Рішення

від 14.10.2011 по справі 19/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/92 14.10.11

За позовом Транспортного та фрахтового Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансінтертоп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтереуропа - Україна»

про стягнення коштів447 090,00 євро

Суддя Є.Ю.Шаптала

Представник сторін:

від позивача: Батрин В. за дов. № б\н від 26.04.2011 р.

від відповідача: Кривенко О.В. за дов. б\н від 06.09.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортне та фрахтове Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансінтертоп»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтереуропа - Україна»(відповідач) про стягнення 5 239 437,49 грн. з них основного боргу -447 090,00 Євро, штрафних санкцій -12 509,78 євро та адвокатських послуг - 26 000,00 грн. в розмірі відповідно до євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взятих на себе зобов'язань за договором в галузі транспортно-експедиторського обслуговування FTA/2009/06-18 від 26 червня 2009 року належним чином не виконав, зокрема, не сплатив суми грошових коштів за надані йому позивачем послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Позивач зазначає, що перевезення виконувалися належним чином, жодних претензій від Замовника -ТОВ «Інтереуропа - Україна»з приводу якості перевезень до виникнення заборгованості не надходило. Вказав, що з метою погашення заборгованості між сторонами було укладено угоду, від 26.02.2010 року, відповідно до якої сторони розстрочили виплату заборгованості, однак умови цієї угоди відповідач не виконав, суму заборгованості в обумовлені строки не сплатив. Товарно-транспортні накладні (CMR) складалися Виконавцем в 5-ти екземплярах та вчасно надавалися Замовнику.

Також позивач зауважив на тому, що укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування (надання експедиційних послуг), перевезення здійснювалися також з залученням третіх осіб (перевізників) а тому на правовідносини, які виникли за даним договором строк позовної давності, передбачений Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не поширюється, при транспортному експедируванні вантажів спеціальний строк позовної давності не застосовується.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, підтвердив наявність договірних відносин між сторонами, але вказав на неналежне виконання умов договору, ненадання позивачем рахунків та товаротранспортних накладних (CMR), неузгодженість цін на перевезення в зв'язку з виправленнями в додатку № 4 до договору, та просив застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позову повністю. У відзиві, зокрема зазначається, що відповідно до ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, строк позовної давності становить один рік, і цей строк позивачем по справі пропущено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011р. року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.08.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. розгляд справи, у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом доказів та у зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 19.09.2011р..

В судовому засіданні 19.09.2011 р. було оголошено перерву до 26.09.2011р. та 03.10.2011р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. від 03.10.2011 р. справу № 19/92 в зв'язку із знаходженням судді Шаптала Є.Ю. на лікарняному передано судді Головіній К.І..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. справу № 19/92 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі № 19/92 в частині зазначення дати та часу призначення розгляду справи, привальною визначено дату та час -14.10.2011 р. о 14.00 годині.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.10.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2009 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони), було укладено договір в галузі транспортно-експедиторського обслуговування FTA/2009/06-18 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір послуг), відповідно до п. 1. якого його предметом є двостороння співпраця між Інтереуропа та Трансінтертоп, за якої кожна з сторін може діяти як Замовник так і Виконавець.

Пунктом 2 частини 1 Договору передбачено, що договір регулює порядок надання Виконавцем послуг Замовнику, пов'язаних з організацією перевезення вантажів повітряним, морським шляхом, автоперевезення, агентські послуги, що включають в себе бронювання контроль відвантаження, видання товарно-супроводжуючих документів, відстежування руху вантажу, тощо.

Частиною 3 Договору послуг встановлено, що якщо інше не погоджено додатками до договору, розрахунки між сторонами будуть виконуватися щомісяця за результатами співпраці за попередній місяць. Для цього сторони обмінюються переліками рахунків для з'ясування фактичного балансу. Акти виконаних робіт підписані обома сторонами є узгодженням вартості перевезень.

26.06.2009р. між сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія додатку міститься в матеріалах справи), зі змісту п. 7.2. якого випливає, що рахунки будуть сплачуватися протягом 60-ти днів з дня отримання рахунків, актів виконаних робіт та CMR від Перевізника.

З матеріалів справи вбачається, що останні розрахунки за Договором між сторонами проводилися в лютому 2010 року, що підтверджується банківськими виписками від 16.10.2009.,11.11.2009.,17.11.2009.07.12.2009.,11.12.2009.,15.12.2009.,13.01.2010.,21.01.2010.,29.01.2010.,03.02.2010.,09.02.2010.,17.02.2010.,24.04.2010.» та поясненнями сторін (копії виписок містяться в матеріалах справи).

В зв'язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, ТОВ «Інтереуропа Україна»направило лист з пропозицію погодження графіку оплати заборгованості, після чого сторонами було укладено угоду від 26.02.2010 року (належним чином засвідчена копія додатку міститься в матеріалах справи). Умови відповідної угоди сторони передбачали оплату суми заборгованості трьома частинами (73 тис. Євро до 04/05.03.2010р., 50 тис. Євро до 10/11.03.2010 р., та 70 тис. Євро до 18/19.03.2010 р), але, оплата належним чином проведена не була.

З матеріалів справи також вбачається, що Виконавець надіслав Замовнику акти виконаних робіт, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 13.09.2010р. Вказані акти відповідачем не підписані та позивачу не надіслані, заперечень по суті виконаних робіт, обсягів і вартості перевезень відповідачем позивачу не пред'являлось.

В порядку досудового врегулювання спору Виконавець, 29.03.2010р., направив Замовнику претензію щодо невиконання умов договору (копія претензії міститься в матеріалах справи). Факт надсилання претензії позивачем та/або отримання її відповідачем підтверджується реєстром поштових відправлень. Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що відповіді на претензію від Замовника Виконавець не отримав.

При цьому, отримання актів виконаних робіт та претензії також підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з укладеного сторонами Договору його предметом є співпраця сторін та порядок надання послуг з організації перевезення вантажів і надання інших супутніх послуг пов'язаних з перевезеннями (бронювання, контроль відвантаження , видання товарно-супроводжуючих документів, відстежування руху тощо).

Додатком № 1 до Договору сторонами передбачено надання транспортно-експедиційних послуг.

Статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»встановлено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Згідно ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно ч. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Таким чином норми ст. 929 Цивільного кодексу України та 316 Господарського кодексу України передбачають можливість виконання послуг експедитором, або організацію виконання послуг з залученням інших осіб.

Окрім цього, ст. 929 Цивільного кодексу України встановлює, що положення цієї глави (щодо транспортного експедирування) поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що обсяг послуг з експедирування не може включати самі перевезення, і виконуватися одним і тим же суб'єктом господарювання є безпідставними.

Заперечення відповідача щодо відсутності в укладених сторонами договорі умов про надання експедиційних послуг, судом до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору зокрема, абзацу 1, 2 частини 1 та абзацу 1 Додатку № 1 передбачається надання транспортно-експедиційних послуг, і відповідачем не надано жодних доказів того, що між сторонами існували правовідносини за яким-небудь іншим договором перевезення.

З наданих позивачем до матеріалів справи CMR чітко вбачається, що самі перевезення виконувалися також і з залученням сторонніх перевізників.

В наявних в матеріалах справи банківських виписках зазначається, що оплата за послуги позивачем проводилася саме за Договором послуг. Інших розрахункових документів з зазначенням якогось іншого договору відповідач до суду не надав.

Таким чином, здійснення оплати саме за договором в галузі транспортно-експедиторського обслуговування FTA/2009/06-18 від 26 червня 2009 року підтверджує визнання відповідачем такого договору і виникнення фактичних правовідносин сторін саме за цим договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини як такі, що виникли з Договору повинні регулюватися нормами глави 65 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача щодо необхідність застосування строків позовної давності передбачених ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів судом до уваги не приймаються з тих підстав, що до вимог, які випливають з договору транспортного експедирування, застосовується загальний строк позовної давності у 3 роки передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України (глава 65 Цивільного кодексу України не містить спеціальних норм щодо цього).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач свої зобов'язання по здійсненню оплати за Договором, а також за додатковою угодою від 26.02.2010 року не виконав.

Що стосується тверджень відповідача про неузгодженість вартості перевезень в зв'язку з виправленнями в додатку № 4 до Договору, то ці заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору (ч. 3), передбачається, що підтвердженням узгодження вартості перевезень є акти виконаних робіт, підписані обома сторонами. З цих умов договору випливає обов'язок сторін підписання акту виконаних робіт.

Відповідач на надіслані позивачем 13.09.2011 року акти виконаних робіт не відповів, заперечень щодо вартості перевезень не пред'явив. Так само, заперечуючи розмір заборгованості, представник відповідача заявив, що на їх думку розрахунки проведені в повному обсязі, однак інший розмір заборгованості суду не представив та не обґрунтував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.11р сторін було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків. На виконання вимог ухвали позивачем було надано повідомлення про вручення поштового відправлення (про повторне надіслання актів виконаних робіт), однак відповідач їх проігнорував, вимоги ухвали щодо проведення взаємозвірки розрахунків не виконав.

За таких обставин твердження відповідача про неузгодженість вартості перевезень є безпідставними.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, штрафних санкцій задоволенню не підлягають в зв'язку з ненаданням розрахунку суми штрафних санкцій відповідно до статті 232 Господарського кодексу України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат по справі.

Судом встановлено, що 07.04.2010р. між позивачем Трансінтертоп та адвокатом Іляшович В.В. було укладено договір про надання юридичних послуг та ведення справи в суді, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику консультаційні послуги та юридичну допомогу, в тому числі, здійснювати представництво Клієнта в суді.

З матеріалів справи вбачається, що за надані по договору послуги Клієнт сплатив на користь Виконавця грошові кошти в розмірі - 26 000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 07 квітня 2010 року.

Судом встановлено, що подана до суду в інтересах Клієнта позовна заява, документи по справі готувались Виконавцем, адвокат був присутній на всіх призначуваних судом засіданнях, подані позивачем до матеріалів справи докази належним чином засвідчені підписом адвокати, що в сукупності надає підстави суду дійти до висновку, що Виконавець належними чином виконував взяті на себе зобов'язання в частині надання правової допомоги Клієнту.

Зважаючи на викладене, враховуючи складність і тривалість розгляду справи, зважаючи на виконання адвокатом взятих на себе зобов'язань за договором по наданню юридичних послуг позивачу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат в розмірі -26 000,00 грн. за отримання послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача в сумі 51 736,00 грн. (25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 26 000,00 грн. -витрат на послуги адвоката) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтереуропа - Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 37/41 Ідентифікаційний код 34926206, р/р в ТОВ «Партнер-Банку»р/р 260050391801, МФО 339339, SWIFT: PATKUAUK, м. Київ, вул.. Соломенська, 33 та в ВАТ «УкрГазбанку»р/р 2600342490, м. Київ, вул. Єреванська,1.), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Транспортного та фрахтового Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансінтертоп»(ідентифікаційний код: відсутній, адреса: 2851, Угорщина, м. Корнє, вул. Топарт, 1 , р/р 20120284050012615700200006 EUR, SWIFT: UBRTHUHB, bank of beneficiary: RAIFFEISEN), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -447 090,00 євро (чотириста сорок сім тисяч дев'яносто євро), та судові витрати: 25 500,00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) та адвокатські послуги в розмірі 26 000,00 грн. (двадцять шість тисяч гривень 00 копійок) відповідно в євро, по курсу НБУ на день винесення рішення.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата підписання повного тексту рішення 14.10.2011р.