Постанова

від 26.02.2013 по справі 5006/29/117/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2013 р. справа №5006/29/117/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:Плотникова К.О. за довіреністю №09-18/2868 від 24.12.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 09.01.2013р. по справі№5006/29/117/2012 (суддя Риженко Т.М.) за позовомпублічного акціонерного товариства «Трібо», м. Біла Церква Київської області до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області простягнення заборгованості у сумі 556 756,75грн., пені у розмірі 13 432,55грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Трібо», м. Біла Церква Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у сумі 556 756,75грн., пені у розмірі 13 432,55грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.2013р. позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь публічного акціонерного товариства "Трібо" заборгованість у розмірі 551 756,75грн., пеню в сумі 13 429,79грн., судовий збір у розмірі 11 303,73грн.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Підставами для скасування рішення господарського суду апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів виконання пункту 6.4 договору поставки №06/317/1-31/59-11 від 06.01.2011р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів. На думку скаржника на час звернення до суду право позивача не порушено, оскільки не виникло обов'язку по оплаті поставленої продукції.

Позивач у судове засідання не прибув, надав телеграму, в якій просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, проти розгляду справи без участі представника позивача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 31.01.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

06.01.2011р. між публічним акціонерним товариством «Трібо», м. Біла Церква Київської області (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» м. Маріуполь Донецької області (покупець) укладено договір поставки №06/317/1-31/59-11, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений на підставі договору поставки №06/317/1-31/59-11 від 06.01.2011р.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до пункту 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов договору сторонами були підписані специфікації №7 від 23.04.2012р., №8 від 13.06.2012р., №9 від 11.07.2012р.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку продукції із зазначенням строків та умов поставки продукції, її найменування, кількості, якісних показників, гарантійного строку, оплату, визначили виробника та вантажовідправника, додаткові умови.

Згідно з пунктами 10.4 та 10.5 договору він чинний з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

29.12.2011р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, в якому пункт 5.2 договору виклали у редакції, за якою оплата за поставлені Ресурси буде здійснюватись протягом строку, зазначеного у специфікації, який рахується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, зазначених у п.6.4 даного Договору.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку на суму 596756,75грн., що підтверджується видатковими накладними №1220 від 13.06.2012р. на суму 84 508,76грн., №1221 від 13.06.2012р. на суму 70 562,02грн., №1411 від 04.07.2012р. на суму 45 258,43грн., №1412 від 04.07.2012р. на суму 24 345,60грн., №1529 від 16.07.2012р. на суму 199 813,07грн., №1530 від 16.07.2012р. на суму 96 480,00грн., №1636 від 27.07.2012р. на суму 75 788,87грн., вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі постачальником товару вважається виконаним. Також факт поставки підтверджується податковими накладними.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 551 756,75грн.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, наявні у матеріалах справи видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами п. 5.2 договору, яким передбачено, що оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку зазначеного в специфікації, який розраховується з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених в пункті 6.4 вказаного договору.

Пунктом 6.4 договору передбачений наступний перелік товаросупроводжувальних документів: рахунок на оплату обладнання, транспортні та супровідні документи, упаковочні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки, акт приймання-передачі обладнання, податкова накладна.

Строком оплати у специфікаціях вказано протягом 30 банківських днів з моменту поставки ресурсів та надання покупцю повного пакету документів відповідно до п.6.4 договору.

На виконання умов договору, публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 45 000,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, наявними у матеріалах справи.

Колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 551 756,75грн., яка підтверджена наявними матеріалами справи.

Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пункту 6.4 договору поставки №06/317/1-31/59-11 від 06.01.2011р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.

Сторони в розділі 6 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 6 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, визначені договором, були надані позивачем.

Виходячи з наведеного, відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов пункту 5.2 договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

Отже, вимоги в частині стягнення боргу в сумі 551756,75грн. колегія суддів вважає обґрунтованими.

Стосовно вимог про стягнення пені в розмірі 13 432,55 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення пені в сумі 13 429,79грн.

Апеляційний суд знайшов обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо незадоволення клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2013р. у справі №5006/29/117/2012 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2013р. у справі №5006/29/117/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2013р. у справі №5006/29/117/2012 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО