Постанова

від 28.02.2013 по справі 2а-6687/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6687/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовують тим, що відповідач не мав ні правових, ні об'єктивних підстав для самовільного визнання у позасудовому порядку нікчемним договору від 18.05.2011 року за № 18/05-11, укладеного між позивачем та ТОВ «ПМК «Проектбуд». Зокрема, позивач наголошує на тому, що реальність укладення і виконання сторонами умов вказаного договору поставки обладнання підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди укладення та виконання цього договору поставки обидві сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. При цьому сам акт перевірки від 19.04.2012 року № 130/22-511/36867567 не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду; відповідачем не доведено наявність умислу ТОВ «ПМК «Тепловент» на порушення публічного порядку та не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових ТОВ «ПМК «Тепловент» і ТОВ «ПМК «Проектбуд» у скоєнні злочинів. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту за січень, квітень-вересень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 272897,00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПМК «Проектбуд».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «ПМК «Тепловент» було зареєстровано як юридичну особу 01 лютого 2010 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією.

ТОВ «ПМК «Тепловент» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 03 лютого 2010 року за № 35151.

Станом на момент складання акта перевірки позивач перебував на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05 березня 2010 року № 100273124 ТОВ «ПМК «Тепловент» являється платником податку на додану вартість.

Протягом періоду з 06.04.2012 року по 12.04.2012 року працівником ДПІ у Подільському районі м. Києва у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови ст. слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Вишневського А.В. від 16.03.2012 року про призначення податкової перевірки була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПМК «Тепловент» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ПМК «Проектбуд» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2012 року.

За результатами даної перевірки було складено акт від 19.04.2012 року № 130/22-511/36867567, за змістом якого в ході проведення перевірки перевіряючим були встановлені фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «ПМК «Тепловент» з ТОВ «ПМК «Проектбуд», а саме: 18 травня 2011 року між ТОВ «ПМК «Тепловент»(замовник) та ТОВ «ПМК «Проектбуд»(постачальник) був укладений договір поставки обладнання за № 18/05-11, відповідно до якого постачальник зобов'язується за завданням замовника здійснити поставку обладнання згідно специфікації, а замовник зобов'язується прийняти обладнання та оплатити постачальнику вартість обладнання у розмірі 1730000, 00 грн.

На виконання умов цього договору ТОВ «ПМК «Проектбуд» виписало на користь ТОВ «ПМК «Тепловент» податкові накладні за період січень, квітень-вересень 2011 року на загальну суму 1406778, 98 грн. (в тому числі 234463,15 грн.). У відповідності до наданих підприємством банківських виписок ТОВ «ПМК «Тепловент» було перераховано коштів на загальну суму 759882,50 грн.

В податковому обліку ТОВ «ПМК «Тепловент» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість було віднесено суму в розмірі 272897,00 грн.

При цьому під час проведення перевірки перевіряючому стало відомо, що в провадженні Слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа № 57-2527, порушена за фактом придбання суб'єктів господарської діяльності - ТОВ «ПМК «Проектбуд» і ТОВ «ТП «Романов і Партнери» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Зокрема, в ході досудового слідства по даній кримінальній справі встановлено, що невідомі особи протягом жовтня-листопада 2010 року придбали ТОВ «ПМК «Проектбуд», перереєструвавши його в Подільській районній в м. Києві державній адміністрації з метою прикриття незаконної діяльності на гр. ОСОБА_4

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який значиться одноособовим засновником, директором і бухгалтером ТОВ «ПМК «Проектбуд», пояснив, що він фінансово-господарську діяльність від імені товариства не здійснював та погодився на використання його даних за грошову винагороду. Організацією підготовки первинних документів та документів бухгалтерської звітності товариства, відкриття рахунків у банківських установах, зняття коштів із таких рахунків займався гр. ОСОБА_3

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 23.02.2012 року за № 50 встановлено, що податкова звітність ТОВ «ПМК «Проектбуд» підписана не ОСОБА_4, а іншою особою.

Таким чином, в ході проведення досудового слідства у кримінальній справі № 57-2527 виявлено, що протягом 2011 - 2012 років ТОВ «ПМК «Проектбуд» використовувалося під час здійснення незаконної діяльності, а саме: для мінімізації податкових зобов'язань суб'єктів господарювання контрагентів, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту по нібито проведених операціях з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, а також для заволодіння чужим майном коштами державних (комунальних) підприємств, шляхом документального оформлення безтоварних операцій.

Також в Акті позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПМК «Проектбуд» зафіксовано, що вказаним товариством були безпідставно сформовані податкові зобов'язання на загальну суму 1700381, 00 грн. за період липень-серпень 2011 року за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу своїх контрагентів-покупців, а тому такі податкові накладні не мають статусу юридично значимих і, як наслідок, не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань з цього податку.

На підставі зазначеного вище відповідач прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «ПМК «Тепловент» і ТОВ «ПМК «Проектбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому встановлено порушення ТОВ «ПМК «Тепловент» вимог норм п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищення товариством сум податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди січень, квітень-вересень 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ПМК «Проектбуд» у розмірі 272897, 00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість на аналогічну суму, в тому числі за січень 2011 року в сумі 13833,00 грн., за квітень 2011 року - 20000,00 грн.; за травень 2011 року - 97601,00 грн., за червень 2011 року - 550,00 грн., за липень 2011 року - 35500,00 грн., за серпень 2011 року - 58153,00 грн., за вересень 2011 року - 47260,00 грн.

07 травня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі висновків вказаного акта прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0001332250, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшила ТОВ «ПМК «Тепловент» суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 308126,00 грн., в тому числі 272897,00 грн. - основний платіж, 35229,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до правил податкового законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини платників податків. Вказані висновки підтверджуються також ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Є лише право (п.20.1.12, ст.20 Податкового кодексу України) у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Припущення ДПІ у Подільському районі щодо недійсності договору, укладеного між TOB «ПМК «Тепловент» та TOB «ПМК «Проектбуд», ґрунтується на матеріалах слідства по кримінальній справі № 57-2527, яка порушена за фактом придбання TOB «ПМК «Проектбуд» та TOB «Романов і Партнери» із метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, у результаті якої був складений акт про результати позапланової виїзної перевірки від 19.04.2012 року № 130/22-511/36867567.

Однак, колегією суддів встановлено відсутність судового рішення чи вироку суду, яким би підтверджувався той факт, що TOB «ПМК «Проектбуд» є одним із суб'єктів господарювання, взаємовідносини з яким не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, за вказаних обставин такий висновок відповідача порушує норми прямої дії, а саме ст. 62 Конституції України, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач правомірно застосовував норми податкового законодавства з приводу формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Податковий кодекс України передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Документи TOB «ПМК «Тепловент» щодо формування податкового кредиту містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На час укладання договорів та виписки податкових накладних TOB «ПМК «Проектбуд», було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку (№ 100297492).

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена TOB «ПМК «Тепловент» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з TOB «ПМК «Проектбуд», підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.

Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначене, хоча підтвердження зазначених обставин відображалось у наданих доказах, що містяться в матеріалах справи.

На дату виконання зобов'язань за укладеними договорами між TOB «ПМК «Тепловен» та TOB «ПМК «Проектбуд» відомості про останнє містилися Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підприємство мало чинне свідоцтво платника ПДВ, як вже було зазначено, установчі документи та всі інші атрибути, необхідні для підтвердження правоздатності юридичної особи на укладання договорів та здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними, і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них в спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них в спорі у разі, якщо вона знала, або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, на час укладання договору № 18/05-11 від 18 травня 2011 року виконання зобов'язань за цим договором TOB «ПМК «Проектбуд» мало достатню правоздатність для укладання договорів і виконання зобов'язань.

Також суд першої інстанції, розглядаючи даний спір неправильно застосував норми матеріального права.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію дійсності правочину. Відповідно до її положень, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)».

Оскільки рішення суду щодо визнання укладених сторонами правочинів недійсними не існує, вказане в свою чергу унеможливлює визнання зазначених правочинів недійсними навіть згідно ч. 3 ст. 215ЦК України.

Нормами вказаного вище законодавства України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності».

Колегією суддів встановлено, що на дату укладання договору № 18/05-11 від 18 травня 2011 року між TOB «ПМК «Проектбуд» та TOB «ПМК «Проектбуд», контрагентами були підтверджені повноваження щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності для виконання своїх зобов'язань за договорами, зокрема наявністю: свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб, статутів, свідоцтв ПДВ, довідок за формою № 4-ОПП, оригіналів печаток, виданих у встановленому чинним законодавством України порядку, наявністю відповідних записів в ЄДР (які згідно ч. 1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі в якості належних доказів). Таким чином засновування посилання на дану норму в якості обґрунтування нікчемної угоди є неправомірним.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Складені TOB «ПМК «Проектбуд» податкові накладні, які зазначені у акті перевірки, та банківських виписках, що підтверджують факт оплати товару за договором поставки, підтверджує факт виконання сторонами умов укладених договорів, поставку товару та оплату за нього грошових коштів.

Таким чином посилання на дану норму в якості обґрунтування нікчемної угоди є неправомірним.

За ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині». Таким чином, мова, в цієї статті, йде не про нікчемність правочину, який не відповідає вимогам закону, а про те, що такий правочин є оспорюваним, а його недійсність може бути визнано недійсним судом.

В свою чергу, стаття 228 Цивільного кодексу України правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, встановлює, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Уразі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Отже, укладений між TOB «ПМК «Тепловент» та TOB «ПМК «Проектбуд» договір № 18/05-11 від 18 травня 2011 року не порушує публічний порядок, а лише регулює відносини щодо поставки товарів між зазначеними контрагентами. Виконання умов зазначених договорів підтверджується складеними належним чином документами, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства України. Відповідні документи містяться в матеріалах справи, які належним чином підтверджують правомірне віднесення сум витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Крім того, самостійне визначення органами ДПС нікчемності правочину не відповідає змісту зазначених норм. Одним з основних завдань органів Державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Чинним законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Отже, посилання у акті перевірки на нікчемність правочину згідно ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України є не обґрунтованими та в акті не містяться посилання на належні докази, якими б підтверджувався висновок про правомірність застосування зазначених норм.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем були правильно нараховані суми грошових зобов'язань щодо податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягаює задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002250 від 07.05.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.