Постанова

від 05.03.2013 по справі 5004/1466/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа №5004/1466/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Кривинчук Б.В., дов.№1/03-12 від 03.12.2012 року

Від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Арт-десятка» на рішення господарського суду Волинської області від 21.01.13 р. у справі №5004/1466/12 (суддя Пахолюк Валентина Анатоліївна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль»

до Приватного підприємства «Арт-десятка»

про стягнення 331 610, 06 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 21 січня 2013 року у справі №5004/1466/12 - позов задоволено частково в сумі 248 777 грн. 18 коп..

Стягнуто з Приватного підприємства «Арт-десятка» (43023, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Конякіна, 18а, р/р № 26007060316797 у ВГРУ КБ «Приватбанк», МФО 303440, код ЄДРПОУ 36541543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 92А, р/р № 2600100000016186 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 32659407) 248 777, 18 грн. заборгованості, в т.ч. 239 524, 54 грн. основного боргу, 9 252, 64 грн. - 3% річних та 4 975, 54 грн. в повернення по оплаті судового збору.

Провадження у справі на суму 82 832, 88 грн. припинено.

Зобов'язано Управління державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області (43000, м.Луцьк, сул.Стрілецька, 4а) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 92А, р/р № 2600100000016186 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 32659407) з державного бюджету міста Луцька судовий збір в сумі 1 656, 66 грн., сплачений на підставі квитанції від 15.11.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних в сумі 9252 грн. 64 коп., Відповідач - Приватне підприємство «Арт-десятка» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 21 січня 2013 року у справі №5004/1466/12 - в цій частині скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Київ-Профіль" в стягненні 3% річних в сумі 9252 грн. 64 коп..

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права та не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Обгрунтовуючи неправомірність рішення Господарського суду Волинської області в частині стягнення 3% річних в сумі 9252 грн. 64 коп., скаржник посилається на те, що:

Господарський суд Волинської області у своєму рішенні від 21.01.2013р. по справі №5004/1466/12 при обгрунтуванні стягнення 3 % річних посилався на п.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скаржник вважає неправомірним та необгрунтованим стягнення 3% річних із наступних причин:

Цивільний кодекс України, а саме ст.530, встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальноприйнятим правовим виходом є пред'явлення покупцю (боржнику) вимоги про оплату товару за договором, отримавши яку покупець (боржник) має протягом семи днів розрахуватися за товар. Тільки після відсутності зі сторони покупця (боржника) належної реакції, тобто виконання ним свого обов'язку по оплаті, продавець (кредитор) вправі звернутися із позовом до суду про стягнення заборгованості за поставлений товар. Виходячи з цього, відповідно продавець (кредитор) позбавляється права вимагати в порядку ст.625 Цивільного кодексу України три проценти річних від простроченої суми і відшкодування збитків від інфляції за період від моменту поставки товару до спливу строку, вказаного у вимозі.

Тобто, за відсутності договору купівлі-продажу, вважається, що строк оплати сторонами не визначений, а відтак продавець не вправі вимагати в судовому порядку стягнення вартості товару без дотримання вимог ст.530 ЦК України.

Скаржник зазначає, що у тексті рішення місцевого господарського суду було зазначено, що в силу ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Апелянт припускає, що з огляду на вказані вище обставини, зобов'язань по сплаті 3% річних у нього не виникло, оскільки дані правовідносини грунтуються на накладних, в яких строк виконання зобов'язань по оплаті не вказаний, а будь-яких претензій з боку Позивача на його адресу не надходило.

Крім того припускає, що зважаючи на відсутність договірних відносин, Господарським судом Волинської області безпідставно застосовані положення ч.1 ст.530 ЦК України щодо встановленого строку виконання зобов'язань Покупця по оплаті товару, оскільки строк оплати у зазначених вище видаткових накладних не встановлений.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового розгляду. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без його участі.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Згідно видаткових накладних №КП-0843 від 01.07.2011 р., №КП-0845 від 01.07.2011 р., №КП-0958 від 18.07.2011 р., №КП-1146 від 19.08.2011 р., №КП-1147 від 19.08.2011 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» поставив відповідачу - Приватному підприємству «Арт-десятка» товар (оцинкований профіль та комплектуючі) на загальну суму 477 682, 71 грн.

Між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки, укладеного шляхом підпису вищезазначених видаткових накладних, як це передбачено п.2 ст.639 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач взяті на себе зобов'язання по поставці товару виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №КП-0843 від 01.07.2011р., №КП-0845 від 01.07.2011р., №КП-0958 від 18.07.2011р., №КП-1146 від 19.08.2011р., №КП-1147 від 19.08.2011р. засвідченими підписами уповноважених представників сторін та печатками, рахунками - фактури №КП-0885 від 01.07.2011р., №КП-0886 від 01.07.2011р., №КП-0989 від 15.07.2011р., №КП-1191 від 19.08.2011р., №КП-1192 від 19.08.2011р., податковими накладними №13 від 01.07.2011 р., №15 від 01.07.2011р., №116 від 18.07.2011р., №129 від 19.08.2011р., №130 від 19.08.2011 р.

Претензій зі сторони позивача щодо якості, кількості чи асортименту товару від відповідача не поступало.

Між тим як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання по оплаті товару виконано частково на суму 238 158, 17 грн. та з порушенням строків, визначених сторонами у видаткових накладних, що підтверджується витягом з банківського рахунку ТОВ «Київ-Профіль».

У зв'язку з чим у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції існувала заборгованість в сумі 239 524, 54 грн., що підтверджується письмовим розрахунком боргу від 21.01.2013 року (а.с.34-35).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги зазначене, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що сума основного боргу в розмірі 239 524, 54 грн. була правильно стягнута місцевим господарським судом.

Крім того, як вбачається з позовної заяви позивач заявляв вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9 252, 64 грн. Про те судова колегія звертає увагу, що в рішенні місцевого господарського суду та позовній заяві розрахунок 3% річних відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.22) наявний розрахунок 3% річних по кожній видатковій накладній, а саме:

- по накладній КП-0845 від 01.07.2011р. за період:

- з 23.07.2011р. по 25.10.2011р. - 363, 86 грн.

- з 26.10.2011р. по 14.11.2012р. - 1217, 22 грн.

- по накладній КП-0958 від 18.07.2011р. за період:

- з 09.08.2011р. по 14.11.2012р. - 7671, 56 грн.

Всього: 9252 грн. 64 коп.

Також судова колегія звертає увагу, що в рішенні місцевого господарського суду та позовній заяві відсутнє посилання на пункт 6.1 договору (а.с.13) відповідно до якого покупець зобов'язаний сплатити постачальнику за поставлений товар (за кожну окрему партію) згідно з видатковою накладною не пізніше 21 (двадцять одного) календарних днів з моменту отримання цієї партії у власність.

Згідно приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з місцевим господарським судом в тому, що останній прийшов до правильного висновку про правомірність нарахування 3% річних в розмірі 9 252, 64 грн., та задоволив позовні вимоги в цій частині.

Крім того судова колегія звертає увагу на те, що при подачі позову позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 46 904, 20 грн. пені та 35 928, 68 грн. штрафу, нарахованих за порушення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.36) на підставі заяви від 21.01.2013 року позивач відмовився від позову в частині стягнення пені та штрафу та просив суд першої інстанції припинити провадження у цій частині.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову та відмову прийнято господарським судом.

Судова колегія погоджується з місцевим господарським судом в тому, що оскільки відмова від позову є правом позивача та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд першої інстанції задовольнив заяву та прийняв відмову від позову, а провадження у справі на суму 82 832, 88 грн. - припинив на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з судом першої інстанції в тому, що повертаючи судовий збір позивачу в сумі 1 656, 66 грн., суд керувався п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Припинивши провадження у справі на суму 82 832, 88 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд тим самим мав би повернути судовий збір керуючись п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі закриття провадження у справі.

Дане питання висвітлено в постанові, Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме:

У пункті 4.12. зазначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Однак судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що вказаний недолік не впливає на правильність судового рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи Відповідача викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі відповідач (скаржник) не навів будь-яких заперечень по суті спору.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арт-десятка» на рішення господарського суду Волинської області від 21 січня 2013 року у справі №5004/1466/12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 21 січня 2013 року у справі №5004/1466/12 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5004/1466/12 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.