Постанова

від 10.07.2013 по справі 910/907/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 910/907/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 у справігосподарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" простягнення 243452,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:Романенко А.С. - дов. № б/н від 08.07.2013 від відповідача:Білек Ю.І. - дов. № б/н від 30.12.2012

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.02.2013 господарського суду міста Києва (суддя ЯрмакО.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Дієса" на користь ТОВ "Автоекспедиція 243452, 00 грн. основного боргу та 4869, 04 грн. судового збору.

Постановою від 20.05.2013 Київського апеляційного господарського суду (судді: Мальченко А.О. - головуючий, Скрипка І.М., Остапенко О.М.) рішення від 28.02.2013 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що, відповідач не виконав своє зобов'язання перед відповідачем належним чином. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наявність боргу у позивача перед відповідачем не встановлена.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ТОВ "Дієса" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 22, 509, ч. 2 ст. 530, 601, 1166 Цивільного кодексу України; ст. 203 Господарського кодексу України; ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 08.11.2011 ТОВ „Дієса" (замовник) та ТОВ „Автоекспедиція" (експедитор) уклали договір № 3472 про транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом і надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення поставки вантажу, а замовник зобов'язався оплатити послуги експедитора в порядку та розмірі, передбачених договором.

Відповідно пункту 1.2 договору експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розробка маршруту перевезення; пошук безпосереднього перевізника; організація забезпечення приймання, відправлення, транспортування і передачу вантажу вантажоодержувачу та інші операції, пов'язані з експедиторською діяльністю.

Розділом 4 договору сторони погодили вартість послуг і порядок здійснення розрахунків.

Згідно п.3.2.12 договору експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим передати замовнику: оригінали товарно-транспортних накладних, підписані перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи, передбачені цим договором та діючим законодавством.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Господарськими судами встановлено, що факт надання позивачем відповідачу транспортно-експедиційних послуг у період з серпня по листопад 2012 року на виконання умов договору № 3472 від 08.11.2011 на загальну суму 1 477 515,00 грн. підтверджується податковими та товарно-транспортними накладними.

Рахунки-фактури позивача оплачені відповідачем частково в сумі 1 234 063,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором № 3472 від 08.11.2011 у розмірі 243 452, 00 грн.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 525 та 610 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання ТОВ "Дієса" на те, що у позивача виник обов'язок відшкодувати йому збитки за іншим договором, тому він здійснив зарахування однорідних вимог, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містить стаття 203 Господарського кодексу України.

Належних доказів на підтвердження факту заподіяння позивачем збитків відповідачу за іншим договором господарському суду не надано. До того ж, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за отримані відповідачем послуги за договором № 3472 від 08.11.2011.

Що стосується безпідставного, за твердженням відповідача, повернення господарським судом зустрічної позовної заяви, то за приписами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, зустрічна позовна заява подана відповідачем після початку розгляду справи по суті.

Відповідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , п.1 ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 20.05.2013 Київського апеляційного господарського суду зі справи № 910/907/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга