Постанова

від 26.02.2013 по справі 5023/3372/12 (5023/8861/11)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5023/3372/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Козлова Н.Б.

1-го відповідача - Куштим О.М.

2-го відповідача - не з'явився

третя особа- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3934 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.12 р. у справі № 5023/3372/12

за позовом ТОВ "Іт-Інвест", м. Харків

до ТОВ "Прес-Центр", м. Харків

ФОП ОСОБА_3, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.09 р., укладений між ТОВ "Прес-Центр" та ФОП ОСОБА_5, на підставі якого 11.10.10 р. здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 19 відповідно до рішення № 10066 від 11.10.11 р.; визнання недійсним договору про передачу виключних майнових прав на торговельну марку для товарів і послуг від 01.03.11 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі якого 26.09.11 р. здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 18 відповідно до рішення № 11661 від 26.09.11 р. та іншими вимогами.

07.08.12 р. позивач надав заяву про часткову відмову від позову, яка прийнята судом ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.12 р. та припинено провадження у справі в цій частині, залишилась вимога про визнання недійсним договору № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.09 р., укладений між ТОВ „Прес-Центр" та ФОП ОСОБА_5, на підставі якого 11.10.10 р. здійснено публікацію в офіційному бюлетені №19 відповідно до рішення №10066 від 11.10.11 р., з посиланням на те, що спірний договір укладено не уповноваженою на момент укладання договору особою - ОСОБА_6, посилаючись при цьому частини 1, 2 ст. 203 та частини 1, 3 ст. 215 ЦК України, та на договір №1/05-10 від 05.10.10 р., укладений між ТОВ „ІТ-інвест" та ТОВ „Прес-центр" про передачу права власності на знак для товарів та послуг „triolan".

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2012 р. по справі № 5023/3372/12 ( суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю, з посиланням на відповідність спірного договору вимогам діючого законодавства, укладання договору повноважною особою директором ОСОБА_6 11.07.2009р.,що підтверджується поясненнями ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3 та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8.11.12р. по справі №2037/1461/12

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2011р. при винесенні рішення щодо недійсності договору № 005 - мл від 10.08.2009 р. або законності передання права власності на знак для товарів та послуг " triolan". Крім того, твердження суду що договір був підписаний уповноваженою особою є безпідставним, що підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ " Прес-Центр", довідкою ЄДРПОУ.

Представник першого відповідача вважає рішення суду незаконним та не- обґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати .

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що Господарський суд м. Києва не встановлював факту «технічної помилки» при підписанні угоди від 10.08.2009 р.,а лише прийняв відмову ТОВ «Прес-Центр» від свого позову. Кошти у сумі 650,00 грн. на поточний рахунок ТОВ «Прес-Центр» прийняв саме ОСОБА_7, тимчасово перебуваючи на посаді директора Товариства в той час, при цьому розумів, що відбувається відчуження нематеріального активу майже за безцінь. Всі події, які відбувалися за участю директора ОСОБА_7 необхідно, розглядати, як навмисні дії, які суперечать інтересам Позивача та Відповідача 1, так як він був зацікавленою особою, про що свідчить на даний момент відкрите кримінальне провадження. Господарський суд Харківської області прийшов до хибного висновку, наділивши повноваженнями ОСОБА_6, на посаді директора ТОВ «Прес-Центр», на підставі редакції Статуту Товариства від 28.12.2009 р., не звернувши уваги на те, що події відбувалися за три місяці до реєстрації Статуту в цій редакції. Відповідач 1 реалізовував свій товарний знак «Тгіоіап» Позивачу, маючи на це всі підстави: договір про відчуження від 10.08.2009 р. (в виправленому варіанті від 10.07.2009 р.) він не отримував з вище зазначених підстав, оригінал якого був ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був навмисно знищений, кошти від реалізації (650,00 грн.) прийшли тільки у липні 2011 року (через 2 роки після підписання угоди), публікація в офіційному бюлетені про зміну власника відбулася 11.10.2011 р., тобто вже після підписання угоди між Позивачем та Відповідачем 1, реалізацію проводив за ринковою ціною, нематеріальний актив на балансі ТОВ «Прес-Центр» на дату укладання угоди між ТОВ «ІТ-Інвест» та ТОВ «Прес-Центр».

Представник другого відповідача у призначене судове засідання вдруге не з'явився, про причини не прибуття суд не повідомив.

Третя особа вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що позивач не довів свого порушеного права, адже він не є стороною спірного договору, не є власником майна. Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги ухвалу Апеляційного суду Харківської області, якою встановлений юридичний факт, а саме те, що договір № 005 - мл, був укладений у межах повноважень сторін 10.07.2009 р. Факт підписання спірного договору не підтверджено належними доказами.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що згідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №102466 станом на 14.10.11 р., наданого Державною службою інтелектуальної власності України за №13568 від 14.10.11 р., торговельна марка „triolan" 26.01.09 р. була зареєстрована за ТОВ „Прес-центр" (свідоцтво №102466) у червоному та сірому кольорах у 38 класі МКТП.

Згідно з довідкою АА № 128465 від 6.08.2009р, виданою Головним управлінням статистики Харківської області та протоколом № 3/2009 зборів учасників ТОВ «Прес - Центр» від 31.07.2009р. директором ТОВ «Прес - Центр» з 1 серпня 2009 р. призначено Куштима О.М.

10.08.2009р. між ТОВ „Прес-Центр" та ФОП ОСОБА_5 укладений договір № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак, підписаний з боку ТОВ „Прес-Центр" директором ОСОБА_6 з іншого боку ФОП ОСОБА_5

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за відчуження прав на товарний знак правонабувач сплачує правовласнику винагороду у розмірі 650 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок правовласника.

Отже, зазначений договір директором ТОВ «Прес - Центр» Куштим О.М. не підписувався та не укладався.

Твердження другого відповідача та третьої особи про помилкове зазначення дати підписання договору, а саме договір підписаний 10 липня 2009р., а помилково зазначено 10 серпня 2009 р. не підтверджується матеріалами справи, сторонами не наданий оригінал спірного договору на копії договору наданого ОСОБА_3 виправлена дата договору на « 10 липня 2009р.».виправлення підписано директором ТОВ «Прес -Центр» ОСОБА_7, коли зроблено випалення та на підставі чого не відомо.

Суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що підписання спірного договору саме 10.07.09 р., а не 10.08.09 р. уповноваженою на то особою -директором ОСОБА_6 підтверджується нотаріально посвідченими поясненнями самої ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3, а також встановлено апеляційним судом Харківської області в ухвалі від 08.11.12 р. по справі №2037/1461/12, з посиланням на ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2011 р.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Апеляційний суд Харківської області в ухвалі від 08.11.12 р. по справі №2037/1461/12, не досліджував обставин підписання спірного договору, а посилався на ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.08.2011 р. припинено провадження по справі за позовом ТОВ « Прес-центр» до ФОП ОСОБА_8 про визнання договору недійсним у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Отже, господарський суд м. Києва не розглядав позов по суті, не встановлював факти стосовно обставин підписання договору, не приймав рішення, а лише прийняв відмову ТОВ « Прес-Центр» від позову.

В зв'язку з чим факт помилкового підписання договору від 10.08.2009р. не 10 серпня 2009р., а 10 липня 2009р. не доведений другим відповідачем та третьою особою та не підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що договір № 005-мл підписаний уповноваженою особою, а саме ОСОБА_6, оскільки на момент підписання оспорюваного договору директором ТОВ « Прес-Центр» був Куштим О.М., що підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ « Прес-Центр», довідкою з ЄДРПОУ.

Позивач стверджує, що спірний договір є недійсним, так як підписаний ОСОБА_6, яка не мала повноважень на укладання договору не була працівником першого відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки, не досліджував зазначених обставин в повному обсязі та не звернув уваги на, те що на час підписання договору ОСОБА_6 не працювала у першого відповідача та не мала ніяких повноважень на укладання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України , правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, договір з боку першого відповідача був укладений фізичною особою ОСОБА_6 ,яка не мала ніяких повноважень на підписання договору

Згідно зі ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України .

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що фізична особа ОСОБА_6 була представником першого відповідача та діяла з перевищенням повноважень, тому угода є схваленою відповідно до положень ст. 241 Цивільного кодексу України , посилаючись на прийняття 18.07.11 р. першим відповідачем виконання грошового зобов'язання другого відповідача

При цьому господарський суд допустив помилку при застосуванні норм діючого законодавства, зокрема статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто перевищенням повноважень є довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками того, кого представляють, або нормами права, при перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такій відступ із довірителем.

Отже, для застосування норм зазначеної статті необхідно було з'ясувати наявність повноважень у фізичної особи ОСОБА_6, а також встановити факт іх перевишення.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у физичної особи ОСОБА_6 повноважень укладати договори від імені першого відповідача,а також документі підтверджуючи ,що на час укладання договору він займав посаду директора або працював у першого відповідача.

Тем більш, що в матеріалах справи є документи підтверджуючи, що на час укладання договору директором першого відповідача був Куштим О.М.,, а ОСОБА_6 взагалі не працював на даному підприємстві.

Отже, ст. 241 ЦК України регулює відносини, у яких особа, яка вчинила правочин від імені іншої особи, діяла з перевищенням наявних в неї повноважень.

Проте, в даному випадку, фізична особа ОСОБА_6, яка 10.08.2009р. підписала договір від імені першого відповідача, діяла не з перевищенням наявних в неї повноважень, а взагалі без будь-яких повноважень, тому є безпідставним застосування до спірних правовідносин положень ст. 241 ЦК України .

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що навіть якщо допустити, що ОСОБА_6 перевищила свої повноваження, уклавши від імені ТОВ „Прес-центр" з ФОП ОСОБА_3 спірний договір, то в подальшому відбулося схвалення ТОВ „Прес-центр" спірного договору, яке виразилося в його виконанні сторонами та прийнятті товариством від ФОП ОСОБА_3 оплати за спірним договором, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку ТОВ „Прес-центр". Доказів повернення ФОП ОСОБА_3 сплаченої за спірним договором суми, як помилково отриманої або з будь-яких інших підстав, ТОВ „Прес-центр" не надало суду. При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, щоФОПОСОБА_3 перерахував ТОВ „Прес-центр" оплату за відчуження виключних прав на товарний знак згідно договору №005-мл, п.3.1 попереднього договору від 06.07.09 р. в сумі 650,00 грн. через два роки після укладання договору,тобто 18.07.11 р.

Як свідчать матеріали справи вартість нематеріального активу товарний знак „triolan" по даним бухгалтерського обліку ТОВ „Прес-центр" складала 3 тис. грн..

Суд першої інстанції не досліджував зазначених обставин та не надав оцінки вартості винагороди за відчуження прав на товарного знаку у сумі 650 грн., яка значно менша балансової вартості.

Посилання третьої особи на відсутність порушення прав позивача спростовується матералами справи, так 05.10.10 р. ТОВ „ІТ-інвест" та ТОВ „Прес-центр", в особі нового директора Куштим О.М., був підписаний договір №1/05-10 про передачу права власності на знак для товарів та послуг „triolan", який в установленому законом порядку не розірваний та не визнаний недійсним.

В зв'язку з чим суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання договору недійсним, рішення суду підлягає скасуванню,а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що другим відповідачем та третьою особою не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 203, 207, 215, 241 ЦК України, ст.ст. 35,101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.12 у справі № 5023/3372/12 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 005-мл про відчуження виключного права на товарний знак від 10.08.2009, укладений між ТОВ « Прес-цент» та ФОП ОСОБА_3 на підставі якого 11.10.2010 р. здійснено публікацію в офіційному бюлетені № 19 відповідно до рішення № 10066 від 11.10.2011.

Стягнути з ТОВ "Прес-Центр" ( 61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, буд. 1-А код ЄДОПОУ 32335569) та ФОП ОСОБА_3 ( 02121, АДРЕСА_1, Паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 05.03.2005 р. ) на користь ТОВ "Іт-Інвест" ( 61007, м. Харків, вул. Північна, б. 12 код ЄДРПОУ 33898833 ) по 373 грн. судового збору та по 264,5 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Виправити помилку в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 р. виключивши абз. 6 та замість зазначивши: « представник першого відповідача вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та підлягаючім скасуванню.»

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 25 лютого 2013р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.