Постанова

від 28.02.2013 по справі 5015/2674/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5015/2674/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», м.Трускавець

на рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2012р.

у справі № 5015/2674/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «СВІГ», м.Київ

до відповідача: закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», м.Трускавець

про стягнення заборгованості у сумі 371 329,15 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Кісик Б.М. - за довіреністю від 17.08.2012 р.;

від відповідача: Смук О.В. - за довіреністю № 37 від 01.10.12 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2012 р. позов задоволено частково, стягнуто з ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» на користь ТОВ «СВІГ» 278 076 грн. боргу, 61 687,2 грн. інфляційних нарахувань, 26 453,39 грн. 3% річних, 7 324,34 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно довідок про вартість виконаних робіт та актів здачі-приймання проектних робіт, позивачем виконано, а відповідачем прийнято виконані роботи на загальну суму 278 076 грн. Крім цього, враховуючи ст.625 ЦК України, судом уточнено та стягнено заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за невиконання договірного зобов'язання. Відповідачем не подані суду докази оплати основного боргу та заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних на користь позивача, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2012 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові у цій частині. Скаржник в своїй апеляційній скарзі в цілому зазначає, що відповідач не визнав акти виконаних робіт належними, оскільки вони не були підписані уповноваженою особою, а тому і не проводив оплати у розмірі 278 076 грн., а також не вчиняв інших дій, які б свідчили про прийняття їх до виконання. Крім цього, відповідач вказує, що акт звірки взаємних розрахунків не є обов'язковим документом, на підставі якого повинні здійснюватись розрахунки чи який встановлює наявність у сторін зобов'язань, а є виключно документом, який носить інформативний характер. А тому, стверджує, що у позивача відсутні докази, які б свідчили про наявність боргу відповідача перед позивачем у сумі 278 076,00 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, якими мотивоване рішення суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 09.07.2008р. між позивачем (виконавець, підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір №Пр-566 на розробку та корегування робочої документації, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов'язувався за завданням відповідача провести корегування вказаної у п.1.2 договору робочої документації та розробити вказану у п.1.3 договору робочу документацію по інженерним мережам, забезпечити отримання позитивного висновку комплексної експертизи цієї документації та передати у передбачені договором строки виконані роботи відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти належно виконані роботи та оплатити їх.

У п.п. 1.2, 1.3 договору визначено, що позивач зобов'язується провести корегування такої проектної документації (стадія «Робоча документація»): 1) система опалення; 2) система вентиляції; 3) система водопроводу; 4) система каналізації; 5) насосна станція; 6) холодильна станція; 7) теплопункт таких об'єктів: лікувальний корпус №7 санаторію «Берізка» по вул.Шевченка, 24 в м.Трускавець; лікувальний корпус №8а санаторію «Берізка» по вул.Шевченка, 28в в м.Трускавець; - гуртожиток по вул.Суховоля, 3 в м.Трускавець; вілла «Марія» по вул.Біласа, 6 в м.Трускавець; вілла «Оксана» по вул.Біласа, 4 в м.Трускавець. Крім цього, позивач зобов'язується розробити таку проектну документацію (стадія «Робоча документація»): 1) система опалення; 2) система вентиляції; 3) система водопроводу; 4) система каналізації; 5) насосна станція; 6) холодильна станція; 7) теплопункт таких об'єктів: - ПМТП по вул.Шевченка, 5 в м.Трускавець; загальна площа об'єктів складає 9688м 2 .

Відповідно до п.2.1, п.2.3 договору, вартість робіт за цим договором визначається в національній валюті України на підставі проектно-кошторисної документації (додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6), які є невід'ємною частиною даного договору, в розмірі 708 328,80 грн. з ПДВ; корегування вартості робіт здійснюється сторонами узгодженням додаткових угод, які стають невід'ємною частиною договору.

Згідно п.п.2.4, 2.4.1, 2.4.2 договору, оплата робіт за договором здійснюється у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення наступним чином: замовник сплачує виконавцю аванс на проектні роботи в розмірі 50% від вартості робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати укладання договору в сумі 354 164,40 грн.; наступні оплати за даним договором проводяться замовником протягом 3(трьох) банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до п.п.2.4.3-2.4.5 договору, приймання виконаних робіт здійснюється за актами виконаних робіт.

Згідно п.11.1 договору, договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором і здійснення взаємних розрахунків.

У договорі зазначено банківські реквізити сторін, його підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2009р. від 27.02.2009р., підписаної та скріпленої відбитками печаток сторін, складеної за договором, вартість виконаних робіт складає 223 424, 40 грн. Згідно актів здачі-приймання проектних робіт за лютий 2009р., складених за договором, підписаних та скріплених відбитками печаток сторін: №10 від 18.02.2009р. на суму 101 517,60грн.; №9 від 18.02.2009р. на суму 121 906,80 грн., позивачем виконано, а відповідачем прийнято без зауважень роботи за договором на загальну суму 223 424,40 грн. (101517,60 грн. +121906,80 грн.).

Крім цього, відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009р. від 30.06.2009р., складеної за договором та підписаної і скріпленої відбитками печаток сторін, вартість робіт складає 22 426,80 грн. Згідно акту здачі-приймання проектних робіт №1 за червень 2009р., складеному за договором та підписаному і скріпленому відбитками печаток сторін від 30.06.2009р., позивачем виконано, а відповідачем прийнято без зауважень роботи за договором на суму 22 426,80 грн.

Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009р. від 30.06.2009р., складеної за договором та підписаної і скріпленої відбитками печаток сторін, вартість робіт складає 32 224,80 грн. Згідно акту здачі-приймання проектних робіт №15 за червень 2009р., складеному за договором та підписаному і скріпленому відбитками печаток сторін від 30.06.2009р., позивачем виконано, а відповідачем прийнято без зауважень роботи за договором на суму 32 224,80 грн.

Таким чином, відповідно до зазначених вище довідок про вартість виконаних робіт та актів здачі-приймання проектних робіт, позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 278 076 грн.

Наведене підтверджується, в тому числі, підписаним та скріпленим відбитками печаток сторін актом звірки взаєморозрахунків за укладеним між сторонами договором, який є підставою позовних вимог (а.с. 42).

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати 278 076 грн. за укладеним договором повністю чи частково.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

В силу ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення боргу в сумі 278 076 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 66 799,76 грн. задоволено частково. Місцевим господарським судом зазначено, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні нарахування з сум боргу 121906,80грн. (акт №9) та 101517,60грн. (акт. №10) за лютий 2009р., та інфляційні нарахування з сум боргу 22426,8грн. (акт №1) і 32224,8грн. (акт №15) за червень 2009р., оскільки такі розраховані за меншу половину місяця. Відтак, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 61 687,82грн.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних необхідно зазначити наступне.

Судом першої інстанції здійснено, а апеляційною інстанцією перевірено розрахунок днів прострочення, вказаних позивачем.

Так, при розрахунку кількості днів прострочення з сум боргу 121 906,80грн. (акт №9) та

101 517,60грн. (акт. №10) за лютий 2009р., за період з 24.02.2009р. по 19.06.2012р. кількість днів прострочення становить 1212 днів, з яких: з 24.02.2009р. по 23.02.2012р. (3 роки) - 365*3=1095 днів; з 24.02.2012р. по 29.02.2012р. - 6 днів, з 01.03.2012р. по 19.06.2012р. - 111 днів; відтак, кількість днів прострочення становить: 1095+6+111=1212. Крім того, розрахунок з сум боргу 22 426,80 грн. (акт №1) і 32 224,80 грн. (акт №15) кількість днів прострочення за період з 06.07.2009р. по 19.06.2012р. становитиме 1080 днів, з яких: 365*2=730 днів за період з 06.07.2009р. по 05.07.2011р., 26 днів з 06.07.2011р. по 31.07.2011р., 324 днів з 01.08.2011р. по 19.06.2012р.; відтак, кількість днів прострочення становить: 730+26+324=1080. Позивачем при поданні позовної заяви зазначено кількість днів прострочення з сум боргу 22426,80 грн. (акт №1) і 32224,80 грн. (акт №15) за червень 2009р., - 1061 день.

Однак, при проведенні перевірки розрахунку 3% річних, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, розмір днів прострочення є більшим, аніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 26453,39грн. підлягають до задоволення.

Окрім вищенаведеного, апеляційний господарський суд звертає увагу на наступне.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що акти виконаних робіт не були підписані уповноваженою особою, а тому і не можуть вважатися належними, не можуть бути доказом для спростування вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як свідчать вищевказані акти здачі-приймання проектних робіт, які знаходять в матеріалах справи, останні підписані одним із керівників відповідача, - першим заступником генерального директора з експлуатації, будівництва та розвитку курорту Ждановим В.М. Крім того, на всіх вказаних актах здачі-приймання проектних робіт, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, наявні відбитки печаток товариства відповідача.

Оскільки, станом на час підписання актів здачі-приймання проектних робіт Жданов В.М. перебував у трудових відносинах з товариством відповідача на посаді першого заступника генерального директора з експлуатації, будівництва та розвитку курорту та всі акти здачі-приймання проектних робіт скріплені відбитком печатки товариства відповідача, відповідачем вчинено дії, що свідчать про прийняття до виконання зазначених актів, а відтак, виникнення зобов'язань відповідача щодо оплати послуг.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що кожен з актів здачі-приймання проектних робіт в даному випадку є правочином, вчиненим у межах основного договору, оскільки за кожним актом у позивача припиняються обов'язки щодо частини робіт, які необхідно виконати за договором, та виникають права щодо отримання оплати вартості робіт, у відповідача ж припиняються права вимоги виконання частини робіт, та виникає обов'язок щодо оплати виконаних робіт.

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст.92 ЦК України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач знав чи повинен був знати про обмеження щодо представництва відповідача Ждановим В.М., якщо навіть такі існували.

Щодо посилань скаржника на відсутність у позивача доказів про наявність у відповідача заборгованості, так як акт звірки розрахунків носить лише інформативний характер, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дійсно, акт звірки не є первинним документом, який свідчить про здійснення господарських операцій та на підставі якого повинні здійснюватись розрахунки між сторонами. Разом з тим, дані, що відображені в акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Якщо цей акт містять неправдиву інформацію, відповідач повинен конкретно вказати такі відомості і підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які їх спростовують.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання проектних робіт з підписами та відбитками печаток уповноважених осіб, які свідчать про здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарським судом Львівської області обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 278 076 грн. боргу, 61 687,2 грн. інфляційних нарахувань та 26 453,39 грн. 3% річних.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2012 р. у справі

№ 5015/2674/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 04.03.2013 р.

Оскільки під час оголошення вступної та резолютивної частини постанови представники сторін були присутні в судовому засіданні, тому у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України дана постанова сторонам не надсилається.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.