Рішення

від 28.02.2013 по справі 910/907/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/907/13 28.02.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 243 452,00 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: Постойко Ю.П. за дов.

Від відповідача: Білека Ю.І. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

26.02.2013р. у судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст.77 ГПК України.

Пред'явлені вимоги про стягнення 243 452,00 грн. заборгованості за договором № 3472 про транспортно-експедиційне обслуговування від 08.11.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з організації перевезення вантажів по договору № 3472 про транспортно-експедиційне обслуговування від 08.11.2011р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву зазначає, що між сторонами було укладено договори № 3472 від 08.11.2011р. та № 140212 від 14.02.2012р. За заявкою № ТВ-009469 від 12.10.2012р. по договору № 140212 вантаж у погоджений строк та місце розвантаження ТОВ «Автоекспедиція» доставлений не був, чим завдано збитків втратою вантажу ТОВ «Дієса» на суму 93 884, 91 Євро (з урахуванням 30% упущеної вигоди). Відповідач вважає, що зобов'язання у ТОВ «Дієса» на суму 243 452, 00 грн. заборгованості за надані послуги по договору № 3472 та 7575,00 грн. по договору № 140212 припинились у зв'язку із зарахуванням із зобов'язанням позивача по сплаті збитків у зв'язку із втратою вантажу за договором № 140212.

28.02.2013. через канцелярію суду позивач подав письмові пояснення до відзиву, в яких вказує на відсутність підтвердження виникнення зобов'язання у ТОВ «Автоекспедиція» перед ТОВ «Дієса» щодо відшкодування збитків, завданих втратою вантажу. Стверджує, що здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог по договорах та припинення зобов'язання по сплаті боргу за договором № 3472 від 08.11.2011р. суперечить вимогам ст. 610 ЦК України, оскільки вказана сума є спірною, питання щодо наявності факту понесення збитків у зв'язку з втратою вантажу по договору № 140212 від 14.02.2012р. та обов'язку позивача щодо їх відшкодування не є предметом розгляду даної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2011р. між позивачем (експедитор за договором) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 3472 про транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого експедитор зобов'язався за плату та рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом і надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу, а замовник - оплатити послуги експедитора в порядку та розмірі, передбачених договором.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору, експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розробка маршруту перевезення;пошук безпосереднього перевізника; організація забезпечення приймання, відправлення, транспортування і передачу вантажу вантажоодержувачу, а також ін. Вантаж (вид/вага/об'єм), пункти призначення (адреса пунктів завантаження, розвантаження) та інша, необхідна інформація по кожному експедируванню узгоджується сторонами у відповідних заявках (п.1.3).

Розділом 4 договору сторони погодили вартість послуг і порядок здійснення розрахунків, а саме:

- всі розрахунки по договору здійснюються в гривнях (п.4.1);

- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п.4.2);

- вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) погоджуються перед кожним перевезенням на основі Специфікації до договору і відображається в заявці (п.4.3);

- експедитор в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, документи, передбачені в п.3.2.12 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язаний оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (п.4.5);

- підставою для оплати рахунку-фактури є надані експедитором замовнику документи, передбачені п.3.2.12 договору та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг (п.4.6);

- фактичною датою виконання грошових зобов'язань замовника перед експедитором є дата списання коштів з банківського рахунку замовника (п.4.9).

Пунктом 3.2.12 договору визначено перелік документів, які експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, передати замовнику, а саме: оригінали товарно-транспортних накладних, підписаних перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи передбачені договором.

Позивач надав передбачені договором № 3472 від 08.11.2011р. транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1 477 515,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами, та виставив для оплати рахунки-фактури, які відповідач оплатив частково, перерахувавши позивачу 1 234 063, 00 грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по договору № 3472 від 08.11.2011р. становить 243 452, 00 грн. вартості послуг, що залишись неоплаченими.

Відповідно до пп. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів здійснення оплати відповідачем суми 243 452,00 грн., в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Твердження відповідача про зарахування заявленої суми боргу по договору № 3472 в рахунок погашення збитків, понесених ТОВ «Дієса» у зв'язку із втратою вантажу по договору № 140212 від 14.02.2012р. не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор в одному зобов'язанні повинен бути боржником в іншому зобов'язанні. Зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 04.02.2013р. надіслав позивачу заяву про зарахування однорідних вимог за вих.. № 179 від 04.02.2013р., якою запропоновано здійснити зарахування вимог з відшкодування збитків на суму 93884,91 Євро, завданих втратою вантажу при перевезенні по договору № 140212 від 14.02.2012р. за рахунок боргу по оплаті за транспортно-експедиційне обслуговування за договором № 3472 від 08.11.2011р.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань.

Оскільки предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором № 3472 про транспортно-експедиційне обслуговування від 08.11.2011р., а питання щодо наявності/відсутності факту спричинення відповідачу збитків не підлягає розгляду судом, оскільки не є предметом спору в даній справі, зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача за вих. № 179 від 04.02.2013р. є необгрунтованим та суперечить вимогам ст. 601 ЦК України.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45, код ЄДРПОУ 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспедиція» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 36038044) 243 452 (двісті сорок три тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 4869 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя О.М. Ярмак