Постанова

від 26.04.2013 по справі 18/2428/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 18/2428/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Федосєєвій Х.В.,

за участю представників:

позивача - Пчолкіної Л.В., дов. б/н від 07.08.2012р.,

відповідача - адвоката Чуфістової Ю.Г., посв. №657, договір №2/04/13-1 від 02.04.2013р.

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ПАТ "ОТП Банк" (вх. 873 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2013 року у справі №18/2428/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс", м. Полтава,

про стягнення 124296,00 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 124296,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (т.1,а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.02.2013 р. (суддя Ківшик О.В.) в позові відмовлено.

Стягнуто з ПАТ "ОТП Банк" на користь ТОВ "Форекс" 5000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката (т.2, а.с.109-114).

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій, після уточнення апеляційних вимог, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2013 р. у справі № 18/2428/12 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі та наданому до неї додатковому правовому обґрунтуванні (вх.№2693 від 28.03.2013р.) апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надано належної правової оцінки тому факту, що в договорі купівлі-продажу предмету іпотеки ціна продажу була визначена на підставі звіту про оцінку майна, виконаного відповідачем станом на 25.08.2010р.

При цьому, судом першої інстанції не звернуто належної уваги на те, що в подальшому, судовими рішеннями по іншим справам було встановлено факт визначення у договорі купівлі-продажу предмету іпотеки вартості, що не відповідає звичайній ціні на цей вид майна. Зазначене в свою чергу є фактом, який не потребує додаткового доказування та свідчить про недостовірність, необ'єктивність звіту про оцінку майна, адже встановлений судовим рішенням факт визначення у звіті про оцінку майна невірної ринкової вартості предмету іпотеки вже не підлягає спростуванню. Відповідне мало наслідком продаж предмету іпотеки за заниженою вартістю та, як наслідок недоотримання ПАТ "ОТП Банк" коштів від продажу на загальну суму 124296,00 грн. та понесення позивачем відповідальності перед іпотекодавцем, що виявилось у стягненні з нього різниці ціни та дійсної вартості предмету іпотеки.

Таким чином, на думку апелянта, визначення у договорі купівлі-продажу предмету іпотеки заниженої вартості майна є безпосереднім наслідком надання відповідачем недостовірних відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про оцінку майна. Оцінювач несе відповідальність за необ'єктивність наданої ним оцінки предмету іпотеки, що має наслідком завдання апелянту збитків у сумі 124296,00 грн., що є упущеною вигодою та становить суму коштів на яку позивач мав розраховувати при продажу заставного майна, якби звіт про оцінку майна, виконаний відповідачем відображав достовірні відомості про вартість заставного майна.

При цьому, позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ПАТ "ОТП Банк", маючи діючий на даний час договір про співпрацю із відповідачем, не міг керуватися результатами оцінки, виконаної на замовлення Лихоліпа В.В., оскільки жодною законодавчою нормою не визначено можливості отримання різних ринкових вартостей за наявності однакових вихідних даних та мети оцінки, залежно від особи замовника оцінки.

Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції з того приводу, що доказом самостійного формування позивачем ціни продажу є рішення комітету по роботі з проблемною заборгованістю фізичних осіб та представників середнього та малого бізнесу від 12.07.2010р., в якому визначена вартість предмету іпотеки. На думку апелянта, даний локальний акт жодним чином не міг бути розцінений як підстава для визначення ціни у договорі купівлі-продажу предмету іпотеки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 16.04.2013р. (т.2, а.с.119-120).

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3235 від 15.04.2013р), в якому зазначив, що проти апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (т.2,а.с.151-155).

Відповідач зазначає, що апелянтом невірно трактовані рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31.05.2012р. та рішення апеляційного суду Полтавської області від 27.07.2012р. по справі 2-1144/11, згідно яких з позивача було стягнуто різницю між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього в сумі 124296,00грн. Відповідне стягнення відбулося через відсутність погодження ціни продажу між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в той же час відповідними рішеннями не встановлено факту недостовірності, необ'єктивності та неякісності звіту про оцінку нерухомого майна ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс".

При цьому відповідач вважає помилковими твердження апелянта, що визначення у договорі купівлі-продажу предмету іпотеки заниженої вартості є безпосереднім наслідком надання ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" недостовірних відомостей про вартість майна згідно виконаного звіту про оцінку майна. Наведене, на думку відповідача, спростовується, по-перше, тим, що ціна продажу предмету іпотеки встановлена за домовленістю сторін в сумі 490114,00 грн., а не згідно звіту про оцінку майна в сумі 460000,00 грн. По-друге, згідно витребуваного судом у приватного нотаріуса Руденко Н.Ю. рішення комітету по роботі з проблемною заборгованістю фізичних осіб та представників середнього та малого бізнесу від 12.07.2010р., слідує, що мінімальна ціна продажу в порушення статті 38 Закону України "Про іпотеку" була визначена банком самостійно не нижче 61700 доларів США, навіть раніше, ніж була проведена спірна оцінка станом на 25.08.2010р. По-третє, позивачем, ні в судовому порядку, ні шляхом рецензування, не доведено, що оцінка, надана відповідачем, є неякісною (недостовірною).

Крім наданих пояснень з приводу доводів апеляційної скарги, відповідачем була заявлена вимога про стягнення з ПАТ "ОТП Банк" понесених судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката, у зв'язку з апеляційним розглядом справи в сумі 5000,00 грн. (т.2,а.с.155; 141-145).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.04.2013р. було оголошено перерву до 25.04.2013р. для надання сторонами додаткових обґрунтувань доводів апеляційної скарги та заперечень на неї.

Позивачем було надано додаткове правове обґрунтування доводів апеляційної скарги (вх.№3571 від 25.04.2013р.). Апелянт, зокрема, зазначив, що факт визначення ціни "за домовленістю" не може свідчити про самостійне її визначення іпотекодержателем з огляду на те, що ціна є істотною умовою договору про відчуження майна та, відповідно, формується за волевиявленням сторін, проте із дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та законодавства, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій. Відтак, за відсутності звіту про оцінку майна та повідомлення іпотекодавця про ціну продажу, не нижчу за ту, що визначена у договорі купівлі-продажу, нотаріус не міг посвідчити договір купівлі-продажу майна.

Крім того, позивач ще раз зауважив, що ПАТ "ОТП Банк" не мав підстав не довіряти оцінці відповідача від 25.08.2010р. виключно з огляду на її виконання на замовлення сторонньої особи - Лихоліп В.В., оскільки для визначення ціни принциповим є отримання звіту, що за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства та договору про співробітництво.

Відповідачем були надані пояснення (вх.№3567 від 25.04.2013р.), в яких відповідач ще раз наголосив на відсутність в його діях складу цивільного правопорушення, що є передумовою пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди. Крім того, відповідач надав обґрунтування щодо стягнення витрат на послуги адвоката (як представника відповідача по справі), зареєстрованого та взятого на облік як фізична особа-підприємець, в яких, зокрема, зазначив, що працювати адвокату, зареєстрованому як підприємець, не заборонено жодною нормою чинного законодавства, адже це стосується лише питання сплати податків та не змінює статусу, прав та обов'язків адвоката.

Після перерви, у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.04.2013р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2013р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ПАТ "ОТП Банк" задовольнити в повному обсязі; представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зважаючи на її необґрунтованість, просив оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути з позивача витрати на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників процесу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.05.2006 р. між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та Стрежемецькою Наталією Володимирівною (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006р., відповідно до умов якого, Стрежемецька Н.В. виступила майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями Стрежемецького Р.О. за укладеним між ним та банком кредитним договором СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р. перед іпотекодержателем (т.1,а.с.11).

Згідно п. 3.1. іпотечного договору предметом іпотеки є нежитлові приміщення, що знаходяться в м. Полтаві по вул. Привокзальна, буд. 5, загальною площею 548,8 кв.м.

Вартість предмету іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 859000,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 170099,01 доларів США. (п.4.4. іпотечного договору).

Як вказує у позовній заяві позивач, у зв'язку із неналежним виконанням Стрежемецьким Р.О. своїх договірних зобов'язань перед ПАТ "ОТП Банк", останній звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006р. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006 р.

01.08.2008 р. між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" (оцінювач) укладено договір про співробітництво відповідно до умов якого ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" (оцінювач) зобов'язувався на замовлення банку або клієнта забезпечити надання останнім послуг щодо визначення ринкової та ліквідаційної (для примусового продажу) вартості нерухомого та рухомого майна, майнових прав на день проведення оцінки. Оцінка виконується відповідно до чинного законодавства України, вимог банку щодо оцінки майна, яке передається в заставу, міжнародних та національних стандартів з оцінки майна, правил, рекомендацій, методик, інших нормативних документів (п. 1.1 Договору про співробітництво) (т.1, а.с.77-78).

04.08.2010 р. рішенням Ленінського районного суду м. Полтави у справі 2-62/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Стрежемецького Р.О. та Стрежемецької Н.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006 р., яке набрало законної сили 01.12.2010 р., звернуто стягнення на належний Стрежемецькій Н.В. предмет іпотеки за іпотечним договором № РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006 р - нежитлові приміщення, що знаходяться в м. Полтаві по вул. Привокзальна, буд. 5, загальною площею 548,8кв.м. із визначенням способу реалізації - шляхом надання позивачу права продажу предмету іпотеки (т.1,а.с.13-16).

25.08.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" на замовлення гр. Лихоліп В.В. проведено незалежну оцінку (актуалізацію) нежитлових приміщень площею 548,8 кв.м., що належать гр. Стрежемецькій Н.В. та розташовані за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, відповідно до якого станом на 25.08.2010 р. ринкова вартість об'єкту оцінки складає 460000,00 грн. (т. 2 а.с.2-32).

30.08.2010р. ПАТ «ОТП Банк» було направлено Стрежемецькій Н.В. листа, в якому доведено до відома, що відповідно до вимог п.6.1.,6.2. договору іпотеки, що укладений 15.05.2006р., ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та виходячи з експертного висновку, виготовленого ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" 25.08.2010р. ПАТ "ОТП Банк" має намір продати нерухоме майно за адресою: м. Полтава, вул. Привокзальна, буд.5 по ціні не нижчій чим 460000,00 грн. Кошти отримані від продажу будуть спрямовані на погашення заборгованості гр. Стрежемецького Р.О. перед ПАТ "ОТП Банк" (т.1,а.с.12).

15.02.2011 р. між ПАТ "ОТП Банк" (продавець) та Якименко Світланою Володимирівною (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. за реєстровим № 2382, відповідно до умов якого було реалізовано предмет іпотеки - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5 (т.1,а.с.17). Продаж за домовленістю сторін вчинено за 490114,00 грн. (п. 3 договору купівлі-продажу).

Пунктом 4 договору купівлі-продажу зазначено, що експертна оцінка вартості предмета іпотеки становить 460000,00 грн. згідно зі звітом про оцінку нерухомого майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" станом на 25.08.2010 р. Вартість нежитлових приміщень згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28978987, виданим 11.02.2011 р. ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" становить 465000,00 грн.

31.05.2012р. Ленінським районним судом м. Полтави прийняте рішення у справі № 2-1144/11 за позовом Стрежемецької Н.В. до ПАТ "ОТП Банк" про відшкодування збитків, яким позов задоволено. Визнано факт реалізації 15.02.2011 р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, за ціною, нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, стягнуто на користь позивача 124296,00 грн. завданих збитків, як різницю вартості предмету іпотеки, за якою було реалізовано предмет іпотеки, та звичайною вартістю цього майна відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку", визначену за наслідками проведеної судової експертизи в рамках вказаної цивільної справи (т.2,а.с.46-48).

27.07.2012р. рішенням апеляційного суду Полтавської області вищезазначене рішення Ленінського районного суду м. Полтави скасовано частково в частині встановлення факту реалізації 15.02.2011р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, за ціною, нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, в цій частині у позові відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін (т.2,а.с.49-52). Дане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (т.2, а.с.53-55).

Платіжним дорученням № 2900394830 від 13.11.2012 р. ПАТ "ОТП Банк" перераховано 124296,00 грн. з призначенням платежу "Сплата боргу згідно ВП № 33844118 від 16.08.2012 р." (т.1.,а.с.21).

Позивач, враховуючи вищенаведені обставини та вважаючи свої права порушеними, звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" 124296,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних внаслідок надання недостовірної інформації щодо вартості заставного майна відповідно до виконаного відповідачем звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Полтавської області від 21.02.2013р. по справі №18/2428/12 в позові відмовлено. Стягнуто з ПАТ "ОТП Банк" на користь ТОВ "Форекс" 5000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката (т.2, а.с.109-114).

Прийняте рішення мотивовано тим, що по-перше, матеріалами справи не доведено вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді надання недостовірних відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р., що виключає притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків у вигляді майнової шкоди з огляду на відсутність повного складу правопорушення. По-друге, обґрунтування позовних вимог з кваліфікацію правовідносин, як нанесення збитків у вигляді не отриманих доходів (упущеної вигоди) оцінюються як такі, що не відповідають матеріалам справи, оскільки позивачем не доведено, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби відповідачем була визначена інша вартість предмету іпотеки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, предметом даного позову є стягнення збитків. Позивач посилався на те, що відповідачем винними та протиправними діями спричинено понесення позивачем збитків, які підлягають відшкодуванню.

Однак, з урахуванням усіх фактичних обставин справи та положень статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статей 225, 226 Господарського кодексу України позовні вимоги про стягнення збитків, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 пункту 8 статті 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Для притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, яка полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, або у зменшенні майнової сфери потерпілого; б) протиправна поведінка (дія, бездіяльність) заподіювача шкоди, що означає порушення особою вимог правової норми; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина, яка може проявлятись у формі умислу та/або необережності.

При цьому, передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків позивачу є встановлення в діях відповідача складу цивільного (господарського) правопорушення. Протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені у випадку, якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення.

В обґрунтування підстав позову в частині протиправної поведінки відповідача позивач посилається на надання відповідачем недостовірних відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами; оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону; спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Отже, суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, спори пов'язані з оцінкою майна вирішуються в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивач не оскаржував результати оцінки, спір пов'язаний з оцінкою майна, не розглядався, суб'єкт оціночної діяльності до відповідальності не притягався, доказів недостовірної чи необ'єктивної оцінки або порушення вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" позивач не надав.

Тобто, враховуючи відсутність доказів визнання звіту про оцінку майна, виданого ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", відсутні й правові підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо надання ним відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про оцінку майна станом на 25.08.2010 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем заявлено до стягнення саме збитки у вигляді упущеної вигоди. При цьому позивач вказував на те, що у разі, якби відповідачем була визначена інші вартість предмету іпотеки, позивач неодмінно отримав би такий дохід.

Пунктом 4 статті 623 Цивільного кодексу України закріплено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження відповідних дій позивачем також не надано жодних доказів. В тому числі, позивачем не здійснені будь-які інші заходи щодо звернення із замовленням для оцінки ринкової і ліквідаційної вартості майна до відповідача, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору про співробітництво від 01.08.2008р. Натомість, позивачем при укладенні договору купівлі-продажу предмету іпотеки було використано звіт про оцінку нерухомого майна, виконаного на замовлення Лихоліп В.В.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вже на замовлення позивача по справі - ПАТ «ОТП Банк», відповідачем по справі - ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" проведено незалежну оцінку (актуалізацію) нежитлових приміщень площею 548,8 кв.м., що належать гр. Стрежемецькій Н.В. та розташовані за адресою : м. Полтава, вул. Привокзальна, 5, відповідно до якої станом на 24.01.2011 р. ринкова вартість об'єкту оцінки складає 465000,00грн., що є більшою на 5000,00 грн. за попередню оцінку проведену відповідачем відносно даного майна, але на замовлення Лихоліп В.В. (т.1 а.с.88-101).

Однак, незважаючи на те, що проведеною оцінкою предмету іпотеку станом на 24.02.2011р. було встановлено вартість майна вищу, ніж встановлено попередньою оцінкою, в договорі купівлі-продажу предмету іпотеки від 15.02.2011р. позивачем, натомість, було зазначено, що експертна оцінка вартості предмета іпотеки становить 460000,00 грн. згідно зі звітом про оцінку нерухомого майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" станом на 25.08.2010 р.

Крім того, визначення вартості предмету іпотеки в договорі купівлі-продажу від 15.02.2011р. у розмірі 490114,00 грн. вчинено за домовленості сторін, адже статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з цим, необхідно зазначити, що у відповідності до частини 7 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Тобто, в розумінні даної норми, не зважаючи на наявну оцінку майна суб'єктом оціночної діяльності, остаточна ціна продажу предмету іпотеки повинна бути встановлена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Встановлена звітом про оцінку майна вартість є початковою вартістю такого майна. Продаючи майно, що є предметом іпотеки, повинні враховуватись не тільки початкові показники вартості даного майна, встановлені оцінкою, але й реальні ціни, існуючі на момент продажу такого майна.

Недотримання іпотекодержателем (ПАТ "ОТП Банк") вищенаведених умов і стало підставою звернення Стрежемецької Н.В. до суду з позовом до ПАТ "ОТП Банк" про відшкодування збитків. Як вбачається з матеріалів справи в ході розгляду наведеного позову по справі №2-1144/11 Ленінським районним судом м. Полтави було проведено будівельно-технічну експертизу, якою встановлено, що вартість предмету іпотеки станом на 15.02.2011 р. становить 614410,00 грн.

Також, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31.05.2012р. та рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27.07.2012р. по справі №2-1144/11 встановлено що, ПАТ «ОТП Банк» не довів належними і допустимим доказами тієї обставини, що ціна продажу предмету іпотеки була узгоджена із іпотекодавцем.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено ні наявності в діях відповідача протиправної поведінки, ні причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та фактом понесення позивачем витрат.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, та перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в повному обсязі.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення в частині стягнення з ПАТ "ОТП Банк" на користь ТОВ "Форекс" 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується договором та фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції інтереси відповідача представляла адвокат Чуфістова Ю.Г., про що свідчить договір №21/12/12-1 про надання адвокатських послуг, ордер №657/12-6, платіжне доручення №314 від 15.01.2013р. з призначенням платежу - послуги адвоката згідно договору №21/12/12-1 від 21.12.2012р. в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив витрати з оплати послуг адвоката, то витрати на оплату його послуг місцевим господарським судом обґрунтовано, згідно з приписами 44 Господарського процесуального кодексу України, віднесено до складу судових витрат, та у відповідності до приписів частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в позові, стягнуто з позивача.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2013р. по справі №18/2428/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Щодо вимог ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" заявлених до суду апеляційної інстанції про стягнення з ПАТ "ОТП Банк" понесених відповідачем судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката, у зв'язку з апеляційним розглядом справи в сумі 5000,00 грн. колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає частково необґрунтованими, виходячи з наступного.

Вищенаведена вимога підтверджується наступними документами: договором №2/04/13-1 від 02.04.2013р. про надання адвокатських послуг від 02.04.2013р.; ордером на надання правової допомоги; платіжним дорученням №389 від 12.04.2013р. з призначенням платежу "послуги адвоката згідно договору №2/04/13-1 від 02.04.2013р." в сумі 5000,00 грн.

Згідно статті З0 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що під час апеляційного провадження по справі №18/2428/12 адвокатом Чуфістовою Ю.Г. було підготовлено відзив на апеляційну скаргу (вх.№3235 від 15.04.2013р.) та надано письмові пояснення по справі (вх.№3567 від 25.04.2013р.), здійснено участь у двох судових засіданнях.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, при визначенні розміру сум, що підлягають сплаті за послуги адвоката, дійшла висновку, що узгоджена відповідачем вартість юридичних послуг в сумі 5000,00 грн. не є співрозмірною з урахуванням обставин цієї справи та витраченого адвокатом часу на здійснення представництва інтересів відповідача на стадії апеляційного провадження, через що колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає можливим зменшити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 3000,00 грн.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.2013 року у справі №18/2428/12 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", (01033, м. Київ. вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" (36037, м. Полтава, бульвар Богдана Хмельницького, буд. 9/7, кв. 224, код ЄДРПОУ 34204373) - 3000,00 грн. витрат на оплату послуги адвоката.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.В. Шевель