Постанова

від 28.02.2013 по справі 16/150-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 16/150-Д

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Борденюк Є.М.,

Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу редакції газети "Житомирщина" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі № 16/150-Д за позовом редакції обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина" до відкритого акціонерного товариства "Агропостач" та Житомирської міської ради, третя особа: комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права користування земельною ділянкою, за участю прокурора Житомирської області,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2008 року позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до відповідачів ВАТ "Агропостач" та Житомирської міської ради про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2002 року в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947 га, скасування державного акта від 19.07.2004 року № 44 на право власності на земельну ділянку в цій частині та визнання права користування земельною ділянкою в зазначеній частині у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки на час прийняття рішення органом місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки та укладення спірного договору на вказаній земельній ділянці було розміщено нерухоме майно, на яке йому перейшло право власності до вчинення такого договору.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги і просив визнати недійсним спірний договір в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947 га, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, належні йому на праві власності, у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки право власності на це майно ним набуто до прийняття рішення органу місцевого самоврядування про продаж земельної ділянки та до укладення спірного договору купівлі-продажу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.08.2011 року (суддя Алексєєв М.В.) здійснено заміну відповідача ВАТ "Агропостач" його правонаступником ПАТ "Агропостач" та позов задоволено і визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2002 року в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947 га та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ВАТ "Агропостач" 19.07.2004 року № 44 в частині земельної ділянки площею 0,0947 га і визнано за позивачем право володіння та користування земельною ділянкою площею 0,0947 га та зобов'язано Житомирську міську раду внести зміни в п. 5 рішення міськради від 28.05.2002 року № 20 про продаж земельної ділянки ВАТ "Агропостач", а саме про виключення із загальної площі проданої земельної ділянки площі 0,0947 га, яка належить позивачу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року (судді Демидюк О.О., Бригінець Л.М., Огороднік К.М.) здійснено заміну позивача редакції обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина" на редакцію газети "Житомирщина" та зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ПАТ "Агропостач" вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача Житомирської міської ради та третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2013 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 28.02.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін і прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення Житомирської міської ради від 28.05.2002 року № 20 між Житомирською міською радою (далі - продавець) та ВАТ "Агропостач" (далі - покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 17.06.2002 року за умовами якого продавець передає за плату, а покупець оплачує та приймає у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 91/1, загальною площею 31 816 кв.м. для комерційної діяльності та виробничих потреб.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ВАТ "Агропостач" було видано Державний акт від 19.07.2004 року на право власності на земельну ділянку площею 1,9119 га.

У довідці від 15.09.2003 року № 305, виданій ВАТ "Агропостач" Житомирській обласній державній адміністрації, зазначено про продаж ВАТ "Агропостач" в червні 1994 року та квітні 1996 року двох складів, розташованих в м. Житомир, вул. Ватутіна, 91/1, редакції газети "Житомирщина".

На підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 26.02.2004 року № 105 редакції газети "Житомирщина" видано свідоцтво про право власності на будівлю складських приміщень від 01.03.2004 року, які розташовані в м. Житомир, вул. Ватутіна, 91/1.

Предметом даного судового розгляду є вимоги власника нерухомого майна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між відповідачами в частині продажу земельної ділянки, на якій розміщене це нерухоме майно, у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки порушено його право на спірну земельну ділянку.

Висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові про визнання недійсним в частині договору купівлі-продажу земельної ділянки мотивовано відсутністю порушення права позивача укладенням спірного договору продажу земельної ділянки, оскільки на час укладення договору до нього не перейшло право власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

За п. 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 01.01.2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

При цьому при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчуження.

У той же час, пов'язавши виникнення права на частину проданої земельної ділянки за спірним договором купівлі-продажу в позивача з моментом державної реєстрації його права власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці, апеляційний господарський суд не врахував встановлених фактичних обставин справи, за якими право власності позивача на вказане нерухоме майно було набуто до укладення спірного договору, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з цим, зробивши висновок про перехід права власності на нерухоме майно, розміщене на проданій земельній ділянці за спірним договором, до позивача після укладення цього договору у зв'язку з відсутністю самих угод про відчуження майна, апеляційний господарський суд залишив поза увагою те, що на час укладення такого договору позивач володів та користувався цим нерухомим майном, і його право власності відповідачем не оспорювалося та визнавалося.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про відсутність у позивача права на земельну ділянку, на якій розміщене належне йому нерухоме майно, на час укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки зроблений без врахування фактичних обставин спору та без застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини щодо наявності такого права.

Разом з тим, прийнявши рішення про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку в частині земельної ділянки площею 0,0947 га і визнання за позивачем права володіння та користування земельною ділянкою площею 0,0947 га та зобов'язання Житомирську міську раду внести зміни в п. 5 рішення міськради від 28.05.2002 року № 2 про продаж земельної ділянки ВАТ "Агропостач", суд першої інстанції в порушення конституційного принципу диспозитивності сторін в судовому процесі (ст. 129 Конституції України) вийшов за межі заявлених позивачем вимог, не врахувавши їх уточнень, за якими предметом позову є лише вимога про визнання договору недійсним в частині продажу земельної ділянки розміром 0,0947 га.

Водночас, дійшовши висновку про задоволення позову про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947 га, на якій розміщене нерухоме майно позивача, суд першої інстанції не врахував того, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі або споруди, визначається шляхом проведення експертизи.

За висновком судової земельно-технічної експертизи, призначеної апеляційним господарським судом, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомого майна позивача, становить 0,0869 га.

Таким чином, судами встановлено обставини, з якими закон пов'язує визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним в частині продажу земельної ділянки в розмірі, необхідному для обслуговування нерухомого майна, розміщеного на ній, яке належить позивачу на праві власності.

За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення спору не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки в частині продажу земельної ділянки площею 0,0869 га, та про відмову в решті позову.

Судові рішення обох інстанцій щодо правонаступництва сторін підлягають залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу редакції газети "Житомирщина" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року та рішення господарського суду Житомирської області від 29.08.2011 року в частині вирішення спору скасувати і прийняти нове рішення.

Позов редакції газети "Житомирщина" задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.06.2002 року, укладений між Житомирською міською радою та відкритим акціонерним товариством "Агропостач", в частині продажу земельної ділянки в розмірі 0,0869 га необхідному для обслуговування нерухомого майна редакції газети "Житомирщина".

В решті позову відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року та рішення господарського суду Житомирської області від 29.08.2011 року щодо правонаступництва сторін залишити без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк