Рішення

від 31.01.2013 по справі 2-7234/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-7234/11

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

31 січня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Прус О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном; за зустрічним позовом Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт-клуб «Одеса-2009» до ОСОБА_1, третя особа Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Одеській морський торговельний порт» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, в якому після зміни позовних вимог просить зобов'язати ДП «Одеській морський торговельний порт», Капітанію Одеського порту, Управління Одеського порту, Головного диспетчера Одеського порту, Портфлоту Одеського морського порту м. Одеси, не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні яхтою «Класіко» (англійською мовою «Klasiko») та не перешкоджати пересуванню з причалу № 18 А, ДП «Одеського морського торговельного порту» до Практичної гавані Одеського морського порту, 4А, моторної яхті «Класіко» (англійською мовою «Klasiko»), вказуючи, що належна йому моторна яхта знаходиться у вкрай незадовільному стані та усунення перешкод в користуванні яхтою необхідне для збереження його майна. Позивач вважає затримання ЖД «Одеським морським торгівельний портом» моторної яхті «Класіко» незаконним та таким, що порушує його право власності на спірну яхту.

Відповідач, Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», позов ОСОБА_1 не визнав та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить стягнути з судновласника моторної яхти «Klasiko» (прапор: Україна, порт приписки Білгород-Дністровський морський торговельний порт) - громадянина ОСОБА_1, що мешкає: 65026, АДРЕСА_1 на користь ДП «Одеський морський торгівельний порт» грошові кошти у загальній сумі 142 118,79 грн. та судові витрати, вказуючи, що 22.02.2010 р. зазначена моторна яхта знаходилась біля причалу № 16 і почала тонути. Силами та засобами позивача за зустрічним позовом було проведено рятувальну операцію. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв'язку з проведеними рятувальними роботами набув право на отримання від ОСОБА_1 рятувальної винагороди. Крім того, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 витрати Одеського порту на зберігання судна на технологічному майданчику причалу № 20 морського вокзалу Одеського порту за період часу з лютого по листопад 2010 року включно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яхт-клуб «Одеса-2009» звернулося з позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи - Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» про стягнення грошових коштів, в якому після уточнення позовних просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в сумі 40038,92 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в акваторії яхтенного комплексу морвокзалу ДП «ОМТП», що орендується позивачем на стоянці знаходилась моторна яхта «Класико», яка належить відповідачу. 22.02.2010 р, зазначена моторна яхта знаходилась біля причалу № 16 і почала тонути. Силами та засобами позивача було проведено рятувальну операцію У зв'язку з проведеними рятувальними роботами позивач солідарно з третьою особою поніс фінансові витрати. Позивач вказує, що оскільки власник яхти відмовляється компенсувати понесені витрати, він змушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року справи за вказаними позовами об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2013 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт-клуб «Одеса-2009» до ОСОБА_1, третя особа Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт» про стягнення грошових коштів закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Отже, суд розглядає по суті позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав, наведених у позові. Проти задоволення зустрічних позовних вимог ДП «Одеський морський торговельний порт» заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Зокрема, зазначив, що правовідносини між сторонами у справі склалися в процесі організації та діяльності державного органу, яка пов'язана із збиранням, перевіркою та оцінкою доказів. Прокуратурою м. Одеса було порушено кримінальну справу № 052200900063, від 22.09.2009 р., згідно якої було накладено арешт на моторну яхту «КЛАСИКО». 02.11.2009 року, була винесена постанова «про накладення арешту на яхту «КЛАСИКО», визнання її речовим доказом. Відповідно до п. п. 12-15 Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям). Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Для зберігання речових доказів в органах внутрішніх справ, підрозділах податкової міліції, служби безпеки, прокуратурах, судах, судово-експертних установах обладнуються спеціальні приміщення зі стелажами, оббитими металом дверима, гратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією. Якщо немає такого приміщення, виділяється спеціальний сейф або металева шафа достатнього розміру. Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи. Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.У разі направлення у подальшому кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком чи для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності такі витрати на підставі пункту другого частини першої статті 91 КПК України включаються до складу судових витрат, питання про які вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 93 КПК України . Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді. Доступ до приміщення (сховища) для зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна можливий тільки в присутності особи, відповідальної за їх зберігання. У разі її відсутності (або співробітника, який її заміщує) доступ до приміщення може бути здійснений тільки з дозволу і в присутності прокурора, начальника слідчого підрозділу органу прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, керівника апарату суду (судді) та в присутності особи, у якої знаходиться дублікат ключів від цього приміщення і яка несе відповідальність за збереження ключів.У таких випадках складається акт, у якому відображається, у зв'язку з чим та які об'єкти вилучені з приміщення (сховища) або поміщені до нього. Акт передається особі, відповідальній за зберігання речових доказів, для внесення відповідних записів у книгу (журнал) обліку речових доказів. Таким чином, представник ОСОБА_1 вважає, що в даному випадку відповідальність повинна нести особа, на зберіганні якої в той період знаходилась спірна яхта.

Представник ДП «Одеський морський торговельний порт» у судовому засіданні вимоги зустрічного позову та позову ТОВ «Яхт-клуб «Одеса-2009» підтримав просив задовольнити у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник ТОВ «Яхт-клуб «Одеса-2009» у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, з'ясувавши всі суттєві обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає за необхідне зустрічний позов ДП «Одеський морський торговельний порт» задовольнити в повному обсязі, одночасно відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником моторної яхти «Klasiko», проекту «Принцесса», 2001 р. випуску, з двома двигунами, типу «MAN, 2*956 кВт (1300 л. с) д/г №-11кВт, довжиною 19,86/15,65 м., шириною 5,08 м., осадкою 1,35 м., надводним бортом 1,30 м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно серії PV № 00290 виданим під № 152 від 10 квітня 2006 року капітаном Білгород-Дністровського морського порту. (а. с. 147-148 т 1).

Постановою слідчого прокуратури м. Одеси старшого радника юстиції ОСОБА_2 про накладення арешту на яхту «Klasiko», визнання її речовим доказом та передачу її на відповідальне зберігання приватному підприємству «Алекс» від 02 листопада 2009 року накладено арешт на вказану моторну яхту, визнано моторну яхту «Klasiko» речовим доказом у кримінальній справі, виконання постанови про арешт та подальшого відповідального зберігання яхти «Klasiko» доручено посадовим особам приватного підприємства - фірми «Алекс» м. Одеси (ідентифікаційний код 31121294), розташованого в м. Одесі по пер. Чайковського, 18, яка має право реалізації та зберігання майна, яке може перейти у власність держави, до вирішення даного питання в судовому порядку по суті; моторна яхта «Klasiko» була передана приватному підприємству - фірмі «Алекс» м. Одеси на відповідальне зберігання, без права її експлуатації та реалізації, до розгляду даного питання по суті з судовому порядку. ( а. с. 5-7 т. 1).

22 лютого 2010 року, находячись біля причалу № 16 в акваторії ДП «Одеського морського торговельного порту» моторна яхта «Klasiko» зазнала аварії. Судно почало тонути в результаті затоплення кормової частини моторної яхти, причиною якого стали пошкодження кормової частини яхти, а саме дефект дейдвудного ущільнення гребного валу правого борту в наслідок якого забортна вода повільно надходила у машинне відділення яхти на протязі усього терміну її стояни з дати арешту до аварійної дати та пробоїни діаметром 18 мм в кормовій частині склопластикового корпусу яхти з правого борту на відстані 115 мм вище ватерлінії. (а. с. 57, 111 - 126 т.1).

Після повідомлення про аварію моторної яхти «Klasiko», яке надійшло від диспетчера яхт-клубу ОСОБА_3 і начальника СНАП ОСОБА_4 ДП «Одеський морський торгівельний порт» була організована рятувальна операція, яка продовжувалася з 8-50 до 18-00. Рятувальна операція проводилась під керівництвом капітана порту та була здійснена шляхом осушення затоплених приміщень і підняття яхти з води.

В рятувальній операції брали участь буксир «Ударник» нефтемусоросборник «НМС 505-1» плав кран «ПК-88», буксир «Сфінкс», буксир «Створ» (а. с. 132-133 т. 1).

Після проведення рятувальних дій ДП «Одеський морський торговельний порт» була розрахована сума грошової винагороди за рятування моторної яхти «Klasiko», яка за розрахунками порту складає 142 118, 79 грн. ( а. с. 391 т. 1)

У зв'язку з тим, що власник моторної яхти «Klasiko» в добровільному порядку не перерахував ДП «Одеський морський торговельний порт» зазначену грошову суму ним у відповідності до ст. ст. 91, 340 КТМ накладено заборону на пересування моторної яхти «Klasiko» за межі акваторії та або території ДП «Одеський морський торговельний порт» (а. с. 4, 81, 82 т. 1).

Позов ДП «Морський торговельний порт» направлений на стягнення з відповідача суми грошової винагороди за рятування моторної яхти «Klasiko», яку ДП «Одеський морський торговельний порт» визначив, виходячи з його реальних витрат на здійснення рятувальної операції ( витрат служби флоту ДП» Одеський морський торговельний порт» на рятування, витрат Центру підводної діяльності Одеського порту на проведення водолазного обстеження судна під час рятувальних робіт), а також з витрат Одеського порту на зберігання судна на технологічному майданчику причалу № 20 морського вокзалу Одеського порту за лютий-листопад 2010 року, при цьому позивач за зустрічним позовом посилається норми КТМ України, які визначають підстави та порядок виплати рятувальної винагороди, а також на норми Цивільного кодексу, які визначають підстави для відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст. ст. 22, 1166, 1187 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами.

Як встановлено вище, між власником яхти ОСОБА_1 та ДП «Одеським морським торговельним портом виникли майнові правовідносини, які пов'язані з рятуванням на морі.

Перш за все слід зазначити, що поняття «відшкодування шкоди» та винагорода за рятування на морі» не є тотожними, та несуть в собі різний правовий зміст. Отже, щодо застосування до виниклих між сторонами правовідносин правил гл. 80 ЦК України ( ст. ст. 1166, 1187 ЦК України), а також КПК України та Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» щодо зберігання речових доказів, то суд вважає, відносини, які виникають у зв'язку з рятуванням на морі, хоча за своєю сутністю і є відносинами цивільними, пов'язаними в даному випадку з зберіганням речових доказів у кримінальній справі, не підпадають під загальні правила гл. 80 ЦК України, КПК України, та є сферою дії спеціальних норм КТМ України. Норми ЦК України та КПК України до виниклих між сторонами правовідносин можуть застосовуватися у субсидіарному порядку згідно з частиною ст. 9 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КТМ України Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту (центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Капітан морського торговельного (морського рибного) порту діє відповідно до Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту (центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Статтею 328 КТМ України будь-яка з корисним результатом дія щодо рятування судна, що наразилося на небезпеку, вантажів та інших предметів, що знаходяться на ньому, а також щодо збереження фрахту і плати за перевезення пасажирів і багажу або іншого майна, так само як і навколишнього природного середовища дає право на отримання певної винагороди.

Згідно стаття 329 КТМ України послуги, надані незважаючи на ясну і розумну заборону власника або капітана щодо рятування судна або будь-якого іншого майна, що не знаходиться і не знаходилось на борту судна і наразилося на небезпеку, не дають права на винагороду.

Розмір винагороди визначається угодою сторін, а за відсутності угоди - судом, господарським судом або Морською арбітражною комісією. Будь-яка угода про рятування, що була укладена в момент і під впливом небезпеки, може бути на вимогу однієї з сторін визнана недійсною або змінена в судовому порядку, якщо буде визнано, що умови угоди є несправедливими. Розмір винагороди може бути зменшено або у винагороді може бути відмовлено, якщо рятівник з власної вини спричинив необхідність рятування або вчинив крадіжку, привласнив майно або вчинив інші протиправні дії. ( ст. 332 КТМ України).

Винагорода, за винятком будь-яких відсотків і відшкодовуваних судових або арбітражних витрат, що можуть підлягати сплаті у зв'язку з цим, не може перевищувати врятованої вартості судна та іншого майна, (стаття 334 КТМ України).

Статтею 333 КТМ України визначено, що винагорода встановлюється з метою заохочення рятувальних операцій з урахуванням таких критеріїв (незалежно від порядку, в якому вони викладені): врятована вартість судна та іншого майна; майстерність і зусилля рятівника у відверненні або зменшенні шкоди навколишньому природному середовищу;ступінь успіху, досягнутого рятівником;характер і ступінь небезпеки; майстерність і зусилля рятівника у рятуванні судна, іншого майна, людей; затрачений рятівником час, понесені ним витрати і збитки; ризик відповідальності та інший ризик, на які наражався рятівник або його обладнання; швидкість надання послуг; наявність і використання суден або іншого обладнання, призначених для рятувальних операцій; стан готовності та ефективність обладнання рятівника і його вартість. Встановлена винагорода виплачується всіма особами, заінтересованими в судні та іншому майні, пропорційно їх відповідній врятованій вартості. У разі виплати винагороди однією з цих осіб вона має право регресу до інших заінтересованих осіб у розмірі їх відповідних часток.

П. 1.4 Тимчасового положення «Про порядок проведення та документального оформлення аварійно-рятувальних робіт у морській зоні відповідальності України» рятування суден, що зазнають лиха в морі, інших об'єктів, що плавають, і інших матеріальних коштовностей, є приватноправовою функцією і здійснюється на платній основі.

П. 1.5 вказаного положення визначено, що рятування суден, що зазнають лиха в морі, інших об'єктів, що плавають, і майна, що знаходиться на них, як правило, здійснюється на добровільній основі, на базі рятувальних контрактів, що складаються між рятувальниками і власниками суден, що зазнають лиха, та іншого майна.

Після ліквідації загрози для життя та здоров'я людей командир на місці дії узгоджує з капітаном АС умови підписання рятувального контракту (п.5.4).

Після отримання від капітана АС згоди на підписання рятувального контракту, або прийняття ШКО рішення про виконання робіт на інших правових підставах, командир на місці виконання робіт забезпечує за допомогою аварійної партії обстеження АС (обстеження вогнища пожежі, затоплювання приміщень, пробою або інших місць поступлення забортової води і таке інше) (п.5.5).

У разі прибуття до аварійного судна декількох суден-рятувальників капітан АС має право на вибір рятувальника. Капітан АС також має право у будь-який момент відмовитись від послуг рятувальника, якщо він має переконливі докази вважати, що рятування здійснюється на недостатньо високому професійному рівні та нераціональним засобом. (п.5.9).

Для запобігання можливим суперечкам з власником АС про оптимальність вибраної технології рятування, план рятувальної операції повинен узгоджуватись з капітаном АС. (п.5.12).

У разі аварійних випадків з суднами, що знаходяться в акваторії порту та на підходах до нього у межах, визначених Міністерством транспорту, організація, координація та керівництво рятувальною операцією здійснюється капітаном порту (п. 6.1 Тимчасового положення «Про порядок проведення та документального оформлення аварійно-рятувальних робіт у морській зоні відповідальності України».)

Проаналізувавши вищенаведені положення закону суд приходить до висновку, що учасниками спірних правовідносин є рятувальники ( особи, які безпосередньо здійснюють рятувальні операції) та всі особи, заінтересовані в судні ( судновласник, власник судна, власники вантажу та інші).

За загальним правилом, рятування на морі здійснюється на підставі укладеного у письмовій формі між рятувальником та капітаном (власником судна) договору про надання послуг рятування (рятувального контракту), який укладається на підставі вільного волевиявлення сторін та з дотриманням Інших загальних принципів Цивільного законодавства України.

Отже, підставою виникнення цивільного права вимагати виконання обов'язку по сплаті винагороди за рятування судна (права вимоги), виходячи зі змісту зазначених вище норм закону, є договір про надання послуг з рятування укладений в письмовій формі.

В матеріалах справи відсутній договір про надання послуг з рятування укладений в письмовій формі.

Але п. 1.5 Тимчасового положення «Про порядок проведення та документального оформлення аварійно-рятувальних робіт у морській зоні відповідальності України» також визначено, що як виняток з цього загального принципу власні органи берегової держави мають право здійснити примусове рятування суден і інших об'єктів, якщо аварії на цих суднах можуть погрожувати інтересам берегової держави або міжнародному судноплавству - погроза затоплення судна біля причалу або на судноплавному каналі, погроза розповсюдження пожежі на інші судна і об'єкти, дрейф судна, що залишив екіпаж, або його уламків на шляхах інтенсивного судноплавства та інше.

Як встановлено вище, в даному випадку виникла погроза затоплення яхти «Klasiko» біля причалу № 16 в акваторії ДП «Одеського морського торговельного порту». Це в свою чергу несе загрозу іншим суднам або об'єктам, розташованим на території порту. Отже, у капітана порту виникло право здійснити примусове (позадоговірне) рятування спірного судна.

Особою, яка заінтересована в судні та повинна сплачувати винагороду за рятування судна в даному випадку є власник яхти «Klasiko».

Тимчасовим положенням проведення та документального оформлення аварійно-рятувальних робіт у морській зоні відповідальності України визначений порядок здійснення рятувальних дій та їх документального оформлення.

Зокрема, п. 9.9 для звернення за виплатою рятувального винагородження необхідні наступні документи: детальна виписка із суднового і машинного журналів; схеми, ескізи, розрахунки, фотографії, відеоматеріали, планшети глибин, схеми розташування рятувальних суден; всі листи, які надійшли і вийшли в період проведення операції; акт про закінчення робіт з надання допомоги аварійному судну; докладний звіт про проведення рятувальної операції.

Документальне оформлення рятувальної операції було здійснене рятувальником ДП «Одеський морський торговельний порт» в повному обсязі, що підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: виписка з вахтенного журналу Головної диспетчерської з вказівкою місця, часу та найменування плавзасобів, які брали участь в рятуванні яхти «Klasiko» (а. с. 56, 57 т. 2); схеми, ескізи, розрахунки, фотографії, акти виконаних робіт ( а. с. 49-54, 61-78 т. 2), листи-повідомлення про аварійну морську подію ( а. с. 45 -48 т. 2), акт про закінчення робіт з надання допомоги аварійному судну ( а. с. 59-60), звіт з виявлення причин і обставин аварійної морської події, що сталася з моторною яхтою «Klasiko» (а. с. 111-125 т. 2)., отже факт рятування судна в повному обсязі підтверджений ДП «Одеський морський торговельний порт» належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене суд вважає зустрічні позовні вимоги ДП «Одеський морський торговельний порт» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки під час розгляду справи судом встановлена наявність всіх передбачених законом підстав для виникнення у ДП «Одеський морський торговельний порт» права на винагороду за рятування, а у ОСОБА_1 обов'язку її відшкодувати.

При цьому посилання представника ОСОБА_1 на те, що в період проведення рятувальної операції моторна яхта «Klasiko» являлась речовим доказом по справі та знаходилась на зберіганні у інших осіб, що є обставиною, яка звільняє його від відповідальності суд не бере до уваги, оскільки детально проаналізувавши положення КТМ України, ЦК України, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, суд прийшов до висновку, що в даному випадку вони виникли між рятувальником та власником судна. Особа, яка є відповідальною за зберігання речових доказів та інші суб'єкти правовідносин, які виникають у зв'язку зі зберіганням речових доказів по кримінальній справі не є особами заінтересованими в судні в розумінні відповідних положень КТМ України, а відтак на них не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню рятувальної винагороди. Що стосується збитків, завданих власнику речових доказів по справі, то вони відшкодовуються власнику відповідальною особою, в порядку, встановленому законом, правовідносини, які виникають у зв'язку з цим є предметом іншого спору.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є взаємопов'язаними та похідними від зустрічних позовних ДП «Одеський морський торговельний порт».

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, зокрема те, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 20 КТМ України судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах. Ч. 2 цієї ж статті визначено, що власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Стаття 340 КТМ України закріплює правила, що стосуються надання забезпечення, зокрема, на прохання рятівника особа, відповідальна за виплату рятувальної винагороди, зобов'язана надати забезпечення вимоги, включаючи відсотки і судові або арбітражні витрати рятівника. Власник врятованого судна повинен використати всі можливості для гарантії того, щоб власники вантажу до того часу, як його буде видано, надали достатнє забезпечення вимоги до них, включаючи відсотки і судові або арбітражні витрати рятівника. Без згоди рятівника врятоване судно та інше майно не може бути переміщено з порту або місця, куди це майно спершу доставлено після закінчення рятувальних операцій, до того часу, поки не буде надано належного забезпечення вимоги рятівника до відповідного судна чи майна.

Оскільки позивач за зустрічним позовом своїми силами та за власні кошти провів рятувальну операцію судна, обмеження права власності на судно ОСОБА_1 було здійснено Капітаном ДП «Одеський морський торгівельний порт» на законних підставах, а відтак задоволення позовних вимог ОСОБА_1 розцінюється як порушення майнових прав позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 11, 208, 321, 316, 317, 321, 509 ЦК України, ст. ст. 20, 86, 328, 329, 332, 333, 334, 340 КТМ України, ст. ст. 11, 58, 59, 60, 61, 209, 213-215, 218, 219 ЦПК, Тимчасовим положенням проведення та документального оформлення аварійно-рятувальних робіт у морській зоні України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - відмовити в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з судновласника моторної яхти "KLASIKO" (прапор: Україна, порт приписка - Білгород-Дністровський морський торговельний порт) - громадянина ОСОБА_1, що мешкає: 65026, АДРЕСА_2, на користь Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" (р/р 26004124091 у ПАТ "МарфінБанк", МФО 328168, ЄДРПОУ 01125666) грошові кошти у загальній сумі 142118,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" судові витрати, а саме державне мито в розмірі 1421,19 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 120,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя