Постанова

від 01.07.2013 по справі 18/2428/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 18/2428/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С. (доповідача у справі), суддів:Бернацької Ж.О., Дерепи В.І., за участю представників від: позивачаГончаренко С.М., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі№ 18/2428/12 господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" простягнення суми, Розпорядженням В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 27.06.2013 року №05-05/557 у зв'язку з відпусткою судді Капацин Н.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Дерепа В.І. для розгляду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 зі справи № 18/2428/12.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" збитків у сумі 124296грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.02.2013 року (суддя Ківшик О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 року (судді: Лакіза В.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Шевель О.В.), в позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 5000грн. витрат на оплату адвоката. Також судом апеляційної інстанції стягнуто з позивача на користь відповідача 3000грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, незастосування ст.38 Закону України "Про іпотеку", Інструкції про вчинення виконавчих дій.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 15.05.2006р. між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006р., відповідно до умов якого ОСОБА_8 виступила майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_9 за укладеним між ним та банком кредитним договором СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р. перед іпотекодержателем.

Згідно п.3.1 іпотечного договору предметом іпотеки є нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1, загальною площею 548,8кв.м.

Вартість предмету іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 859000грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 170099,01 доларів США. (п.4.4. іпотечного договору).

Також суди встановили, що у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_9 своїх договірних зобов'язань перед ПАТ "ОТП Банк", останній звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006р. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006 р.

01.08.2008 р. між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" (оцінювач) укладено договір про співробітництво, відповідно до умов якого ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" (оцінювач) зобов'язувався на замовлення банку або клієнта забезпечити надання останнім послуг щодо визначення ринкової та ліквідаційної (для примусового продажу) вартості нерухомого та рухомого майна, майнових прав на день проведення оцінки. Оцінка виконується відповідно до чинного законодавства України, вимог банку щодо оцінки майна, яке передається в заставу, міжнародних та національних стандартів з оцінки майна, правил, рекомендацій, методик, інших нормативних документів (п.1.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.08.2010р. у справі 2-62/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-D00/004/2006 від 15.05.2006 р. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006 р., яке набрало законної сили 01.12.2010р., звернуто стягнення на належний ОСОБА_8 предмет іпотеки за іпотечним договором № РСМL-D00/004/2006 від 15.05.2006 р - нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1, загальною площею 548,8кв.м. із визначенням способу реалізації - шляхом надання позивачу права продажу предмету іпотеки.

25.08.2010р. ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" на замовлення гр. ОСОБА_10 проведено незалежну оцінку (актуалізацію) нежитлових приміщень площею 548,8кв.м., що належать гр. ОСОБА_8 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого станом на 25.08.2010р. ринкова вартість об'єкту оцінки складає 460000,00грн.

30.08.2010р. ПАТ "ОТП Банк" було направлено ОСОБА_8 листа, в якому доведено до відома, що відповідно до вимог п.6.1, 6.2 договору іпотеки, що укладений 15.05.2006р., ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та виходячи з експертного висновку, виготовленого ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" 25.08.2010р., ПАТ "ОТП Банк" має намір продати нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 по ціні не нижчій чим 460000,00грн. Кошти отримані від продажу будуть спрямовані на погашення заборгованості гр. ОСОБА_9 перед ПАТ "ОТП Банк".

Між ПАТ "ОТП Банк" (продавець) та ОСОБА_11 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 15.02.2011р., посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 2382, відповідно до умов якого було реалізовано предмет іпотеки - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Продаж за домовленістю сторін вчинено за 490114,00грн. (п.3).

В 4 договору купівлі-продажу зазначено, що експертна оцінка вартості предмета іпотеки становить 460000,00грн. згідно зі звітом про оцінку нерухомого майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" станом на 25.08.2010 р. Вартість нежитлових приміщень згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28978987, виданим 11.02.2011р. ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" становить 465000,00грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31.05.2012р. у справі № 2-1144/11 за позовом ОСОБА_8 до ПАТ "ОТП Банк" про відшкодування збитків позов задоволено; визнано факт реалізації 15.02.2011р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за ціною, нижчою за звичайні ціни на цей вид майна; стягнуто на користь позивача 124296,00грн. завданих збитків, як різницю вартості предмету іпотеки, за якою було реалізовано предмет іпотеки, та звичайною вартістю цього майна відповідно до ст.38 Закону України "Про іпотеку", визначену за наслідками проведеної судової експертизи в рамках вказаної цивільної справи.

27.07.2012р. рішенням апеляційного суду Полтавської області вищезазначене рішення Ленінського районного суду м. Полтави скасовано частково в частині встановлення факту реалізації 15.02.2011р. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, за ціною, нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, в цій частині у позові відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін. Дане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Платіжним дорученням №2900394830 від 13.11.2012р. ПАТ "ОТП Банк" перераховано 124296,00грн. з призначенням платежу: "Сплата боргу згідно ВП № 33844118 від 16.08.2012 р.".

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" збитків у сумі 124296,00грн., що є упущеною вигодою, та становить суму коштів, на яку позивач мав розраховувати при продажу заставного майна, якби звіт про оцінку майна, виконаний відповідачем, відображав достовірні відомості про його вартість.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності в діях відповідача протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та фактом понесення позивачем витрат.

Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судом апеляційної інстанції на підставі правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено, а заявником не спростовано недоведеність завдання йому з вини відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в спірній сумі, яку (упущену вигоду) позивач визначає в якості суми коштів, на яку він мав розраховувати при продажу заставного майна, якби звіт про оцінку майна відображав достовірні відомості про його вартість.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна визначено як документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно приписів ст.ст.32, 33 зазначеного Закону оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами; оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону; спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Отже, суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, спори пов'язані з оцінкою майна вирішуються в судовому порядку.

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не оскаржував результати оцінки, спір пов'язаний з оцінкою майна, не розглядався, суб'єкт оціночної діяльності до відповідальності не притягався, доказів недостовірної чи необ'єктивної оцінки або порушення вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" позивач не надав.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів визнання звіту про оцінку майна, виданого ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", є обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо надання ним відомостей про вартість майна згідно виконаного ним звіту про його оцінку станом на 25.08.2010р.

Відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів. В свою чергу, якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.

Проте, позивачем не надано доказів здійснення належних заходів щодо забезпечення отримання доходів, зокрема, щодо звернення із замовленням для оцінки ринкової і ліквідаційної вартості майна до відповідача, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору про співробітництво від 01.08.2008р. Натомість, позивачем при укладенні договору купівлі-продажу предмету іпотеки було використано звіт про оцінку нерухомого майна, виконаного на замовлення ОСОБА_10

При цьому, як встановлено судами, вже на замовлення ПАТ "ОТП Банк", відповідачем (ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс") проведено незалежну оцінку (актуалізацію) нежитлових приміщень площею 548,8кв.м., що належать гр. ОСОБА_8 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якої станом на 24.01.2011р. ринкова вартість об'єкту оцінки складає 465000,00грн., що є більшою на 5000,00грн. за попередню оцінку проведену відповідачем відносно даного майна, але на замовлення ОСОБА_10

Також суди врахували, що незважаючи на те, що проведеною оцінкою предмету іпотеки станом на 24.01.2011р. було встановлено вартість майна вищу, ніж встановлено попередньою оцінкою, в договорі купівлі-продажу предмету іпотеки від 15.02.2011р. позивачем, натомість, було зазначено, що експертна оцінка вартості предмета іпотеки становить 460000,00грн. згідно зі звітом про оцінку нерухомого майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Форекс" станом на 25.08.2010р.

Згідно приписів ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, не зважаючи на наявну оцінку майна суб'єктом оціночної діяльності, остаточна ціна продажу предмету іпотеки повинна бути встановлена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Встановлена звітом про оцінку майна вартість є початковою вартістю такого майна. Продаючи майно, що є предметом іпотеки, повинні враховуватись не тільки початкові показники вартості даного майна, встановлені оцінкою, але й реальні ціни, існуючі на момент продажу такого майна.

Суди встановили недотримання іпотекодержателем (ПАТ "ОТП Банк") вищенаведених умов, а рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31.05.2012р. та рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27.07.2012р. по справі №2-1144/11 встановлено, що ПАТ "ОТП Банк" не довело належними і допустимим доказами тієї обставини, що ціна продажу предмета іпотеки була узгоджена із іпотекодавцем.

За таких обставин, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами і направлені на переоцінку доказів, що відповідно до ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі №18/2428/12 господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Головуючий Д.Кривда

Судді Ж.Бернацька

В.Дерепа