Рішення

від 28.02.2013 по справі 909/21/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р. Справа № 909/21/13-г Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", вул. Артема,15, м.Київ-53, 04053; представник ПАТ КБ "Надра" Прокопів Л.П., вул. Чорновола, 23, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Благодійної громадської фундації імені Короля Юрія, вул.Чорновола, 23, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 35191,28 грн., з яких: 34835,48 грн. основного боргу та 355,80 грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: Прокопів Людмила Петрівна - головний юрисконсульт, (довіреність №13-11-14103 від 15.10.12)

від відповідача: представник не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі Позивач) звернулося в суд з позовом до благодійної громадської фундації імені Короля Юрія (далі Відповідач) стягнення заборгованості у сумі 39 340,54 грн., з яких: 34835,48 грн.- витрати за використану теплову енергію, 4 505,06 грн. - пеня.

Представник позивача подав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог за Вх.№3207/13 від 22.02.13, в якій просив стягнути 35191,28 грн. заборгованості, з яких: 34835,48 грн. основного боргу та 355,80 грн. пені. Вказана заява судом розцінюється як заява про зменшення позовних вимог.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за Вх.№3207/13 від 22.02.13.

Відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог чи доказу оплати боргу суду не надав хоча про дату, час та місце проведення судових засідань належним чином повідомлений - ухвалами суду від 08.01.13, 29.01.13 та 19.02.13 (повідомлення про вручення містяться в матеріалах справи - а.с.62,69).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободостосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами по справі було укладено договір №2 від 08.12.2002 року, згідно умов якого споживач зобов"язався вішкодовувати банку витрати за використану теплову енергію з розрахунку 168,4 м.кв. займаної площі.

Згідно п.4.5 договору оплата за використану теплову енергію здійснюється споживачем до 10 числа місяця слідуючого за звітним на підставі наданого банком рахунку.

Станом на день звернення до суду відповідачем не оплачені рахунки за період з 01.11.10 по 30.11.12. на суму 34835,48 грн., копії рахунків та доказ їх направлення містяться в матеріалах справи (а.с.14-27).

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З метою досудового врегулювання спору банком 20.11.12 була вручена відповідачу претензія №1658 від 24.10.12 з вимогою добровільно погасити 34 835,48 грн заборгованості в місячний строк.

У відповіді на вказану претензію від 10.12.12 відповідач визнав заборгованість і почне сплачувати її з 10.12.12.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Станом на день вирішення спору відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 34835,48 грн. витрат за використану теплову енергію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати частково обгрунтованою вимогу позивача щодо стягнення пені, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.6 договору визначено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми платежу.

Відповідно до п. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Згідно з ч.2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.10.11 у справі №25/187.

З врахуванням вищенаведеного, періоду виникнення зобов"язання по оплаті (п.4.5 договору), суд самостійно здійснив перерахунок пені, обгрунтований розмір якої становитиме відповідно 145,86 грн. (розрахунки здійснені судом додаються - а.с.89-90). В решті стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного слід стягнути з відповідача 34835,48 грн. основного боргу та 145,86 грн. пені.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1710,23 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610-612, 614, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.33, 34,43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до Благодійної громадської фундації імені Короля Юрія про стягнення заборгованості у сумі 35191,28 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Благодійної громадської фундації імені Короля Юрія (вул.Чорновола, 23, м.Івано-Франківськ, код 26214922) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (вул. Артема,15, м.Київ-53, 04053 код 20025456) - 34835 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять п"ять) грн. 48 коп. основного боргу, 145 (сто сорок п"ять) грн. 86 коп. пені та 1710 (одну тисячу сімсот десять) грн. 23 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.13

Суддя Круглова О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"