Постанова

від 01.03.2013 по справі 5023/5115/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5023/5115/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Козуб О.І.

1-го відповідача - ОСОБА_2

2-го відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 302 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 25 грудня 2012 року по справі № 5023/5115/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Балта", м. Харків

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Аркада", м. Київ

про стягнення 348 499,66 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Балта" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - перший відповідач) про стягнення 239,00 грн. інфляційних та публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Аркада" (далі - другий відповідач) про стягнення 334 679,57 грн. заборгованості по орендній платі та 1 3581,09 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення з боку другого відповідача зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011 р. щодо сплати суборендної плати, виконання яких було забезпечено порукою на підставі укладеного між позивачем та першим відповідачем договору поруки від 01.05.2012 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 грудня 2012 року по справі № 5023/5115/12 (суддя Суярко Т.Д.) позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з першого відповідача на користь позивача 239,00 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з другого відповідача на користь позивача 334 679,57 грн. заборгованості по орендній платі, 13 422,90 грн. пені та 6 962,02 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Другий відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 25.12.2012 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи. Крім того, зазначає про необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з розглядом Вищим господарським судом справи про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011 р. На думку другого відповідача, постанова суду касаційної інстанції встановлює обставини щодо наявності або відсутності істотного порушення умов договору суборенди, можливості або неможливості користуватися спірним приміщенням та наявності у зв'язку з цим підстав для повного або часткового звільнення суборендаря від сплати орендної плати або відсутності таких підстав. На думку другого відповідача, в порушення норм процесуального права розгляд справи відбувся за його відсутністю з поважних причин, який не зміг скористатися своїм правом брати участь у господарських засіданнях та надати відповідні докази.

В судовому засіданні представник другого відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи другого відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 01.05.2011 р. між першим відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, згідно Плану орендованого приміщення (додаток № 1 до договору), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, нежитлові приміщення 1-го поверху № №17-1, 17-2, 17-3, 17-4, 17-5, 17-6, 17-7, 17-8, 17-9, 17-10, 17-11, 17-12, 17-13, 17-14 в літ. "А-5", загальною площею 159,8 кв.м., строком до 01.04.2014 р.

Згідно з п. 1.3 договору орендар зобов'язався використовувати об'єкт оренди для розміщення відділення другого відповідача.

Відповідно до п. 3.4.7 договору орендар має право передавати орендоване приміщення чи його частину в суборенду фізичним та юридичним особам в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому термін суборенди не може перевищувати термін дії договору.

01.05.2011 р. між позивачем (орендар) та другим відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування вищезазначене нежитлове приміщення, строком до 01.04.2014 р., але не пізніше терміну договору оренди № 1 від 01.05.2011 р.

Згідно з п. 1.3 договору оренди об'єкт оренди використовується суборендарем для розміщення відділення другого відповідача.

За приписами п.п. 2.1., 2.3. договору суборенди приймання-передача об'єкту оренди здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін. Протягом п'яти банківських днів після підписання цього договору двосторонньою комісією складається акт приймання-передачі об'єкта оренди. На момент підписання зазначеного акту орендар передає суборендарю ключі від приміщень об'єкта оренди. Об'єкт оренди вважається переданим в строкове платне користування з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Актом приймання-передачі приміщення за договором суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011 р. підтверджується факт передачі суборендареві у строкове платне користування об'єкту оренди (т. 1 а. с. 19).

За приписами п. 3.3.4 договору суборенди суборендар зобов'язався вчасно та у встановленому цим договором порядку сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору суборенди суборендар за користування об'єктом оренди зобов'язався сплачувати орендарю орендну плату, виходячи з вартості 1 кв.м. об'єкта оренди за місяць - 294,62 грн. Загальна сума орендної плати за перший місяць складає 47 080,28 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Орендна плата сплачується суборендарем у національній валюті України щомісяця таким чином: не пізніше 5 числа поточного місяця суборендар сплачує орендну плату у розмірі орендної плати за попередній місяць; до 20 числа поточного місяця суборендар виконує доплату з урахуванням коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Згідно з п. 4.4. договору суборенди орендна плата нараховується з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди. Останнім днем нарахування орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення об'єкта оренди орендарю.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, він свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, передав в суборенду другому відповідачеві приміщення, що підтверджується матеріалами справи, однак останній в порушення умов договору свої зобов'язання зі сплати суборендної плати належним чином не виконував, з урахуванням чого станом на листопад 2012 року у нього виникла заборгованість по суборендній платі у розмірі 334 679,57 грн.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства та відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання другим відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди від 01.05.2011 р. щодо сплати суборендної плати за період з травня по листопад 2012 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з другого відповідача як суборендаря за вказаним договором, заборгованості по орендній платі в сумі 334 679,57 грн.

Посилання другого відповідача в апеляційній скарзі як на підставу звільнення від сплати суборендної плати на істотне порушення позивачем умов договору суборенди та неможливістю користуватися орендованим приміщенням, зокрема, на розгляд Вищим господарським судом справи про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011 р., на думку колегії суддів, є безпідставним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2012 р. по справі № 5023/2673/12 розірвано договір суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011 р., укладений між позивачем та другим відповідачем. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2013 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. скасовано, рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2012 р. залишено без змін.

Отже, спірний договір суборенди від 01.05.2011 р. вважається розірваним з дня набрання законної сили постановою суду касаційної інстанції, а тому підстави для звільнення другого відповідача від сплати суборендної плати за період з травня по листопад 2012 року за вищевказаним договором відсутні.

Твердження другого відповідача в апеляційній скарзі про те, що він не користувався вищезазначеним приміщенням з причин неможливості користування, документально не підтверджуються, оскільки відповідно до положень норм чинного законодавства та умов договору суборенди майно повинно бути повернуто позивачу за актом-приймання передачі.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення позивачу. А тому, посилання другого відповідача на те, що він не повинен сплачувати орендну плату з травня 2012 року є необґрунтованим та спростовується вищевикладеним. При цьому, той факт, що орендар не користувався орендованим приміщенням в період дії договору суборенди не звільняє його від сплати орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору суборенди сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату суборендарем орендної плати нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів вважає, що нарахування позивачем пені за вищевказаним договором частково відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх задоволення судом першої інстанції в сумі 13 422,90 грн., зокрема, виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та приписів п. 6 ст. 232 ГК України щодо законодавчого обмеження нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, другий відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати суборендної плати за договором суборенди від 01.05.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2011 р. між першим відповідачем (поручитель) та позивачем (кредитор) укладеного договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався частково (не в повному обсязі) відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань другого відповідача (боржник) за договором суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2011 р., укладеного між кредитором та боржником, а саме в частині оплати боржником на користь кредитора інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання боржником зобов'язань по сплаті орендної плати та вартості комунальних платежів.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, за приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 згода боржника на укладання такого договору законодавством не передбачена та не випливає зі змісту правовідносин поруки.

З огляду на вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, зокрема, приймаючи до уваги, що другий відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання за договором суборенди щодо сплати орендної плати, які були забезпечені порукою, на підставі договору, укладеного з першим відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з першого відповідача, як поручителя, інфляційних втрат у сумі 239,00 грн. та правомірність їх задоволення судом першої інстанції.

Посилання другого відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, на те, що розгляд справи відбувся за його відсутністю з поважних причин, який не зміг скористатися своїм правом брати участь у господарських засіданнях та надати докази, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 04.12.2012 р. відкладав розгляд справи у зв'язку з неявкою другого відповідача в судове засідання та надавав йому можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, однак останній ними не скористався.

А відповідно до пункту 3.9.2. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження другого відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 грудня 2012 року по справі № 5023/5115/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01 березня 2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.