Постанова

від 21.02.2013 по справі 5011-70/9237-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа№ 5011-70/9237-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Божков Т.І. - довіреність № 27/11-852 від 28.01.2013р.,

Задорожний Ю.В. - довіреність № 27/11-10481 від

22.11.2012р.

від відповідача: Ткаченко Ю.В. - довіреність № 01 від 15.01.2013р.,

Рябець М.С. - керівник, довідка ЄДРПОУ серія АА

№ 421918,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма „Укрінмаш" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року

у справі № 5011-70/9237-2012 (головуючий суддя Капцова Т.П., судді

Куркотова Є.Б., Ониськів О.М.)

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт"

- Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та

інвестиційна фірма „Укрінмаш",

до Корпорації „Науково-виробниче об'єднання „Небо України",

про стягнення 385 000,00 дол. США, що складає 3 077 112,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.10.12 року) суми в розмірі 2 968 917,00 грн., з яких 2 409 750,00 грн. - сума авансового платежу за Договором комісії № 3/89-Д від 27.05.2008 року, 279 737,50 грн. - недоотримана комісійна плата та 279 429,50 грн. - понесені прямі збитки, завдані порушенням зобов'язання за Договором комісії, внаслідок якого позивач не виконав зобов'язання за Контрактом № 3/43-К від 19.05.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року (повний текст рішення підписано 12.11.2012 року) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 409 750,00 грн. суми авансового платежу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неотриманої комісійної плати та суми збитків та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача неотриману комісійну плату у розмірі 279 737,50 грн. та збитки в розмірі 279 429,50 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ДП ДК „Укрспецекспорт" - ДГЗІФ „Укрінмаш" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року для розгляду справи № 5011-70/9237-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.02.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні 21.02.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу ДП ДК „Укрспецекспорт" - ДГЗІФ „Укрінмаш" задовольнити з підстав викладених вище.

Представники відповідача в судовому засіданні 21.02.2013 року заперечили проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу ДП ДК „Укрспецекспорт" - ДГЗІФ „Укрінмаш" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року скачувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.02.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ДП ДК „Укрспецекспорт" - ДГЗІФ „Укрінмаш" слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року - скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти нове, яким в цій частині позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 27.05.2008 року між ДП ДК „Укрспецекспорт" - ДГЗІФ „Укрінмаш" (комісіонер) та Корпорацією „НВО „Небо України" (комітент) укладено Договір комісії № 3/89-Д від 27.05.2008 року (далі - Договір комісії).

Відповідно до п. 1.1. Договору комісії, комітент доручив, а комісіонер взяв на себе зобов'язання укласти і виконати від свого імені, в інтересах і за його рахунок, контракт з інозамовником (далі - Покупець) на постачання виробів, зазначених у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, викладених нижче.

Згідно із п. 2.1. Договору комісії, кількість виробів, що поставляються, зазначена у Додатку № 1 до даного Договору.

Додатком 1 до Договору сторони визначили специфікацію виробу АКИПС 5К43Э, його загальну вартість - 700 000,00 дол. США, строк поставки виробу - протягом 4,5 міс. з моменту отримання передплати та набрання чинності Контрактом.

Відповідно до п. 3.1. Договору комісії, комітент здійснює поставку виробів на умовах DAF-(місце завантаження на залізничний транспорт на границі України і Республіки Білорусь), згідно Інкотермс-2000, якщо інше не обумовлено у Додатку № 1.

Пунктом 3.4. Договору сторони узгодили, що постачання виробів здійснюється у термін вказаний у Додатку № 1. Усі ризики, пов'язані з втратою чи псуванням виробів, переходять від комітента до комісіонера після підписання акту приймання-передачі виробів на комісію на границі України і Республіки Білорусь.

Згідно п. 4.3. Договору комісії, загальна сума Договору складає 700 000,00 доларів США.

У п. 5.3. Договору комісії, сторони погодили, що за виконання доручень за даним Договором комісіонер одержує комісійну винагороду в розмірі 10 % від загальної суми Договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору комісії, кошти, які отримані комісіонером від реалізації виробів, за винятком комісійної винагороди згідно з п. 5.3., комісіонер перераховує комітенту згідно з п. 5.1. даного Договору.

Згідно з п. 11.1. Договору комісії, даний договір набирає чинності після отримання комісіонером дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт виробів. Договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, до укладення Договору комісії позивачем було укладено Контракт від 19.05.2008 року № 3/43-К (далі - Контракт) з Державним зовнішньоторгівельним унітарним підприємством „Белвнешпромсервіс" (Покупець) відповідно до умов якого, позивач (Продавець) зобов'язався продати, а Покупець купити вироби, що вказані у Додатках до цього контракту, які становлять його невід'ємну частину.

Як вбачається з Додатку № 1 до Контракту, позивач зобов'язався продати Покупцеві виріб АКИПС 5К43Э, вартістю 700 000,00 дол. США, строк поставки виробу - протягом 4,5 міс. з моменту отримання передплати та набрання чинності Контракту.

Відповідно до п. 11.4. Контракту, цей контракт набирає чинності з моменту одержання продавцем дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт виробів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, дозвіл Державної служби експортного контролю України на експорт виробів позивачем отримано 01.07.2009 року.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, Договір комісії та Контракт, укладені позивачем з відповідачем та Покупцем набрали чинності з 02.07.2009 року.

За Договором комісії та Контрактом сторони визначили, що строк поставки виробів становить 4,5 місяці з моменту отримання передоплати та набрання чинності відповідно Договором комісії та Контрактом.

Як вбачається з умов п. 5.1 Контракту, зі змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 13.02.2009 року, платежі по цьому Контракту виконуються прямим банківським переводом грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця у наступному порядку, якщо у додатках не обумовлені інші умови:

- 50 % вартості виробів, що поставляються, перераховуються прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10-ти банківських днів з дати набрання даного Договору чинності відповідно до п. 11.4. Контракта.

- решту 50% вартості виробів, що поставляється, перераховуються на рахунок Продавця протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку Продавця, який надається після підписання Акту технічного приймання виробів.

На виконання умов п. 5.1 Контракту Покупцем 30.06.2009 року перераховано позивачу авансовий платіж в розмірі 350 000,00 дол. США (50% від вартості виробів), що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Пунктом 5.2 Договору комісії, зі змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 20.02.2009 року до Договору комісії, сторони передбачили, що комісіонер зобов'язується передбачити в контракті з покупцем наступні умови оплати:

- 50 % вартості виробів, що поставляються, перераховуються прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 10-ти банківських днів з дати набрання даного Договору чинності відповідно до п. 11.1.

- решту суми покупець сплачує на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку від продавця, який надається ним після підписання акту технічного приймання виробів.

Відповідно до п. 5.4 Договору комісії, кошти, які отримані Комісіонером від реалізації виробів, за винятком комісійної винагороди, згідно з п. 5.3, Комісіонер перераховує комітенту, згідно з п. 5.1 Договору, відповідно до якого, платежі за цим договором здійснюються в гривневому еквіваленті по курсу Української міжбанківської валютної біржі, встановленому на день проведення конвертації.

В Додатку № 1 до Договору комісії сторони визначили, що строк поставки виробів складає 4,5 місяців з моменту отримання передоплати та набранням Договором чинності.

З аналізу вищезазначених умов Договору комісії вбачається, що перебіг строку протягом якого відповідач повинен був поставити вироби починається з дня наступного за днем перерахування позивачем відповідачу отриманої від Покупця суми передоплати, зменшеної на суму комісійної винагороди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору комісії перераховано відповідачу в гривневому еквіваленті 2 409 750,00 грн., що складає 315 000,00 дол. США. Зокрема, 21.07.2009 року перераховано 1 000 000,00 грн., 28.08.2009 року - 200 000,00 грн., 23.09.2009 року - 200 000,00 грн., 01.10.2009 року - 200 000,00 грн., 15.10.2009 року - 200 000,00 грн., 27.10.2009 року - 200 000,00 грн., 09.11.2009 року - 200 000,00 грн., 19.11.2009 року - 209 750,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, перебіг строку 4,5 місяців з моменту отримання відповідачем передоплати починається з 20.11.2009 року, а відтак, відповідач повинен був поставити вироби в строк до 05.04.2010 року.

Відповідно до п. 6.5 Договору комісії приймання-передача виробів за кількістю та номенклатурою здійснюється на границі України і Республіки Білорусь, шляхом оформлення Акту приймання-передачі виробів на комісію та підписання його сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, доказів на підтвердження того, що виріб було передано та Акт приймання-передачі виробів на комісію було підписано сторонами суду не надано.

При цьому, судом встановлено, що листом № 07/02-1208 від 22.04.2010 року Покупець висунув позивачу вимогу про повернення авансового платежу, оскільки виріб не готовий, а перспективи здати виріб належним чином відсутні.

Листом № 07/02-1241 від 23.04.2010 року Покупець повідомив позивачу, що в результаті попередньої інспекції, яка проводилася з 19 по 21 квітня 2010 року представниками Покупця, зроблений висновок про повну неготовність виробу до постачання та виявлено, що запропонований для продажу виріб не відповідає тому, що був пред'явлений до огляду перед підписанням Контракту. Зазначений лист позивачем був переадресований відповідачу листом № 27/3-3670 від 26.04.1010 року.

В Листі № 07/02-1409 від 13.05.2010 року Покупець повторно зазначив, що йому пропонується не той виріб який він замовляв.

Листом № 144 від 16.04.2010 року відповідач повідомляв позивача про те, що на виробах ВМ-43 та шасі ЗИЛ-131В проводиться усунення недоліків, виявлених під час технічної інспекції представниками Корпорації на ДП „Зміївський енергомеханічний завод" та 19.04.2010 року планується їх доставка на ремонтне підприємство до м. Києва, де знаходяться всі складові елементи АКВПС 5К43, за виключенням допоміжної машини ВМ-43А та шасі ЗИЛ-131В.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що станом на 16.04.2010 року виріб АКИПС5К43, строк поставки якого за Договором комісії спливає 04.04.2010 року, позивачу відповідачем передано не було.

Як свідчать матеріали справи, листом № 09/08-1002 від 04.06.2010 року Покупець звернувся до позивача з вимогою про повернення авансового платежу в розмірі 350 000,00 дол. США та сплату штрафу в сумі 35 000,00 дол. США.

При цьому, 19.05.2010 між Покупцем та позивачем укладено додаткову угоду № 2 до Контракту, якою останні встановили, що відповідно до п. 5.2. Контракту позивач взяв на себе зобов'язання повернути авансовий платіж у розмірі 350 000,00 дол. США на протязі 21 календарного дня з дати підписання цієї Додаткової угоди.

Крім того, відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 19.05.2010 року до Контракту, позивач взяв зобов'язання оплатити Покупцю санкції економічного характеру у розмірі 35 000,00 дол. США на протязі 30 календарних днів з дати підписання даної Додаткової угоди шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок покупця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вищевказаної Додаткової угоди повернуто Покупцю авансовий платіж у розмірі 350 000, 00 дол. США та сплачено 35 000, 00 дол. США штрафних санкцій, що підтверджується платіжними дорученнями № 117 від 11.06.2010 року, № 138 від 30.06.2010 року, № 156 від 05.08.2010 року, № 172 від 03.09.2010 року, № 185 від 14.10.2010 року, № 192 від 06.12.2010 року, № 193 від 13.12.2010 року, № 15 від 20.05.2011 року.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 2 до Контракту, Контракт вважається розірваним з дати отримання покупцем грошових коштів згідно з п. 1 і п. 2 цієї Додаткової угоди, а відтак, станом на 20.05.2011 року Контракт розірвано.

В подальшому, позивач листом № 27/3-4807 від 01.06.2010 року повідомив відповідача про розірвання Договору комісії в односторонньому порядку, у зв'язку з невиконанням умов Договору комісії щодо поставки виробу, та пропонував здійснити повернення Покупцю авансового платежу в розмірі 315 000,00 дол. США та оплатити пеню в розмірі 35 000,00 дол. США за несвоєчасну поставку виробу.

У відповідь на лист відповідач листом № 221 від 06.06.2010 року повідомив позивача про те, що у зв'язку з великим обсягом робіт по ремонту та комплектуванню виробу відповідач витратив кошти, які значно перевищують авансовий платіж, а тому відповідач не має можливості на даний час повернути авансовий платіж просить надати відстрочення на 2 місяця на повернення коштів.

28.07.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вих. № 27/11-6847 від 28.07.2010 року з вимогою про сплату 385 000,00 дол. США, у відповідь на яку відповідач листом від 05.08.2010 повідомив позивача про те, що має фінансові складнощі, у зв'язку з чим, просить відстрочити термін повернення коштів.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав умови Договору комісії та не поставив виріб АКИПС5К43Э у передбачений Додатком № 1 до Договору комісії строк, а тому на вимогу Покупця позивачем було повернуто 350 000,00 дол. США авансу та сплачено 35 000,00 дол. США штрафних санкцій, позивач, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 2 409 750,00 грн. неповернутого авансового платежу, 279 737,50 грн. неотриманої комісійної плати та 279 429,50 грн. штрафних санкцій.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.1. Договору комісії, комітент доручив, а комісіонер взяв на себе зобов'язання укласти і виконати від свого імені, в інтересах і за його рахунок, контракт з інозамовником (Покупцем) на постачання виробів, зазначених у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах, викладених нижче.

Проте, відповідачем не надано суду належних доказів того, що вироби було виготовлено та передано позивачу на комісію за Актом приймання-передачі виробів на комісію, що передбачено п.6.5 Договору комісії, у строк протягом 4,5 місяців з моменту отримання відповідачем передоплати та набранням чинності Договору комісії, а саме в строк до 04.04.2010 року.

З листа відповідача № 144 від 16.04.10 року вбачається, що станом на 16.04.2010 року виріб АКИПС5К43 не було передано позивачу у встановленому п. п. 6.4., 6.5. Договору комісії порядку, при цьому в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами Акт прийому-передачі виробів на комісію.

А відтак, позивач листом № 27/3-4807 від 01.06.2010 року повідомив відповідача про розірвання Договору комісії в односторонньому порядку, у зв'язку з невиконанням умов Договору комісії щодо поставки виробу та пропонував здійснити повернення інозамовнику авансового платежу в розмірі 315 000,00 дол. США та оплатити пеню в розмірі 35 000,00 дол. США за несвоєчасну поставку виробу.

Згідно статті 1026 ЦК України, комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

Враховуючи, що строк дії Договором комісії не встановлено, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність права позивача (комісіонера) на відмову від договору в односторонньому порядку.

Оскільки у відповідь на лист № 27/3-4807 від 01.06.2010 року, відповідач листом № 221 від 06.06.2010 року повідомив позивача про неможливість повернення авансового платежу, суд приходить до висновку про те, що вказаний лист позивача отримано відповідачем не пізніше 06.06.2010 року.

За таких підстав, враховуючи встановлений статтею 1026 ЦК України строк повідомлення про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів, суд приходить до висновку, що станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду Договір комісії є розірваним.

Відповідно до п. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на те, що станом на день розгляду справи судом першої інстанції, Договір комісії є розірваним, зобов'язання за Договором комісії відповідачем не виконані, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що в силу ст. 1212 ЦК України, грошові кошти отримані відповідачем за Договором комісії підлягають поверненню відповідачу, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передоплати за Договором комісії у розмірі 2 409 750 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 279 429,50 грн., мотивуючи тим, що саме у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором комісії щодо поставки виробу у строк, передбачений Договором комісії, Покупець відмовився від Контракту, а тому позивач згідно з умовами Контракту у зв'язку з порушенням строків поставки сплатив Покупцю штраф в розмірі 35 000,00 дол. США.

Судом першої інстанції в задоволені позовних вимог в частині стягнення 279 429,50 грн. збитків було відмовлено оскільки суд дійшов висновку, що витрати позивача не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача, позивачем не доведено, що порушення строку поставки виробу за Контрактом було допущено внаслідок протиправної поведінки та вини відповідача.

Зокрема судом першої інстанції встановлено, що строк поставки виробу позивачем за Контрактом спливав 16.11.2009 року, в той час як строк поставки виробу за Договором комісії спливав 05.04.2010 року. Оскільки, згідно з умовами Договору комісії та Контракту, визначення строку поставки виробу обумовлюється датою перерахування передплати за Договором комісії та Контрактом, строк поставки виробу за Контрактом сплинув раніше ніж строк поставки виробу за Договором комісії, саме у зв'язку із затримкою перерахування позивачем відповідачу отриманої від Покупця передоплати.

Проте, такі висновки місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать зібраним у ній доказам, з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, станом на 16.04.2010 року (після спливу строку передачі виробів на комісію) товар до передачі не готовий, а відповідачем лише планувалася його доставка на ремонтне підприємство до м. Києва, де знаходяться його складові частини. Починаючи з 23.04.2010 року Покупець неодноразово звертався до позивача із листами, у яких вказував на те, що проведеною з 19 по 21 квітня 2010 року попередньою інспекцією виявлено повну неготовність виробу до поставки та невідповідність представленого відповідачем виробу погодженій сторонами специфікації.

При винесенні оскаржуваного рішення судом не надано правової оцінки змісту Додаткової угоди № 2 від 19.05.2010 року, з преамбули якої вбачається, що єдиною причиною припинення Контракту та покладення на позивача обов'язку повернення платежу та сплати штрафних санкцій є його неспроможність виконати Контракт в цілому.

Судом не враховано, що вимоги іноземного замовника про повернення авансових платежів та сплату штрафних санкцій були заявлені позивачу після останньої інспекції виробів, яка відбулась вже після спливу встановленого Договором комісії строку передачі виробів на комісію.

Крім того, вказані вимоги заявлено іноземним замовником у зв'язку із неможливістю виконання Контракту, а не порушення позивачем строків поставки.

Згідно частини 1 статті 1016 ЦК України, комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

В порушення вказаних приписів та умов Договору комісії, станом на 05.04.2010 року відповідач свого обов'язку по передачі виробів на комісію не виконав, а тому відповідно до приписів статті 611 ЦК України, таке правопорушення створило для відповідача наслідки у вигляді зобов'язання по відшкодуванню позивачу заподіяних ним збитків.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що негативні правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій настали для відповідача після невиконання ним своїх зобов'язань щодо своєчасного поставлення товару за Договором комісії, і перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із цим правопорушенням.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 279 429,50 грн. збитків є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача недоотриману комісійну плату в розмірі 279 737,50 грн., посилаючись на норми ст. 1013 ЦК України, за умовами якої, якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

Місцевим господарським судом в задоволені позовних вимог в частині стягнення недоотриманої комісійної плати в розмірі 279 737,50 грн. було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача з позовом до суду Договір комісії та укладений позивачем Контракт з Покупцем є розірваними, а зобов'язання за вказаними правочинами є припиненими, враховуючи відсутність доказів виконання комісіонером Договору комісії у повному обсязі, а також з огляду на те, що Договором комісії не передбачено поетапної оплати послуг комісіонера за Договором. Також, позивачем на надано доказів передачі відповідачу на виконання п. 5.7. Договору комісії Звіту комісіонера, Акту виконаних робіт/послуг на суму комісійної винагороди.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1016 ЦК України, комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

За умовами Договору комісії передбачено, що відповідач повинен був забезпечити позивача всім необхідним для виконання Контракту з іноземним замовником, а саме, повинен був поставити вироби на умовах поставки DAF-(місце завантаження на залізничний транспорт на кордоні України і Республіки Білорусь) та надати позивачу товаро-супровідні документи. Крім того, згідно із пунктом 5.5 Договору комісії відповідач доручив позивачу провести митне оформлення виробів.

Однак, як було встановлено вище, відповідач не провів поставки виробів. Не виконавши своїх договірних зобов'язань та приписів ті 1016 ЦК України щодо забезпечення позивача усім необхідним для виконання і зобов'язань перед іноземним замовником, відповідач тим самим унеможливив подальше виконання Договору комісії, у зв'язку із чим позивач був позбавлений можливості провести митне оформлення та поставку іноземному замовнику обладнання, яке не було виготовлене відповідачем.

Крім того, не надавши іноземному замовнику обладнання до технічної прийомки (оскільки обладнання не було виготовлене відповідачем), позивач був позбавлений можливості отримати від іноземного замовника повну оплату договірної ціни обладнання.

З огляду на наведене, судова колегія, приходить до висновку, що Договір комісії виконаний не був через протиправну поведінку відповідача. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на існування будь яких інших перешкод для виконання позивачем Договору комісії.

Відповідного частини 4 статті 1013 ЦК України, якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. При цьому, наявність у комісіонера такого права не поставлено у залежність від наявності в договорі комісії умов щодо поетапної сплати комісійної винагороди.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б стверджували, що невиконання обов'язку щодо забезпечення комісіонера усім необхідним для виконання його зобов'язань перед іноземним замовником було спричинено обставинами за які відповідач відповідальності не несе. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 614 України саме на відповідача покладено обов'язок доказування відсутності його вини у невиконанні таких зобов'язань.

Частиною 7 статті 180 ГК України та ст. 631 ЦК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Зі змісту ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури платежів.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої комісійної плати в розмірі 279 737,50 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із пунктами 3, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 183,34 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 5 591,67 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма „Укрінмаш" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року у справі № 5011-70/9237-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року у справі № 5011-70/9237-2012 в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 279 737,50 грн. комісійної плати та 279 429,50 грн. збитків скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Стягнути з Корпорації „Науково-виробниче об'єднання „Небо України" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, буд. 4, літера Б, код ЄДРПОУ 31747539) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма „Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код ЄДРПОУ 14281072) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 279 737,50 грн. комісійної плати, 279 429,50 грн. збитків та 11 183,34 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року у справі № 5011-70/9237-2012 залишити без змін.

6. Стягнути з Корпорації „Науково-виробниче об'єднання „Небо України" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, буд. 4, літера Б, код ЄДРПОУ 31747539) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма „Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код ЄДРПОУ 14281072) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 5 591,67 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

8. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

9. Справу № 5011-70/9237-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 22.02.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Мальченко А.О.