Постанова

від 13.02.2013 по справі 11/369

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 11/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача : Литвиненко Т.М. дов. № 01/66-26 від 29.01.2013 року

від відповідача: Гарматюк А.Д. дов. № б/н від 06.12.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «МА-КРО»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 27.12.2012 року

у справі № 11/369 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка

до Приватного підприємства «МА-КРО»

про відшкодування збитків у розмірі 197 175,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського національного університету імені Тараса Шевченка до Приватного підприємства «МА-КРО» про відшкодування збитків у розмірі 197 175,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №01/51-д.т. від 05.09.2008 щодо введення поставленого обладнання в експлуатацію, в результаті чого позивач змушений був укласти додатково договір на виконання робіт з пусконалагодження поставленого обладнання на суму 197 175,80 грн. За таких обставин, позивач, керуючись ст. 224 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 197175,80 грн., завдані неналежним виконанням договору.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 11/369 від 27.12.2011 р. в позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "МА-КРО" на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка 197175 грн. 80 коп. збитків, 1971 грн. 76 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення п.2.11, п 2.12 договорів №01/51-д.т., №01/51а-д.т. не було виконано роботи з монтажу та введення в експлуатацію поставленого позивачу обладнання, що в свою чергу змусило позивача понести додаткові збитки пов'язані з налаштування отриманого обладнання у розмірі 197 175,80 грн., які у силу приписів ст.. 224 Господарського кодексу України підлягають відшкодуванню останньому.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року у справі № 11/369, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 11/369 від 25.12.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 11/369 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 11/369 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року апелянту було відновлено строк для подачі апеляційної скарги та прийнято її до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 31.01.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача у відповідності до положень ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 13.02.2013 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 р. у справі № 11/369 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 р. у справі № 11/369.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2008 між Приватним підприємством "МА-КРО", як продавцем та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, як покупцем укладений договір на закупівлю товару за державні кошти №01/51-д.т.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець, як переможець торгів з процедури "Відкриті торги" щодо закупівлі виробничого обладнання для їдалень Центрів харчування: лот 1 - Центр харчування №1-141 найменування за державні кошти, зобов'язався передати у власність покупця на умовах договору виробниче обладнання за ціною, вказаною в акцептованій тендерній пропозиції продавця, в зазначеній у специфікації кількості, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Сторонами затверджена специфікація до договору, згідно з якою вартість обладнання складає 3795212,80 грн.

Відповідно до п. 2.11 договору продавець зобов'язується протягом 3 робочих днів з моменту передачі товару покупцю забезпечити прибуття своїх представників для здійснення монтажу товару.

Монтаж товару (повна підготовка товару до експлуатації) повинен бути здійснений продавцем в строк не більше 10 робочих днів з моменту прибуття уповноважених представників (п. 2.12 договору).

Даний договір діє до 31.12.2008 (п. 7.1 договору).

05.09.2008 між Приватним підприємством "МА-КРО", як продавцем та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, як покупцем укладений договір на закупівлю товару за державні кошти №01/51а -д.т.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець, як переможець торгів з процедури "Відкриті торги" щодо закупівлі виробничого обладнання для їдалень Центрів харчування: лот 2 - Центр харчування №2, Центр харчування №3-170 найменування за державні кошти, зобов'язався передати у власність покупця на умовах договору виробниче обладнання за ціною, вказаною в акцептованій тендерній пропозиції продавця, в зазначеній у специфікації кількості, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити на умовах цього договору.

Сторонами затверджена специфікація до договору, згідно з якою вартість обладнання складає 3954747,42 грн.

Відповідно до п. 2.11 договору продавець зобов'язався також протягом 3 робочих днів з моменту передачі товару покупцю забезпечити прибуття своїх представників для здійснення монтажу товару.

Монтаж товару (повна підготовка товару до експлуатації) повинен бути здійснений продавцем в строк не більше 10 робочих днів з моменту прибуття уповноважених представників (п. 2.12 договору).

Даний договір діє до 31.12.2008 (п. 7.1 договору).

Позивачем до матеріалів справи надано копію протоколу про розкриття тендерних (цінових пропозицій); протоколу оцінки тендерних (цінових) пропозицій; звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи витяг з акту ревізії фінансово -господарської діяльності позивача за 2008 рік, 2009 рік, завершений звітний період 2010 року від 18.03.2011 № 03-21/66, в якому встановлено, що обладнання по вказаним договорам позивачем отримано та оприбутковано згідно з видатковими накладними, однак обладнання в порушення умов вказаних договорів в експлуатацію не введено.

Як стверджує позивач обладнання в експлуатацію відповідачем на виконання умов договорів №01/51-д.т., №01/51а-д.т. не введено, строк дії договору закінчився, то 20.08.2009 між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем укладений договір на виконання пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання №057/14.

Згідно з п. 1.1 договору замовник замовляє, а виконавець виконує комплекс робіт з пусконалагодження обладнання на умовах, визначених договором.

В додатку №1 до договору сторонами погоджено перелік обладнання, з пусконалагодження якого відповідач виконує роботи, та вартість робіт у розмірі 197175,80 грн.

Розрахунки за договором №0574/14 проведені між позивачем та відповідачем на підставі актів виконаних робіт від 07.09.2009 №А-057/14-1, №А-057/14-2, №А-057/14-3 загалом на суму 197175,8 грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем п.2.11, п 2.12 договорів №01/51-д.т., №01/51а-д.т., понесені позивачем додаткові витрати на виконання відповідачем робіт з пусконалагодження (монтажу та введення обладнання в експлуатацію) по договору № 057/14 є збитками.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було вірно досліджено судом першої інстанції, між сторонами по справі були оформлені договірні відносини, а саме на підставі договору на закупівлю товару за державні кошти від 05.09.2008 року № 01/51 д.т., договору закупівлю товару за державні кошти від 05.09.2008 року № 01/51а. За умовами вказаних договорів відповідач зобов'язався передати у власність позивача виробниче обладнання за ціною, вказаною в акцептованій тендерній пропозиції продавця, в зазначеній у специфікації кількості, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Місцевим господарським судом було вірно зазначено, що укладені між сторонами договори поставки містять також елементи договору підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту договорів вбачається що, відповідно до п. 2.11 продавець зобов'язується протягом 3 робочих днів з моменту передачі товару покупцю забезпечити прибуття своїх представників для здійснення монтажу товару.

Монтаж товару (повна підготовка товару до експлуатації) повинен бути здійснений продавцем в строк не більше 10 робочих днів з моменту прибуття уповноважених представників (п. 2.12 договору).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення п.2.11, п 2.12 договорів №01/51-д.т., №01/51а-д.т. роботи з монтажу, введення в експлуатацію поставленого обладнання не виконав.

В обґрунтування зазначеної обставини позивач посилається на висновки встановлені у акті № 03-21/66 від 18.03.2011 року ревізії фінансово-господарської діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка за 2008, 2009 року та завершений звітний період 2010 року Головного контрольно-ревізійного управління України.

Проте колегія суддів проаналізувавши наведені вище обставини справи не погоджується з твердженнями позивача та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Аналогічна позиція була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28 березня 2012 р. справа № 14/17-3843-2011.

Отже з урахуванням вищенаведених норм, висновки викладені в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача не можуть розцінюватися судом у якості достовірно встановленого факту наявності порушень відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, а підлягають загальному аналізу поряд з іншими обставинами справи.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода - це зменшення майнової сфери потерпілого у зв'язку з пошкодженням чи знищенням його майна внаслідок неправомірних дій або бездіяльності.

Пунктом 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В той же час, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Однак, у спірних правовідносинах відсутній необхідний склад цивільного правопорушення, що унеможливлює задоволення позовних вимог Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Зі змісту умов п. 2.11, 2.12 договору на закупівлю товару за державні кошти № 01/51-а.д.т. від 05.09.2008 року вбачається, що відповідач протягом 3-х днів з моменту передачі обумовленого договором товару, зобов'язувався здійснити монтаж товару, який повинен був бути здійсненим в строк не більше 10 днів з моменту прибуття уповноважених представників, при умові дотримання позивачем вимог п. 2.13 договору. Монтаж товару здійснюється за рахунок відповідача, проте відповідач не здійснює роботи прямо не передбачені умовами цього Договору.

Колегія суддів звертає свою увагу, що положеннями господарського та цивільного кодексів не визначено поняття «монтаж», проте зазначений термін знаходить своє відображення у нижченаведених підзаконних актах.

Так Міністерство промислової політики України наказом «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу» від 15.06.2004 року № 285 визначило, що монтаж устаткування - це установка виробу чи його складових частин на місці використання.

Міністерство надзвичайних ситуацій України наказом «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення» від 29.09.2011 року № 1037 визначило, що монтаж - це комплекс операцій зі встановлення, з'єднання окремих складових, вузлів та агрегатів, налагодження та перевірки на працездатність.

Окрім зазначених вище понять монтажу найбільш ширшим є визначення Держбуд України в наказі «Про Доповнення № 3 до ДНБ Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» від 07.05.2002 року № 80, яким визначено, що монтажні роботи-це:

- складання та встановлення в проектне положення на місці постійної експлуатації (включаючи перевірку та індивідуальний іспит) усіх видів устаткування, в тому числі компресорних машин, насосів, вентиляторів, електротехнічних установок, електричних печей, приладів, засобів автоматизації тощо;

- прокладання ліній електропостачання і мереж до електросилових установок, приєднання до електричних мереж і підготовка до здачі під налагодження електричних машин;

- прокладання технологічних трубопроводів і улаштування підведень до устаткування води, повітря, пари, охолоджувальних та інших рідин в обсягах, передбачених збірниками на монтаж устаткування, тощо;

- інші роботи, передбачені в збірниках ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж устаткування, в тому числі демонтаж устаткування, установок, машин, пристроїв, що здійснюється при реконструкції і технічному переоснащенні діючих підприємств,будівель і споруд.

Обґрунтовуючи розмір заявлених до відшкодування збитків, позивач посилається на додатково сплачені ним кошти за виконані роботи з «пусконаладки обладнання» у відповідності до укладеного між ним та ПП «МА-КРО» договору від 20.08.2009 року, який за твердженням позивача було укладено у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 2.11-2.12 договору від 05.09.2008 № 01/51-а-д.т. щодо введення в експлуатацію технологічного обладнання.

Предметом договору на виконання пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання № 057/14 від 20 серпня 2009 року, являється здійснення виконавцем пуско-наладку Обладнання Замовника згідно Додатку № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Пусконалагоджувальні роботи Обладнання включають комплекс технічних робіт, що виконуються Виконавцем (у відповідності до інструкції заводу-виробника), та включає в себе перевірку, налаштування і випробування технологічного обладнання з метою забезпечення електричних, теплових та інших параметрів і режимів, заданих підприємством-виробником. Також пусконалагоджувальні роботи включають в себе ревізію електрообладнання, перевірку автоматичного захисту на спрацювання, контрольні випробування протягом 1 (однієї) години згідно технічних умов та паспортам.

Поняття «пусконалагоджувальні роботи» розкрите у наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Рекомендації зі страхування ризиків у будівництві» від 30.05.2008 року № 230, де зазначено, що це роботи, які виконуються на об'єктах будівництва, в період підготовки та проведення індивідуального у комплексного випробувань устаткування, включаючи змонтоване в процесі цих робіт технологічне устаткування.

Проаналізувавши дефініції визначень «пусконалагоджувальні роботи» та «монтаж», колегія суддів вважає що дані поняття за своєю природою не підлягають ототожненню, а за сукупністю (обсягом) дій, які підлягають вчиненню, не є співмірними, оскільки монтаж у певних випадках можна розцінювати як складову процесу «пусконалагоджувальних робіт», що у свою чергу свідчить про більшу ємкість, вагомість та цінність зазначеного процесу у порівнянні з іншим.

Тобто з урахуванням вищенаведеного, заявлена позивачем до відшкодування сума збитків у розмірі 197 175,80 грн. не є доведеною належним чином, оскільки зазначена сума була сплачена позивачем саме за виконані відповідачем пусконалагоджувальні роботи технологічного обладнання, а отже не може прийматися судом у якості еквіваленту суми збитків завданих позивачу невиконанням монтажних робіт, що у свою чергу свідчить про відсутність усіх необхідних елементів складу правопорушення та можливості застосування до відповідача відповідних наслідків передбачених положеннями ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга ПП «МА-КРО» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2012 року у справі № 11/369 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МА-КРО» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2012 року у справі № 11/369 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, код ЄДРПОУ 02070944) на користь Приватного підприємства «МА-КРО» (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 6, кв. 14, код ЄДРПОУ 33632433) судові витрати у розмірі 1 971,76 грн. (одну тисячу дев'ятсот сімдесят одну гривню 76 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.