Постанова

від 28.02.2013 по справі 5011-16/11733-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5011-16/11733-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівФролової Г.М., Швеця В.О. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачаШилов В.В., дов. від 02.01.13 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Мастер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.12 у справі№ 5011-16/11733-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Мастер" простягнення 10 500,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Мастер" про стягнення 10500,81 грн. заборгованості, а саме, попередньої оплати за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг, зобов'язання за яким, на думку позивача, відповідач не виконав. Позов обґрунтовано приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 214, 525, 526, 530, 629, 651, 901- 907, 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.12 у справі №5011-16/11733-2012 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.12 (судді: Пашкіна С.А. - головуючий, Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Мастер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО" 10500,81 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судових витрат. Судові рішення вмотивовані тим, що за відсутності у матеріалах справи доказів виконання відповідачем робіт за договором, вимоги позивача про повернення суми передоплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на положення статей 530, 1212 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаді Мастер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 530, 651, 901, 907, 1212 Цивільного кодексу України, статей 188, 206 Господарського кодексу України. Заявник зазначає, що судові рішення прийняті без урахування дійсних обставин справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Серед іншого, на думку заявника, судами належним чином не встановлено факт невиконання робіт за договором, а також не з'ясовано дотримання позивачем порядку розірвання договору про надання послуг.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, правовідносини у справі виникли на підставі укладеного між сторонами договору №27/10/10К6 від 27.10.10 про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) зобов'язався надати за винагороду інформаційно-консультаційні послуги у галузі використання іноземної (англійської) мови в господарській діяльності замовника.

За змістом пункту 3.3 договору надання послуг фіксується виконавцем в акті приймання-передачі виконаних робіт. Акт складається виконавцем у кінці звітного періоду та направляється на затвердження та підпис замовника. Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору вартість послуг виконавця на місяць становить 617,69 грн.; загальна вартість послуг за договором становить 11118,51 грн. Пунктом 4.3 погоджено, що послуги по договору оплачуються замовником виконавцю протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Замовник має право в будь-який час здійснити повну попередню оплату послуг виконавця (пункт 4.5 договору).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили, що позивач, на виконання умов договору, перерахував відповідачу 11 118,51 грн. як оплата за інформаційно-консультаційний супровід підприємства, що підтверджується платіжним дорученням № 516 від 28.10.10.

Також установлено, що за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.12 відповідач надав позивачу інформаційно-консультаційні послуги за договором № 27/10/10К6 від 27.10.10 на суму 617,70 грн.; доказів надання послуг на решту суми, тобто 10500,81 грн., матеріали справи не містять.

Установлено судами і те, що 01.08.12 позивач надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору №247/10/10К6 від 27.10.10 у зв'язку з ненаданням відповідачем обумовлених сторонами послуг на оплачену суму, вказав про розірвання договору з моменту отримання ТОВ "Стаді Мастер" цього повідомлення та звернувся із вимогою повернути упродовж 7 днів суму 10 500,81 грн. передплати. Таким чином судами установлений факт відмови позивача від договору, а відтак і його розірвання.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКО" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Мастер" коштів, набутих останнім без достатньої правової підстави.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частини 3 статті 1212 названого Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на установлений судами факт невиконання робіт за договором про надання послуг на суму 10500,81 грн., висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для повернення позивачу вищезазначеної суми, визнається правомірним.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених господарськими судами обставин справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаді Мастер" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.12 у справі № 5011-16/11733-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець