Ухвала

від 18.02.2013 по справі 2а-1670/3754/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/3754/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-1670/3754/12

за позовом Суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень та висновків акту виїзної планової документальної перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

Суб'єкт господарської діяльності - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 року № 0000891703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1035403,16 грн., № 0000871703 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 403072,59 грн., № 0000881703 в сумі 205500,00 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, а також висновків акту виїзної планової документальної перевірки щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1340695,0грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000891703, № 0000871703, № 0000881703 від 28 березня 2012 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.138.1, 138.3 ст.138, п.167.1 ст.167 п.168.1, п.177.2, п.177.4 ст. 177, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, 198.6, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) ст.ст. 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у м. Полтаві вказує на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на встановлені під час перевірки порушення, а саме: заниження оподатковуваного доходу за рахунок завищення валових доходів та витрат, заниження податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок завищення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту, а також не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб при здійсненні розрахунків з фізичними особами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що суб'єкт господарської діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (код НОМЕР_4) зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області 24.05.2007 року. ФОП ОСОБА_1 з 23.09.2010 року зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво НОМЕР_5 від 23.09.2010 року).

Так, ДПІ у м. Полтаві на підставі наказу № 325 від 20.01.2012 року та направлення на проведення перевірки № 346 від 14.02.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_6) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 172/1703/НОМЕР_4 від 13.03.2012 року, яким встановлено наступні порушення:

- п.187.1 ст.187, п.138.3, ст. 138, п.198.1, п.198.6, ст.198, ст.201 п.201.1 ПК України, заниження податкових зобов'язань з ПДВ (200,0грн.), завищено податкових зобов'язань (1340895,32грн.) та завищення податкового кредиту (2168657,85грн.), в результаті чого додаткового визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 828562,53 грн.

- п.138.1 ст. 138, п.167.1 ст. 167, п.177.2, п.177.4 ст. 177 ПК України додатково визначено грошове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 321658,07 грн.

- п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168 ПК України в результаті чого визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 164400,00 грн.;

На підставі встановлених актом перевірки порушень ДПІ у м. Полтаві було винесено податкові повідомлення-рішення: від 28.03.2012 року № 0000891703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1035403,16 грн., № 0000871703 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 403072,59 грн., № 0000881703 в сумі 205500,00 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, а також висновків акту виїзної планової документальної перевірки щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1340695,0грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу про порушення з боку позивача щодо формування валових доходів та витрат, податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту, про нікчемність господарських операцій, відсутності обов'язку утримання та перерахування податку з доходів фізичним особам і, як наслідок, неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, а також з безпідставності позовних вимог щодо скасування висновків акту перевірки, оскільки останні не впливають на права, свободи та охоронювані законом інтереси ФОП ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0000871703 про збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 321658,07грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 80414,52грн. стало заниження оподатковуваного доходу на суму 1891148,67грн. внаслідок наступних порушень викладених в акті перевірки:

- завищення валових доходів в сумі 2163777,33грн.;

- завищення валових витрат в сумі 4054926,00грн.

Висновок про завищення валових доходів податковий орган обґрунтовує неправомірним включенням до таких доходів сум 100000,0грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67грн.), отриманих від ТОВ ТПК «Агроінтекс» та 150000,0грн. (в т.ч. ПДВ 25000,0грн.), отриманих від ПП «Диканьський меблевий комбінат», які були повернуті позивачу на його розрахунковий рахунок названими підприємствами в якості попередньої оплати за цукор та невикористаних коштів, відповідно.

Висновок про завищення валових доходів податковим органом здійснений за рахунок надходження на розрахунковий рахунок позивача сум 100000,0грн., в т.ч. ПДВ 16666,67грн., від ТОВ ТПК «Агроінтекс» та 150000,0грн., в т.ч. ПДВ 25000,0грн., від ПП «Диканьський меблевий комбінат», які були повернуті позивачем названим підприємствам, в якості попередньої оплати за цукор та невикористаних коштів, відповідно.

Вказане твердження податкового органу не узгоджується з положеннями п. 3.3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України №1025 від 24.12.2010 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12. 2010 р. за №1425/18720) - «У графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік…».

Таким чином, враховуючи приписи п. 177.10 ст. 177 ПК України, якою передбачений обов'язок фізичної особи - підприємця вести Книгу обліку доходів і витрат за формою, встановленою центральним органом податкової служби, відображення у складі доходів повернутих на розрахунковий рахунок позивача коштів від ТОВ ТПК «Агроінтекс» та ПП «Диканьський меблевий комбінат», є правомірним та обґрунтованим.

Також висновок відповідача про завищення валових доходів на суму 1913777,33 грн. ґрунтується на здійснені позивачем правовідносин з надання послуг підприємствам ПП «Бенефіт» ХОР ВОІ СОІУ, ВАТ «Новоіванівський цукровий завод», ТОВ «Агрофірма «Добробут», ТОВ «Астарта-Київ», ТОВ «АФ ім. Довженко», ТОВ «ІК «Полтавазернопродукт», господарські операції по правочинах з якими визнано нікчемними по ланцюгу постачання та такими, що реально не відбулись.

В підтвердження доводів про завищення валових доходів ДПІ у м. Полтава з посиланням на висновок МНДЕКЦ «Експол» зазначає, що підписи в договорах, додаткових угодах та актах виконаних робіт здійснені не ОСОБА_1, а за допомогою факсимільного кліше печатки, а тому останнім не надавались послуги вказаним підприємствам.

Колегія суддів, зазначає, що ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, чинне законодавство визначає необхідні реквізити до документів первинного обліку, як-то підпис, печатка та інше, але не містить заборони використання факсимільного кліше печатки під час складання первинних документів.

Колегією суддів встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку зокрема, договорами, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, банківською випискою, реальне здійснення господарських операцій з надання послуг вищевказаним підприємствам, і як наслідок правомірність віднесення до валових доходів суми коштів (2163777,33 грн.) отриманих за вказаними операціями.

З матеріалів справи вбачається, що завищення валових витрат ФОП ОСОБА_1 ДПІ у м. Полтаві, в апеляційній скарзі пояснює включенням до валових витрат суму 3315276,59грн. сплачену за цукор.

Посилаючись на положення п. 138.4 ст. 138 ПК України: "Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг", відповідач зазначає, що відсутність реалізації придбаної продукції не надає права на включення сплачених сум до валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ДПІ у м. Полтаві не доведено факт встановленого порушення позивачем з огляду на наступне.

Вимогами п.п. 5.2 п. 5 Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. встановлено, що "у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, а також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено запис у податковому та бухгалтерському обліку, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та докази, що підтверджують наявність факту порушення".

Відповідач, описуючи встановлене порушення, в акті перевірки зазначає господарські операції з придбання цукру, однак жодним доказом не підтверджує, що суми сплачені за даними операціями були віднесені до витрат, пов'язаних з реалізацією товарів та, відповідно приймали участь у розрахунку чистого оподатковуваного доходу.

Так, податковий орган не вказує не тільки первинні документи, на підставі яких вчинено запис у податковому та бухгалтерському обліку, а і жодним чином не підтверджує сам факт наявності таких записів.

Колегія суддів вважає за необхідне також зауважити, що акт перевірки та надані суду апеляційної інстанції пояснення містять порушення - завищення валових витрат по даному епізоду в сумі 3370276,0грн., а апеляційна скарга вказує на порушення в іншій сумі - 3315276,59грн.

Вказана розбіжність в розмірі завищення валових витрат, що необґрунтована відповідачем, а також відсутність належних доказів підтвердження даного порушення, не дає змоги суду встановити наявність та розмір виявленого податковим органом порушення.

За таких обставин, колегія суддів, з огляду на приписи ч. 2 ст. 71 КАС України зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині завищення валових витрат ФОП ОСОБА_1 на суми сплачені при придбанні цукру.

Іншою підставою для висновку відповідача про завищення валових витрат стало включення ФОП ОСОБА_1 суми 41666,67грн. за послуги по збиранню буряка ПП «Дніпротара», що визнана нікчемною з огляду на не підтвердження податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту останнього.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Отже, порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП «Дніпротара» не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Також, твердження про завищення валових витрат по даному епізоду не узгоджується з наявними в матеріалах справи первинними документами, які засвідчують факт виконання робіт, розрахунки за виконані послуги та використання в господарській діяльності.

Останньою підставою для висновку відповідача про завищення валових витрат стало включення до валових витрат суми 697983,0грн. за придбання дизельного пального у ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод».

Так, податковий орган з огляду на висновок МНДЕКЦ «Експол» вказує, що використання пального в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 не підтверджується внаслідок неможливості здійснення ним транспортних послуг.

Вказаний висновок спростовується наявними в матеріалах справи договорами про надання послуг по організації перевезення буряків, договорами на виконання послуг по перевезенню вантажів, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, лімітно-заборними відомостями по заправці транспортних засобів, первинними документами, які посвідчують факт виконання робіт, розрахунки за виконані послуги та використання в господарській діяльності.

Також, з матеріалів справи встановлено що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0000881703 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 828562,53грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 201140,63грн. слугували висновки про наступні порушення викладені в акті перевірки:

- завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1340895,66грн.

- завищення податкового кредиту на суму 2168657,85грн.

Висновок про завищення податкових зобов'язань з ПДВ, що декларувались ФОП ОСОБА_1 по операціям з надання послуг по організації перевезення буряків та послуг по збиранню буряка наданих підприємствам ПП «Бенефіт» ХОР ВОІ СОІУ, ВАТ «Новоіванівський цукровий завод», ТОВ «Агрофірма «Добробут», ТОВ «Астарта-Київ», ТОВ «АФ ім. Довженко», ТОВ «ІК «Полтавазернопродукт», ТОВ «АПК Савінська» грунтуються на тому, що відносини позивача з вказаними контрагентами не підтверджуються первинними документами.

Висновок про завищення податкового кредиту, що декларувався ФОП ОСОБА_1 по операціям з придбання цукру, дизельного палива та послуг по збиранню буряків у підприємств ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Кобеляцький комбікормовий завод», ПП «Дніпротара», ВАТ «Новоіванівський цукровий завод», ТОВ «Агрофірма «Добробут», ТОВ «Астарта-Київ», ТОВ «АФ ім. Довженко», ТОВ «ІК «Полтавазернопродукт», ПП «Бенефіт» ХОР ВОІ СОІУ, ПП "Диканьський меблевий комбінат" грунтуються на тому, що відносини позивача з вказаними контрагентами не підтверджуються первинними документами

В підтвердження висновку про завищення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту ДПІ у м. Полтава, в акті перевірки, з посиланням на висновок МНДЕКЦ «Експол», відповідач зазначає, що підписи в договорах, додаткових угодах, податкових накладних та актах виконаних робіт здійснені не ОСОБА_1, а за допомогою факсимільного кліше печатки, а тому первинні документи складені за вказаними операціями не можуть підтверджувати реальність вчинених правочинів.

Між тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять всі належні до складання в спірних правовідносинах первинні документи, як-то договори, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, докази здійснення розрахунків, податкові накладні, що в повній мірі фіксують факт реального здійснення обов'язків по укладеним правочинам.

Посилання податкового органу на факт підписання первинних документів з використанням факсимільного кліше печатки колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на відсутність законодавчої заборони такого використання.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Досліджуючи питання здійснення господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; достатні данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок, що оглянуті документи з огляду на положення абз. 4, 10 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 цього Закону, ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази вчинення господарських операцій та формування податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0000891703 про збільшення грошових зобов'язань з податку з доходів виплачених фізичним особам в розмірі 164400,0грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 41100,0грн. стало не утримання та не перерахування податку із сум доходу в розмірі 1096000,0грн. виплаченого фізичним особам згідно договорів на виконання послуг з перевезення вантажів.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно положень п. 164.5 ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Так, позивачем укладались договори на виконання послуг по перевезенню вантажів з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24

Предметом укладених договорів (умови яких є ідентичними) є: "Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по перевезенню цукрових буряків до пункту призначення, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги".

Також, вказані договори містять наступний обов'язок замовника: - "Замовник зобов'язується забезпечити виконавця паливно-мастильними матеріалами (дизпаливом та мастилами по фактичним цінам, які сталися на час фактичного використання ГСМ) здійснювати поточний ремонт з подальшим утриманням їх вартості при проведенні розрахунків за перевезення вантажу", "за виконану роботу розрахуватися з Виконавцем коштами або іншими засобами по закінченню робіт, після підписання акта виконаних робіт".

Вказані умови договорів, фактично, визначають, що замовник бере на себе витрати на забезпечення перевезень (дизпаливо, мастила, ремонт), а розрахунок з виконавцем за надані послуги буде визначений після виключення витрат понесених замовником.

ДПІ у м. Полтаві актом перевірки встановлено понесені витрати ФОП ОСОБА_1 в сумі 1096000,0грн. на забезпечення перевізників дизельним паливом та проведення поточного ремонту транспортних засобів. Податковий орган дійшовши до висновку, що зазначені суми коштів є доходом фізичних осіб, із застосуванням ставки податку - 15% (ч. 1 п. 167.1 ст. 167 ПК України) нарахував грошове зобов'язання в розмірі 164400,0грн.

Колегія суддів вважає, що вказану суму витрат ФОП ОСОБА_1 - 1096000,0грн., що була використана для нарахування грошових зобов'язань, не можна вважати доходом фізичних осіб за надані послуги, оскільки, відповідно до вищезазначених умов договорів, таким доходом визначалась би сума коштів визначена як різниця між загальною сумою понесених витрат та сумою фактичних витрат понесених на забезпечення перевезень позивачем з урахуванням положень п. 164.5 ст. 164 ПК України.

Тобто, податковий орган не встановив суми доходу фізичних осіб за надані послуги, відповідно до вищезазначених умов договорів, (різницю між загальною сумою понесених витрат позивачем (на забезпечення перевезень) та сумою фактичних витрат понесених фізичними особами - водіями (витрати на дизпаливо, технічне обслуговування та інше).

ДПІ у м. Полтаві, не врахувавши вказані обставини договорів з перевізниками, до витрат позивача у сумі 1096000,0грн. застосовано ставку податку передбачену п. 167.1 ст. 167 ПК України та нараховано визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні грошові зобов'язання.

Колегія суддів зауважує, що відповідач взагалі не зважив на той факт, що витрати позивача понесені на здійснення перевезення буряків не виражались в грошовій формі, а тому з огляду на положення п. 164.5 ст. 164 ПК України податковий орган мав спочатку встановити базу оподаткування, відповідно до формули вказаної в даній нормі Кодексу, і тільки до визначеної бази оподаткування застосовувати ставку передбачену п. 167.1 ст. 167 ПК України.

Враховуючи викладене, податковим органом не враховано вказані умови договорів, не здійснено перевірку фактично понесених витрат, необхідних для забезпечення надання послуг фізичними особами-перевізниками і, як наслідок не дотримано вимоги п. 164.5 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 ПК України в частині визначення бази оподаткування та податку, що підлягав перерахуванню до бюджету.

За викладених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними належними доказами висновки податкового органу про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного податкового законодавства, та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-1670/3754/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 р.