Постанова

від 09.08.2012 по справі 2а-1670/3754/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3754/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Чухліб Г.О.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та висновків акту виїзної планової документальної перевірки , -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2012 року позивач ОСОБА_3 господарської діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2012 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та висновків акту виїзної планової документальної перевірки щодо завищення податкових зобов'язань на суму податку на додану вартість в розмірі 1340695,0 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби була проведена перевірка суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки був складений акт № 172/1703/НОМЕР_4 від 13.03.2012 року. На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1035403,16 грн., № НОМЕР_2 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 403072,59 грн., № НОМЕР_3 в сумі 205500,00 грн. яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб. Як зазначає позивач спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати та скасувати висновки акту виїзної планової документальної перевірки щодо завищення податкових зобов'язань на суму податку на додану вартість в розмірі 1340695,0 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

На підставі наказу № 325 від 20.01.2012 року та направлень на проведення перевірки № 346 від 14.02.2012 року Державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м.Полтаві було проведено планову виїзну перевірку суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер 32437088900) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- V( надалі - Податковий кодекс) в результаті чого визначене грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 164400,00 грн.;

- п. 138.1 ст. 138, п.167.1 ст. 167., п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України додатково визначено грошове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 321658,07 грн.

- п.187.1 ст.187, п.138.3, ст. 138, п.198.1, п.198.6, ст.198, ст.201 п.201.1 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 2168657,85 грн., в результаті чого додаткового визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 828562,53 грн.

За результатами перевірки складено акт № 172/1703/НОМЕР_4 від 13.03.2012 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.03.2012 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1035403,16 грн., № НОМЕР_2 яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 403072,59 грн., № НОМЕР_3 в сумі 205500,00 грн. яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_3 господарської діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (код НОМЕР_4) зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області 24.05.2007 року (т. 1 а.с.43).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.138.3, 138, п.198.1, п.198.6, ст.198, ст.201 п.201.1, п. 163.1.2, п.163.1, ст.163, пп.164.1.1, п.164.1 ст.164, п.177.2 ст. 177, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого визначене грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 164400,00 грн.; додатково визначено грошове зобов'язання з податку доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 321658,07 грн., додаткового визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 828562,53 грн.(т.1 а.с.10-42).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням податкового кредиту, зокрема, в контексті виконання підрядних робіт, регулюються статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку), статтями 198, 201 Податкового кодексу України.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у ОСОБА_5 перевірки порушення позивачем як платником податків ст. 13 Декрету № 13-92, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 13 Декрету № 13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно із пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV, ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV, передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до абзацу "а" пункту 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.3 ст. 138 Податкового кодексу України У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації

необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

З огляду на викладені положення Кодексу та Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця. Тобто податкова накладна підписується власноруч особою, уповноваженою платником ПДВ.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

В акті перевірки перевіряючим зроблений висновок про завищення податкового кредиту у липні 2011 року на суму ПДВ у розмірі 8033,00 грн. за рахунок включення до операцій товару сум ПДВ, які надають право на формування податкового кредиту суми по фінансово -господарським відносинам з ПП "Дніпротара". Відповідно до акту ДПІ у Амур- Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Дніпротара", щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів їх реальність та повноти відображення в обліку ПДВ за липень 2011 року" від 05.12.2011 року № 2896/23-4/31076132 встановлено відсутність у липні 2011 року поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ "Поштовий магазин", ТОВ "Нафтова Компанія "ОСОБА_5 капітал" до підприємства покупця ПП "Дніпротара" на суму ПДВ 370955,07 грн. та відсутність залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, а від так відсутні поставки товарів (робіт, послуг) до контрагентів -покупців від ПП "Дніпротара" (т.1 а.с.14).

В тому самому акті перевіряючий зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача 14.07.2011 року від ПП "Бенефіт" ХОР BOI COIY були перераховані кошти в загальній сумі 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., як попередня оплата за збирання цукрового буряка, відносини з яким визнано як нікчемні, а сума за послуги придбані у ПП "Дніпротара" реалізовано у відповідному періоді ПП "Бенефіт" ХОР BOI COIY.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта - Київ" ( ідентифікаційний код 19371986, статус підтверджено) (замовник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання послуг по організації перевезення цукрових буряків автотранспортом у 2011 року від 22 липня 2011 року (т.1, а.с.99 в- 100).

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано податкові накладні №26 від 17.10.2011 року на загальну суму 198680,80 грн., № 30 від 03.11.2011 року на загальну суму 192137,61 грн., №39 від 16.11.2011 року на загальну суму 34074,17 грн., №43 від 01.12.2011 року на загальну суму 1332,70 грн., №46 від 01.12.2011 року на загальну суму 428496,92 грн., №47 від 02.12.2011 року на загальну суму 428496,92 грн., акти виконаних робіт (т.1, а.с. 104- 104б).

Між позивачем (перевізник) та Відкритим акціонерним товариством "Новоіванівський цукровий завод" (ідентифікаційний код 00373178, стан юридичної особи - в стані припинення підприємницької діяльності) (замовник) укладено договір № 29/0911/35 на перевезення цукрових буряків автотранспортом у 2011 року від 21 вересня 2011 року.

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано акти виконаних робіт (т.1,104 д- 109), податкові накладні № 19 від 30.09.2011 року на загальну суму 19117,85 грн., № 134 від 16.10.2011 року на загальну суму 176333,29 грн., № 139 від 01.11.2011 року на загальну суму 137796,73 грн., №139 від 01.11.2011 року на загальну суму 137796,73 грн., №145 від 02.11.2011 року на загальну суму 52808,44 грн., №149 від 03.11.2011 року на загальну суму 100416,54 грн., №150 від 03.11.2011 року на загальну суму 99917,38 грн., № 158 від 10.11.2011 року на загальну суму 10403,66 грн., №159 від 10.11.2011 року на загальну суму 139836,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" (Замовник) укладено договір № 15 від 11.09.2011 року про надання послуг по організації перевезення цукрових буряків автотранспортом (т1, а.с.100 а - 100в) відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги по перевезенню цукрових буряків, а замовник прийняти та оплатити надані послуги.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження реальності вищезазначеного договору, а саме акти виконаних робіт (т.1, а.с.102 - 103), податкові накладні № 25 від 17.10.2011 року на суму 479893,21 грн.

Крім того, судом встановлено у перевіряємому періоді взаємовідносини СГД - ФО ОСОБА_4 з ТОВ АФ "Добробут" (ідентифікаційний код 32682703, статус підтверджено ) на підтвердження даних господарських операцій позивачем надано податкові накладні № 7 від 16.09.2011 року на суму 378701,91 грн., №8 від 27.09.2011 року на суму 566766,95 грн., №20 від 30.09.2011 року на суму 504822,44 грн., №21 від 30.09.2011 року на суму 7023,62 грн., № 24 від 17.10.2011 року на суму 205446,77 грн., №32 від 03.11.2011 року на суму 390117,78 грн., № 40 від 16.11.2011 року на суму 586658,78 грн., №42 від 01.12.2011 року на суму 357404,01 грн., товарно-транспортні накладні (т.2, а.с.2- 27).

Взаємовідносини з Підприємством "Бенефіт" ХОР ВОІ СОІУ" (ідентифікаційний код 32949551, 25.06.2012 року Господарським судом Харківської області прийнято рішення про порушення справи про банкрутство) підтверджуються податковими накладними № 104 від 03.10.2011 року на суму 141102,32 грн., № 105 від 03.10.2011 року на суму 43053,12 грн., № 151 від 03.11.2011 року на суму 95962,00 грн.№161 від 10.11.2011 року на суму 177362,05 грн., № 162 від 11.11.2012 року на суму 15502,34 грн., №173 від 18.11.2011 року на суму 39704,06 грн.

Відповідно до податкових накладних № 33 від 03.11.2011 року на суму 127824,28 грн., № 41 від 16.11.2011 року на суму 548960,74 грн., № 44 від 01.12.2011 року на суму 329916,35 грн, № 45 від 02.12.2011 року на суму 329916,35 грн., № 47 від 06.12.2011 року на суму 55575,86 грн. встановлено підтвердження надання транспортних послуг ТОВ Інвестиційна компанія "Полтавазернопродукт" (ідентифікаційний код 31059651, стан юридичної особи підтверджено).

Взаємовідносини з ТОВ "Агропромислова компанія Савінська" підтверджується податковою накладною № 142 від 01.11.2011 року на суму 39498,68 грн.

На підтвердження оплати по даним взаємовідносинам з контрагентами позивачем надано банківську виписку по особовим рахункам за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року завірену банком та відповідно до якої просліджується рух коштів по рахункам (т.1, а.с.203 - 271).

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні вказані послуги отримані його контрагентами, оплата за них проведена в повному обсязі, заперечень чи скарг щодо наданих послуг від контрагентів не надходили.

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

ДПІ у м.Полтаві в судовому засіданні не доведено, що договори суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

Доказів визнання договору постачання не дійсним, чи інших обґрунтованих пояснень та доказів щодо зазначеного порушення податковим органом суду не надано.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Позивачем був сформований податковий кредит у відносинах з контрагентами на підставі видаткових податкових накладних, враховуючи наявність даних податкових накладних та використання в своїй господарській діяльності, позивач реалізував своє право на податковий кредит.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 року "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. В даному випадку примірники податкових накладних підписані безпосередньо керівником підприємства та не визнавалися не дійсними.

А також пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не допускає ніякого впливу при її підписанні та завіренні печаткою зі сторони покупця: "Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою". Тому, незважаючи на те, що податкова накладна видається для покупця, вона є податковим продуктом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Як зазначено вище, фактичне виконання договорів підтверджено актами виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками.

Посилання ДПІ у м.Полтаві на відсутність власних транспортних засобів у СГД - ФО ОСОБА_4 як на неможливість здійснення господарської діяльності, судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні договори на виконання послуг по перевезенню вантажів укладені між позивачем та фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16,ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 (т.1, а.с. 113 а - 136) та акти виконаних робіт до них (т.1, а.с. 137 - 151) та копія з журналу списання паливно - мастильних матеріалів та продуктів на складі (т 2, а.с. 28-79 ).

Згідно п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР про ПДВ господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, позивач на власний розсуд може укладати договори на вчинення господарських операцій, для отримання прибутку.

Крім того податковий орган посилається на висновок Міжрегіонального науково - дослідного експертно-консультаційного центру "Експол" відповідно до якого встановлено, що дослідження підписів від імені ОСОБА_4 не проводився, оскільки вони нанесені за допомогою факсимільного кліше печатки, на що суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (Почеркознавча експертиза) встановлено, що головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

Абзацом 14 цього ж пункту визначено, що у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. Почеркознавчі дослідження за копіями об'єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу.

Враховуючи вищевикладене, висновок фахівця №34-3/12 від 07.03.2012 року не є належним та достовірним доказом про допущене позивачем порушення, а висновки перевірки не могли ґрунтуватися на ньому.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши наявні докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В частині визнання недійсними висновків акту № 172/1703/НОМЕР_4 від 13.03.2012 року перевірки щодо завищення податкових зобов'язань на суму ПДВ 1340695,00 грн., суд відмовляє у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно вимог статті 77 Податкового кодексу України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України визначено, що тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Висновки перевіряючих, які викладені в акті перевірки, щодо завищення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1340695,00 грн. самі по собі на права, свободи, охоронювані законом інтереси позивача не вплинули.

Отже, в частині визнання недійсними висновків акту № 172/1703/НОМЕР_4 від 13.03.2012 року перевірки щодо завищення податкових зобов'язань на суму ПДВ 1340695,00 грн. суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки в ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачем необґрунтовано в чому саме полягає протиправність відповідача, не надано відповідних доказів тощо.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 896,46 грн., що підтверджується квитанцією № 60 від 07.06.2012 року (т. 1, а.с. 3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає частковому стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та висновків акту виїзної планової документальної перевірки - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 28 березня 2012 року.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (код НОМЕР_4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1094,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко