Постанова

від 13.02.2013 по справі 5006/41/82пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.02.2013р. справа №5006/41/82пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Алехіна О.А. - директор, від відповідача:ОСОБА_5 - за дов., розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 12.11.2012 року у справі№5006/41/82пд/2012 (суддя Колесник Р.М.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Монополь и К" м. Донецьк до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 156 780,00 гривень, пені у сумі 4422,69 гривень, 3% річних у розмірі 867,77гривень; розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди. В судовому засіданні 06.02.2013 року оголошено перерву до 12.02.2013 року о 13:15 годині Рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2012 року по справі № 5006/41/82пд/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Монополь и К" м. Донецьк (далі по тексту - ТОВ "Монополь и К" ) задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 130650,00 гривень, пеню за неналежне виконання обов'язку щодо перерахування орендної плати в сумі 4080,00 гривень, 3% річних в розмірі 798,32 гривень, та зобов'язано відповідача в 14-денний строк з дня набрання рішенням чинності звільнити та здати за актом приймання-передачі (повернення) об'єкт оренди: перший та другий поверх будівлі торгівельно-виставкового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом-комплекс), загальна площа якої складає 871 кв.м. В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що він участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції не приймав, оскільки на його фактичну адресу, про яку знав позивач, не надходило жодних процесуальних документів, що унеможливило його надати суду документи в спростування доводів позивача.

Крім того, апелянт вказує на те, що на момент укладення договору оренди не було введено в експлуатацію об'єкт оренди, що свідчить, на думку заявника скарги, про укладення договору під впливом обману.

В апеляційній скарзі наведені і інші доводи , які, на думку відповідача, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.111-113) представник позивача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заявлено наступні клопотання:

ѕ щодо виклику в судове засідання фінансового директора ТОВ «Монополь і К» ОСОБА_7 з метою надання пояснень щодо встановлення фактичного стану взаєморозрахунків між сторонами по справі;

ѕ про долучення до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги додаткових документів, а також копії декларації про готовність об'єкту до експлуатації виставкового центру по вул.Таманська 18Б у Київському районі м.Донецька від 26.12.2011 року.

Щодо даних клопотань, то представник позивача не заперечував проти їх задоволення. При цьому останній пояснив, що ОСОБА_7 на їх підприємстві займала посаду не фінансового директора, а бухгалтера і на сьогоднішній день у них не працює.

Розглянувши вказані клопотання, колегія суддів приходить до висновку про задоволення лише останнього клопотання та відхиляє клопотання щодо виклику до судового засідання фінансового директора, оскільки останнє не має відношення до предмету спору.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 лютого 2011р. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №04/11а (далі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди: перший та другий поверх будівлі торгівельно-виставкового центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (надалі за текстом-комплекс), загальною площею 871 кв.м. та вартістю з урахуванням індексації 3483600,00 гривень.

Відповідно до п.2.1. договору, цільовим призначенням об'єкти оренди є розміщення більярдного клубу.

Відповідно до п.4.1. договору, розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за один місяць становить 26130,00 гривень.

Орендар зобов'язаний здійснювати перерахування сум орендної плати в наступному порядку:

- за перший місяць оренди - впродовж трьох днів з дня передачі об'єкту оренди орендарю;

- за подальші місяці оренди - до 30-го числа кожного поточного місяця за наступний місяць (п.5.3. договору).

Факт передання об'єкту в оренду підтверджується двома актами приймання-передачі, а саме: перший поверх будівлі був переданий за актом приймання-передачі від 15.02.2011р., а другий поверх будівлі - за актом приймання-передачі від 21.03.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.3. договору передбачено, що датою передачі об'єкту оренди орендатору є дата підписання акта приймання-передачі в порядку, встановленому п.3.1. даного договору. З моменту підписання акту приймання-передачі орендатор несе відповідальність за свої дії по відношенню об'єкта оренди, які протидіють діючому законодавству та договору.

Строк дії договору складає 12 місяців. Початком відліку строку оренди є дата передачі об'єкта оренди по акту приймання-передачі (п. 2.3. договору).

Отже, обов'язок орендодавця щодо передачі у користування орендаря об'єкту оренди є виконаним з моменту передання об'єкту оренди в цілому та підписання про це акту приймання-передачі. З огляду на викладене суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що остаточно позивач передав майно, визначене умовами договору у користування відповідача лише 21.03.2011 року та саме з цієї дати має обчислюватись строк дії договору.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що строк дії договору спливає 21.03.2012 року.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за фактичне користування об'єктом оренди за період з квітня по вересень 2012 року (включно) у розмірі 156 780,00 гривень, пені у сумі 4422,69 гривень, 3% річних у розмірі 867,77гривень; розірвання Договору оренди №04/11/а від 01.02.2011р. та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди у порядку, встановленому п.9 Договору оренди № 04/11/а від 01.02.2011р.

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 цього ж Кодексу унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За приписами статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, наведеними нормами передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму у разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями, зокрема, шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом першої інстанції вірно встановлено, що 11.04.2012 року позивачем отримано від відповідача повідомлення про розірвання договору в частині оренди другого поверху об'єкту оренди, з проханням прийняти приміщення за актом прийому-передачі (а.с.19).

Судом першої інстанції також встановлено, що вказане повідомлення направлено позивачеві протягом місяця після закінчення строку дії договору, і останній був належно повідомлений про припинення дії спірного договору. Таким чином, як сплата відповідачем гарантійного платежу в березні 2012 року, після закінчення строку дії договору, так і незвільнення відповідачем об'єкта оренди після закінчення строку дії договору не свідчить про автоматичну пролонгацію цього договору, оскільки, в даному випадку, відповідач висловив своє волевиявлення на припинення договірних відносин шляхом скерування позивачеві відповідного повідомлення.

Таким чином, як правомірно встановлено судом першої інстанції, договір оренди, який визначений підставою позову, є припиненим з 21.03.2011 року, а тому колегія суддів вважає правомірною відмову в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди №04/11/а від 01.02.2011р.

В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, строк дії договору оренди припинився 21.03.2012 року у зв'язку зі спливом строку, на який він укладався.

В силу ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктами 9.1. та 9.3. договору передбачено, що в продовж п'яти днів після припинення дії договору, орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди від свого майна, повернути об'єкт оренди орендодавцю, передати усі ключі від об'єкта оренди та погасити заборгованість. А повернення об'єкту оренди здійснюється з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі, який підтверджує факт передачі об'єкта оренди орендодавцю. Акт приймання-передачі (повернення) готує орендар та передає на підпис орендодавцю, який зобов'язаний впродовж п'яти днів після отримання акту або підписати акт та віддати одну копію орендарю, або відмовитись від підписання акту та надати орендарю мотивовану відмову. Датою приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди є дата підписання двома сторонами такого акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.8. договору орендна плата та відшкодування вартості комунальних послуг орендар повинен оплачувати за період використання об'єкту оренди з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренду у користування орендарю до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди орендодавцю, включаючи обидві дати.

Отже, за умовами пункту 5.8 договору оренди та ч.2 ст.795 ЦК України, підставою для припинення зобов'язання відповідача сплачувати позивачу орендну плату за користування орендованим майном, є підписання відповідного акту приймання-передачі.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами акту приймання-передачі майна в порядку визначеним умовами Договору.

Посилання відповідача на лист про надсилання актів приймання-передачі (а.с.95) до уваги судовою колегією не приймається, оскільки цей лист не містить дати складення, відповідачем не надано доказів його відправлення на адресу позивача, а з відміток на вказаному листі не вбачається хто отримав вказаний лист та чий підпис відтворено на останньому.

З огляду на положення ст.ст.626, 627, ч.2 ст.795 ЦК України та умови п.5.8 договору оренди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати за користування майном не припинилося у зв'язку з закінченням строку дії договору 21.03.2012р.

За таких обставин висновки господарського суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з травня по вересень 2012 року в сумі 130650,00 грн. та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, колегія суддів визнає обґрунтованим, оскільки вони витікають з умов договору оренди та відповідають вимогам наведених норм матеріального права.

Щодо решти вимог про стягнення заборгованості в сумі 26130, 00 грн. (нарахованої як борг з орендної плати за квітень 2012 року), то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відмови у їх задоволенні, оскільки вказаний борг погашено за рахунок внесеного у березні 2012 року гарантійного платежу на вказану суму, який розцінено судом першої інстанції з огляду на умови п.6.1 договору як оплату за користування приміщенням у квітні 2012 року, а тому правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення нарахованих позивачем 4080,00 грн. пені та 798,32 грн. 3% річних, оскільки вони відповідають умовам договору оренди (п.10.1) та вимогам чинного законодавства (ст.546,549,625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Що стосується довода відповідача стосовно того, що спірний договір укладено під впливом обману, то це питання є предметом розгляду в рамках самостійного позовного провадження, а тому до уваги судовою колегією не приймається. Крім того, відповідачем не надано доказів визнання спірного договору недійсним в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2012 року по справі № 5006/41/82пд/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2,3. відповідачу

4. у справу

5 ДАГС

6. ГСДО