаційної (для примусового продажу) вартості нерухомого та рухомого майна, майнових прав на день проведення оцінки.

Доказів на підтвердження звернення банку чи його клієнту із замовленням щодо проведення оцінки, що набрала форму звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р., суду не надано, проти наявності таких сторони заперечують.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, із замовленням для оцінки ринкової і ліквідаційної вартості майна позивач до відповідача не звертався, звіт про оцінку майна станом на 25.08.2010 р. виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Форекс" на замовлення сторонньої особи - Лихоліп В.В., ціна продажу предмету іпотеки за договором купівлі-продажу від 15.02.2012 р. була визначена за домовленістю його сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді надання недостовірних відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р., що виключає притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків у вигляді майнової шкоди з огляду на відсутність повного складу правопорушення, а тому позовні вимоги щодо стягнення завданої відповідачем майнової шкоди в розмірі 124 296,00 грн. задоволенню не підлягають. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби відповідачем була визначена інша вартість предмету іпотеки, тобто обґрунтування позовних вимог з кваліфікацію правовідносин як нанесення збитків у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) судом як правомірні не оцінюються як такі, що не відповідають матеріалам справи.

Заперечення відповідача проти позову судом оцінюються як правомірні за наведеним вище мотивуванням.

Понесені при пред'явленні позову судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Понесені відповідачем витрати з оплати послуг адвоката відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

При цьому суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2012 р. між позивачем та адвокатом Чуфістовою Ю.Г. укладено договір № 21/12/12-1 про надання адвокатських послуг, 24.12.2012 р. видано ордер № 657/12-6, в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 314 від 15.01.2013 р. з призначенням платежу - послуги адвоката згідно договору № 21/12/12-1 від 21.12.2012 р. в сумі 5 000,00 грн.. Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом відповідачу у зв'язку зі спором, який виник з позивачем.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи ст. 33 Правил адвокатської етики суд дійшов висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню останньому за рахунок позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033), ідентифікаційний код юридичної особи 21685166 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форекс" (бульвар Богдана Хмельницького, буд. 9/7, кв. 224, м. Полтава, 36037), ідентифікаційний номер 34204373 - 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 26.02.2013 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.