Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-6298/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/58895/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі до якої приєдналась прокуратура Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року

по справі №2а-6298/10/0870

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжзвязоксервіс»(надалі -ПАТ «Запоріжзвязоксервіс»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

за участі прокуратури Запорізької області

про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування уточнень до нього), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 30.07.2010р. №0000180807/0 та №0000190807/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2010р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011р., позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0000180807/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та №0000190807/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запоріжзвязоксервіс»судовий збір у розмірі 3,40грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових пояснення до касаційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від прокуратури Запорізької області надійшла заява про приєднання до касаційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі.

В письмових пояснення на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проведена планова виїзна перевірка ПАТ «ЗЗС»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010., за результатами якої складено акт від 20.07.2010р. №21/08-07/22116499.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на відповідну суму, в тому числі по періодах: квартал 2008р., півріччя 2008р., три квартали 2008р., 2008р., квартал 2009р., півріччя 2009р., три квартали 2009р., 2009р., квартал 2010р.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р. на відповідну суму, у тому числі по періодах: за січень - грудень 2008р., за січень - грудень 2009р., за січень -березень 2010р. та завищення податку на додану вартість на суму 1605,00грн. за листопад 2008р.

Листом від 22.07.2010р. №0599/1 «Про надання пояснення»позивач поінформував відповідача про те, що ПАТ «Запоріжзвязоксервіс»при проведенні розрахунку валових витрат та при внесені цифр до декларації допущено арифметичну помилку на суму 928745,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток у І кварталі 2010р. на суму 232186,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 30.07.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000180807/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- №0000190807/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями в спірній частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Пунктом 5.1 ст.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це визначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанції зазначено, що з метою повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку ухвалою суду від 08.09.2010 призначено судову економічну експертизу, якою встановлено, зокрема: ПАТ «ЗЗС»фактично здійснювало господарські операції, тобто придбало товари (роботи, послуги), сплачувало їх вартість та їх використання у власній господарській діяльності за договорами, розрахунки за якими здійснювалися у період з 01.01.2008р. до 31.03.2010р., укладеними з ТОВ «Цоколь», ТОВ «ТЦ «ЮГ», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ВК 06», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя», що підтверджується даними бухгалтерського обліку ПАТ «ЗЗС»; витрати, які були здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних за договорами із зазначеними вище контрагентами та включені позивачем до складу валових витрат у період 01.01.08р. до 31.03.10р. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та документами податкової звітності ПАТ «ЗЗС»; проведення господарських позивачем, за договорами з зазначеними вище контрагентами, та включення за вказаними операціями до податкового кредиту з податку на додану вартість сум на підставі виданих податкових накладних у період з 01.01.08р. до 31.03.10р. підтверджується первинними бухгалтерськими документами ПАТ «ЗЗС»; включення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за господарськими операціями, здійсненими за договорами, укладеними з зазначеними вище контрагентами підтверджується документами податкового обліку ПАТ «ЗЗС», оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства; проведення господарських операцій ПАТ «ЗЗС», здійснення ним господарських операцій у відповідності з умовами договорів з зазначеними вище контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами та даними бухгалтерського обліку ПАТ «ЗЗС»; первинні бухгалтерські документи ПАТ «ЗЗС», які були оформлені на підставі договорів з зазначеними вище контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, на предмет наявності в них всіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом.

Судами встановлено, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Крім цього, як вказують суди, відповідачем не заперечується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем віднесено до складу валових витрат та нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами, з урахуванням основних вимог податкового законодавства.

Посилання податкового органу на те, що первинні документи, видані відповідними контрагентами ПАТ «ЗЗС», не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту виконання робіт, а правочини є нікчемними, судами вірно визнано необґрунтованими та недоведеними з огляду на таке.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду справи у судах податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012р. (К/9991/6340/12).

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентів (не знаходження за місцем реєстрації, порушення кримінальних справ на керівників підприємств, сплати ними податків тощо) відповідачем суду не надано.

Крім цього, судами обгрунтовано зазначено, що позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.

Отже, твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, судам не надано.

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанції, що у ПАТ «Запоріжзвязоксервіс»були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідного періоду спірну суму ПДВ, які підтверджені документально.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі її процесуальним правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі державної податкової служби до якої приєдналась прокуратура Запорізької області -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов