Рішення

від 19.12.2011 по справі 24/432

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/432 19.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Партнер ЛТД»

Про стягнення заборгованості 24 021,13 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача Морочинський А.М. (довіреність № 13/58 від 26.05.2011р.)

від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги ПАТ «Іскра»до ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД»про стягнення боргу в розмірі 24 021,13 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з простроченням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання з оплати наданих перевізником послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.11р. порушено провадження у справі № 24/432 та призначено розгляд справи на 31.10.2011 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату від 25.10.2011 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу справ в зв'язку із звільненням судді Шевченка В.Ю.. Згідно автоматичного розподілу справу передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року справу № 24/432 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.11.11 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.11 року відкладено розгляд справи на 19.12.2011 року.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів.

Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.12.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 0116 від 17.10.2010 року, що погоджена сторонами, відповідачу були надані позивачем транспортні послуги на перевезення вантажу -сировона в палетах за маршрутом Голандія - Україна.

Вартість наданих послуг, відповідно до заявки, становить 28 000,00 грн., в тому числі і ПДВ. Відповідач зобов'язався оплатити надані послуги після відвантаження та отримання оригіналів документів протягом 10 банківських днів.

З товарно-транспортної накладної № 976674 серії АVС від 18.11.10 р., рахунку - фактури № ТІ -0000638 від 25.11.10 року, вбачається, що позивач виконав умови заявки № 0116 від 17.10.2010 року.

Зазначені документи були направлені відповідачу, про що свідчить витяг з журналу вихідної кореспонденції позивача та списком поштових відправлень від 24.12.2010 року.

Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив кошти за надані послуги, а саме 08.02.2011 року на суму 3 000,00 грн., 07.04.2011 року на суму 2 000,00 грн., 20.05.2011 року на суму 2 000,00 грн.

Станом на дату подання цієї позовної заяви заборгованість відповідача щодо оплати наданих послуг згідно зазначеної заявки становить 21 000,00 (двадцять одна тисяча 00 коп.)

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 21 000,00 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже зазначенням позивачем, що між сторонами мав факт укладання правочину на перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі Заявки на перевезення вантажу № 0116 від 17.10.2010 року, ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки заявка підписана обома сторонами, скріплена печатками, містить найменування та відомості про кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 21 000,00 грн., індексу інфляції в розмірі 1 406,00 грн., 3% річних -450,73 грн., а всього в сумі 22 856,73 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) суд зазначає наступне.

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нараховує пеню у розмірі 1 164,40 грн..

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, термін оплати за заявками на перевезення вантажу № 0116 від 17.10.2010 р. розпочався з 15.01.2011 р..

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій (пені), позивач нараховує за період з 15.01.2011 р. -07.02.2011 р. пеню в розмірі 142,68 грн., за період з 08.02.2011 р. -06.04.2011 р. -307,87 грн., за період з 07.04.2011 р. -19.05.2011 р. -209,99 грн., за період з 20.05.2011 р. -09.09.2011 р. -503,86 грн.

Суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено розмір штрафних санкцій (пені).

Відповідно до проведеного розрахунку штрафних санкцій (пені), суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 164,40 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Партнер ЛТД»(01034, м. Київ, вул.. Ярослав Вал, 36-38; код ЄДРПОУ 37140166, р\р 26003206456 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 321842) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра»(79066, м. Львів, вул.. Вулецька, 14; р/р 26000013891980 в філії ЗРУ ПАТ Банк «Фінанси і Кредит», код ЄДРПОУ 00214122, МФО 325923) суму основного боргу в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 73 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 406 (одна тисяча чотириста шість) грн.. 00 коп., пеню в розмірі 1 164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) грн.. 40 коп., 240 (двісті сорок) грн. 21 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 23.12.11 р.