Постанова

від 12.06.2013 по справі 5/100-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 5/100-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Лищук І.В., дов. від 05.04.13,

від відповідача Корчук І.І., дов. від 03.10.12 №472/03-УРБ-12,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.13 (дата підписання - 04.03.13)

у справі №5/100-12 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

про стягнення 281467,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.13 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - відповідач) пені в сумі 18443,76 грн.

Решту позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт" (далі - позивач) задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 249265,08 грн. основного боргу, 4252,60 грн. інфляційних втрат, 9506,32 грн. 3% річних та 5260,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 19.02.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач скористався своїм правом та, керуючись п.п.5.8, 5.10 договору поставки від 20.02.10 №590-ПС11/10, направив лист від 13.11.12 №05/20-5081 позивачу, в якому просив позивача в строк до 5 днів забрати непроданий товар з мережі товариства. Відповідач також зазначає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку, що ТОВ "Фоззі-Фуд" не надсилало позивачу акти звірки взаєморозрахунків.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.04.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 29.03.13) позивачу - 01.04.13 та відповідачу - 02.04.13, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.05.13.

26.04.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав додаткові пояснення та відзив на апеляційну скаргу.

08.05.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.12; контррозрахунок сум боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

У судовому засіданні 15.05.13 оголошено перерву до 12.06.13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.13 строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів з 30.05.13 по 13.06.13.

07.06.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав детальний контррозрахунок суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

У судовому засіданні 12.06.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 19.02.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.10 між сторонами укладено договір поставки №590-ПС11/10 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.4 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України.

У п. 2.5 договору зазначено, що обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені ст. договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.

Оплата за товар здійснюється протягом 14 календарних днів від дати реалізації товару покупцем (п. 2.6 договору).

За результатами кожного місяця покупець до 10 числа місяця, наступного за звітним, готує звіт про продаж та залишки товару постачальника, акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальникові. У випадку, якщо покупець не надсилає звіт про продаж та залишок товару постачальникові, весь товар вважається проданим (п. 2.7 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору).

Відповідно до п.11.1 договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

Специфікацією до договору (додаток №1) сторони погодили асортимент та ціни на товар, що постачається за договором. Специфікація прийнята та внесена в програму працівником відповідача 30.06.10.

На виконання умов договору позивач у період з 06.06.11 по 22.08.11 поставив відповідачу товару на загальну суму 249873,52 грн. (з врахуванням накладних на повернення за період з 31.08.11 по 19.01.12), що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої ним особи в графі "Прийняв(ла)".

Відповідач частково оплатив поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 249265,08 грн.

Оскільки відповідач за результатами кожного місяця ні звіти про продаж і залишки товару постачальника, ні акти звірки взаєморозрахунків на адресу позивача не надсилав, то в силу приписів п. 2.7 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) весь товар вважається проданим. Доказів протилежного відповідач судам першої та апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в силу положень зазначеного п. 2.7 договору поставлений позивачем товар на загальну суму 249873,52 грн. вважається проданим.

У детальному контррозрахунку, наданому на вимогу суду, відповідач відобразив борг ТОВ "Фоззі-Фуд" перед позивачем в сумі 249265,08 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 249265,08 грн.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно п.7.2 договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Неустойка, встановлена п.7.2 договору, за своєю правовою природою є пенею.

Однак, в суді першої інстанції позивачем подано заяву від 19.02.13 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "АКС-опт" відмовилося від вимоги про стягнення з відповідача 18443,76 грн. пені.

Враховуючи, що подана позивачем заява про відмову від позову в частині вимог про стягнення пені в сумі 18443,76 грн. не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивачем до позову додано розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого він просить стягнути з відповідача 9506,32 грн. 3% річних та 4252,60 грн. інфляційних втрат.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення 9506,32 грн. 3% річних та 4252,60 грн. інфляційних втрат, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат по періодах, колегією суддів встановлено, що в більшості періодів позивачем не враховано сукупний індекс інфляції менше одиниці (дефляційні процеси), а також те, що сукупний показник інфляційних процесів становив одиницю (інфляційного збільшення не відбулось), а саме:

у період з 15.07.11 - 28.05.12 сукупний індекс інфляції становив 99,1%,

у період з 29.05.12 - 11.12.12 сукупний індекс інфляції становив 99,2%,

у період з 15.07.11 - 19.01.12 сукупний індекс інфляції становив 98,9%,

у період з 20.01.12 - 10.08.12 сукупний індекс інфляції становив 99,7%,

у період з 11.08.12 - 11.12.12 сукупний індекс інфляції становив 99,7%,

у період з 15.09.11 - 11.12.12 сукупний індекс інфляції становив 100,0%,

у період з 15.09.11 - 19.01.12 сукупний індекс інфляції становив 100,0%,

у період з 20.01.12 - 11.12.12 сукупний індекс інфляції становив 99,4%.

Таким чином, здійснивши перерахунок сум інфляційних втрат, колегією суду апеляційної інстанції встановлено, що позивач не зазнав втрат внаслідок інфляційних процесів за спірні періоди, а отже заявлені 4252,60 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо 3% річних, то колегія суддів, здійснивши перерахунок сум, дійшла висновку, що задоволенню підлягають, наведені в контррозрахунку відповідача 9379,09 грн..

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, рішення Господарського суду Київської області від 19.02.13 підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.13 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 18443,76 грн.

Решту позову задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт" (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 81-А, код 32442798) 249265 (двісті сорок дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 9379 (дев'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 09 коп. 3% річних, 5172 (п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-опт" (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 81-А, код 32442798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) 438 (чотириста тридцять вісім) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №5/100-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.