Рішення

від 19.02.2013 по справі 5/100-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2013 р. Справа № 5/100-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", м. Вишневе про стягнення 281467,76 грн. за участю представників:

позивача:Лищук І.В. - дов. від 28.01.2013р. відповідача:Корчук І.В. - дов. від 03.10.2012р. № 472/03-УРБ-12 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - Відповідач) про стягнення 281467,76 грн., з яких 249265,08 грн. основний борг, 4252,60 грн. інфляційні втрати, 9506,32 грн. 3% річних, 18443,76 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 19.02.2013р., якою в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України відмовився від позову в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 18443,76 грн. та просить суд решту позовних вимог задовольнити повністю, а саме стягнути з відповідача 249265,08 грн. основного боргу, 4252,60 грн. інфляційних втрат та 9506,32 грн. 3% річних.

Враховуючи обставини справи, а також те, що подана позивачем заява про відмову від позову в частині вимог про стягнення пені в розмірі 18443,76 грн. не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 249265,08 грн. основного боргу, 4252,60 грн. інфляційних втрат та 9506,32 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 19.02.2013р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що строк оплати за поставлений товар ще не настав, оскільки ні звіт про продаж та залишки товару, ні акт звірки взаєморозрахунків, як це передбачено п. 2.7 договору поставки від 20.02.2010р. № 590-ПС11/10, укладеного між сторонами, позивачу не надсилались. Також відповідач зазначає, що він скористався своїм правом, передбаченим п. 5.8 вказаного договору щодо повернення позивачу товару, який не користується попитом, надіславши на адресу позивача відповідний лист, проте позивач всупереч п. 5.10 договору вказаний товар протягом 5 робочих днів зі складу відповідача так і не забрав, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач тим самим в силу положень п. 5.10 договору надав відповідачу право за рахунок позивача утилізувати такий товар без оплати його вартості позивачу. Та, оскільки відповідач вважає, що строк оплати за поставлений товар ще не настав, тому і нарахування інфляційних втрат та 3% річних, на думку відповідача, є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 20.02.2010р. № 590-ПС11/10 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався передати у власність відповідача - покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.4 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України.

У відповідності до положень п. 2.5 договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної.

Оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів від дати реалізації товару покупцем (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору, підписаного в двосторонньому порядку та скріпленого печатками товариств) за результатами кожного місяця покупець до 10 числа місяця, наступного за звітним, готує звіт про продаж та залишки товару постачальника, акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальникові. У випадку, якщо покупець не надсилає звіт про продаж та залишок товару постачальникові, весь товар вважається проданим.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (п. 11.1 договору).

Специфікацією до договору сторони погодили асортимент та ціни на товар, що постачається за договором. Зазначена специфікація підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Позивач по видатковим накладним, які перелічені в позовній заяві та завірені копії яких залучені до матеріалів справи, в період з 06.06.2011р. по 22.08.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 249873,52 грн. (з урахуванням накладних повернень за період з 31.08.2011р. по 19.01.2012р.), а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та засвідчені штампами товариств, а деякі з них - печатками товариств.

Оскільки відповідач за результатами кожного місяця ні звіти про продаж і залишки товару постачальника, ні акти звірки взаєморозрахунків на адресу позивача не надсилав, то в силу приписів п. 2.7 договору, в редакції протоколу розбіжностей до договору, весь товар вважається проданим. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Таким чином, в силу положень зазначеного п. 2.7 договору поставлений позивачем товар на загальну суму 249873,52 грн. вважається проданим.

Заперечення відповідача щодо того, що зразок звітів про продаж і залишки товару між сторонами договору не погоджений, судом при вирішенні даного спору до уваги не приймається, позаяк зазначене не позбавляє обов'язку відповідача підготувати такий звіт в довільній формі, яки й би містив необхідну інформацію, що вимагається положеннями укладеного між сторонами договору, та надіслати на адресу постачальника, окрім того, відповідач не позбавлений був права звернутися до позивача з пропозицією щодо затвердження відповідного зразка такого звіту.

Відповідач в порушення своїх зобов'язань за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 249265,08 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 249265,08 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 249265,08 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим в позові накладним, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з 15.07.2011р. по 11.12.2012р. складають 4252,60 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 15.07.2011р. по 11.12.2012р. складають 9506,32 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 249265,08 грн. заборгованості, 4252,60 грн. інфляційних втрат та 9506,32 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву та які зводяться до того, що у відповідності до п. 5.8 договору, яким визначено, що покупець має право повернути товар, а постачальник зобов'язаний прийняти товар з відповідним зменшення суми належних до сплат постачальнику грошових коштів у разі, зокрема, знаходження товару на складі або в торгівельній мережі покупця, який за заявою покупця, не користується попитом, відповідач надіслав позивачу лист від 13.11.2012р. № 05/20-5081, яким вимагав забрати товар, зазначений в додатку до даної вимоги, проте, враховуючи, що позивач вказаний товар зі складу відповідача не забрав, останній вважає, що позивач тим самим, в силу положень п. 5.10 договору, надав відповідачу право за рахунок позивача утилізувати такий товар без оплати його вартості позивачу, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у нього відсутня заборгованість щодо здійснення розрахунків за поставлений за договором товар, то суд зазначає наступне.

Дослідивши зазначений лист відповідача від 13.11.2012р. № 05/20-5081, на який посилається останній, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, суд встановив, що відповідач вимагав забрати товар, що був поставлений за договором від 05.07.2010р. № 2278, а не за договором від 20.02.2010р. № 590-ПС11/10, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, та порушення умов якого з боку відповідача і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність зазначених заперечень відповідача, в зв'язку з чим їх відхиляє та не приймає до уваги при вирішенні спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 18443,76 грн.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт" (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 81-А, ідентифікаційний код 32442798) 249265 (двісті сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 4252 (чотири тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 9506 (дев'ять тисяч п'ятсот шість) грн. 32 коп. 3% річних, 5260 (п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.