Постанова

від 20.05.2013 по справі 910/907/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа№ 910/907/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса"

на рішення господарського суду міста Києва

від 28.02.2013 року

у справі № 910/907/13 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автоекспедиція", м.Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса", м. Київ,

про стягнення 243452,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: Герасименко А.С. - представник (дов. б/н від 24.04.2013р.);

від відповідача: Білека Ю.І. - представник (дов. б/н від 30.12.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоекспедиція" (надалі - ТОВ „Автоекспедиція") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса" (надалі - ТОВ „Дієса") 243452,00 грн., мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором №3472 від 08.11.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/907/13 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 243 452,00 грн. основного боргу.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Дієса" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Остапенка О.М. та призначено в судове засідання на 08.04.2013 року.

В судовому засіданні 08.04.2013 року в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.05.2013 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

У зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, на підставі розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги у справі №910/907/13 здійснено колегією у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Скрипки І.М., Остапенка О.М.

В судовому засіданні 20.05.2013 року представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати, постановивши нове рішення про припинення провадження.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстав для його скасування немає, а рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

20.05.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Дієса" (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Автоекспедиція" (в тексті договору - експедитор) укладено договір № 3472 про транспортно-експедиційне обслуговування (надалі - договір), за умовами якого експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом і надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення поставки вантажу, а замовник зобов'язався оплатити послуги експедитора в порядку та розмірі, передбачених договором (а.с.14-20).

Відповідно до пункту 1.2 договору експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розробка маршруту перевезення; пошук безпосереднього перевізника; організація забезпечення приймання, відправлення, транспортування і передачу вантажу вантажоодержувачу та інші операції, пов'язані з експедиторською діяльністю.

Згідно п.1.3 договору вантаж (вид/вага/об'єм), пункти призначення (адреса пунктів завантаження, розвантаження) та інша необхідна інформація по кожному експедируванню узгоджується сторонами у відповідних замовленнях.

Розділом 4 договору сторони погодили вартість послуг і порядок здійснення розрахунків, а саме:

- всі розрахунки по договору здійснюються в гривнях (п.4.1 договору);

- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п.4.2 договору);

- вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) погоджуються перед кожним перевезенням на підставі Специфікації до договору і відображається в замовленні (п.4.3 договору);

- експедитор в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, документи, передбачені п.3.2.12 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язаний оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (п.4.5 договору);

- підставою для оплати рахунку-фактури є надані експедитором замовнику документи, передбачені п.3.2.12 договору та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг (п.4.6 договору);

- фактичною датою виконання грошових зобов'язань замовника перед експедитором є дата списання коштів з банківського рахунку замовника (п.4.9 договору).

Згідно п.3.2.12 договору експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим передати замовнику: оригінали товарно-транспортних накладних, підписані перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи, передбачені цим договором та діючим законодавством.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 08.11.2012 року, а в частині фінансових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору транспортного експедирування, за яким, у відповідності до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні приписи щодо правових та організаційних засад транспортно-експедиторської діяльності в Україні містить Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

У відповідності до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що факт надання відповідачеві транспортно-експедиційних послуг у період з серпня по листопад 2012 року на виконання умов договору №3472 від 08.11.2011р. на загальну суму 1 477 515,00 грн. підтверджується податковими та товарно-транспортними накладними (а.с.6-166, додаток №1 до справи), що містять посилання на договір №3472 від 08.11.2011р. При цьому, відповідач обставин отримання зазначених документів не заперечував.

Виставлені позивачем рахунки-фактури (а.с.5-151 та додаток №1 до справи) відповідачем оплачені частково в сумі 1 234 063,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за отримані транспортно-експедиторські послуги становить 243 452, 00 грн.

Слід зазначити, що отримання експедиторських послуг відповідачем на виконання договору №3472 від 08.11.2011р. без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом їх надання позивачем, а отже породжує обов'язок для відповідача оплатити їх вартість.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату прийняття оскаржуваного рішення у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором №3472 від 08.11.2011р. в сумі 243 452, 00 грн., доказів сплати якої у встановлені договором строки останнім не надано.

Скаржник проти наявності у нього заборгованості перед позивачем за договором №3472 від 08.11.2011р. заперечив, посилаючись на те, що ТОВ «Автоекспедиція» належним чином не виконало зобов'язань по наданню транспортно-експедиційних послуг за договором № 1402012 від 14.02.2012 р., в результаті чого ввірений позивачеві вантаж був втрачений, а відповідачеві завдані збитки на суму 93884,91 євро, що за курсом Національного банку України станом на 01.02.2013р. становить 1 016 821,93грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що 22.11.2012 року ТОВ «Дієса» зверталось до ТОВ «Автоекспедиція» з вимогою про відшкодування збитків, спричинених втратою вантажу у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України, проте, ані в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, ані в подальшому позивач обов'язку по відшкодуванню шкоди перед ним не виконав.

Оскільки у ТОВ «Дієса» та ТОВ «Автоекспедиція» за укладеними договорами №3472 від 08.11.2011р. та №140212 від 14.02.2012р. виникли однорідні грошові вимоги, відповідач, скориставшись правом притримання грошових коштів (п.6.6 договору №3472 від 08.11.2011р.), правомірно провів зарахування зустрічних однорідних вимог згідно положень ст. 601 ЦК України.

Так, 01.02.2013 року відповідач притримав оплату за отримані експедиторські послуги за договорами №3472 від 08.11.2011 р. та №140212 від 14.02.2012 р. в розмірі 251 027,00 грн. через неналежне їх виконання, про що повідомив позивача листом №169 від 01.02.2013 р. (а.с.235-237), а 04.02.2013 року - здійснив зарахування однорідних вимог за договорами №3472 від 08.11.2011 р. та №140212 від 14.02.2012 р. на вищевказану суму, направивши повідомлення позивачеві за №179 від 04.02.2013р. (а.с.238-240).

Посилання скаржника на припинення зобов'язання з оплати наданих послуг за наведених останнім підстав колегія суддів находить необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Стаття 601 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містить стаття 203 Господарського кодексу України.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий суд, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за отримані відповідачем послуги з транспортно-експедиційного обслуговування за договором №3472 від 08.11.2011 року, а тому питання про наявність чи відсутність факту заподіяння позивачем збитків ТОВ «Дієса» в межах даної справи розгляду не підлягає. Отже, висновок суду про необгрунтованість вимог щодо зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача є вірним та належним чином мотивованим.

Крім того, варто зазначити, що зі змісту пункту 6.6 договору № 3472 від 08.11.2011р. слідує, що для забезпечення виконання експедитором прийнятих зобов'язань, замовник має право здійснювати притримання та залік відносно майна та/або грошових коштів експедитора, які знаходяться у замовника в розмірі вартості завданих замовнику збитків, штрафних санкцій та упущеної вигоди по даному договору.

Належних доказів на підтвердження факту заподіяння ТОВ «Автоекспедиція» збитків за договором № 3472 від 08.11.2011р. скаржником суду не надано, відтак притримання останнім грошових коштів за цим договором було здійснено без достатньої правової підстави.

Судова колегія вважає необґрунтованими та відхиляє доводи скаржника про безпідставне повернення судом першої інстанції без розгляду поданої ним у даній справі зустрічної позовної заяви про стягнення збитків, оскільки така була подана, в порушення вимог ст. 60 ГПК України, після початку розгляду справи по суті.

Слід зазначити, що залишення зустрічної позовної заяви без розгляду не позбавляє ТОВ „Дієса" права повторно звернутися до суду із самостійним позовом про стягнення збитків.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса" без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Дієса" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/907/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 року у справі №910/907/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/907/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Скрипка І.М.

Остапенко О.М.