Постанова

від 19.02.2013 по справі 826/879/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/4

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року 17:27 № 826/879/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 р. № 0010562202 та наказу від 19.09.2012 р. № 1378, за участі представників сторін:

представник позивача Лубяниченко В.О.;

представник позивача Король О.М.;

представник відповідача Цюрупа Д.А.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" (далі - позивач, ТОВ "Біс Електронік") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 р. № 0010562202 (далі - ППР № 0010562202) та наказу від 19.09.2012 р. № 1378.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/879/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/879/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB "Біс Компонентс" (код за ЄДРПОУ 37264461) за період з 01.11.2011 р. по 31.11.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.10.2012 р. № 796/22-02/36148630 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Біс Електронік" п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 87 344,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року - 87 344,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що TOB "Біс Електронік" до податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB "Біс Компонентс" за період з 01.11.2011 р. по 31.11.2011 р. в сумі - 87 344,00 грн., а саме в листопаді 2011 року - 87 344,00 грн.

ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Біс Компонентс" щодо затвердження господарських відносин платниками податків за листопад 2011 року 43258/22-9/37264461 від 05.09.2012 р.

Крім того, перевіркою встановлено наступне: "Стан Товариства згідно бази даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням". Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань Товариства. Свідоцтво платника ПДВ підприємства анульовано 24.04.2012 року.

Також перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між TOB "Біс Компонентс" та покупцями, також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB "Біс Компонентс" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між TOB "Біс Компонентс" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно висновку, наведеному в акті відповідача, встановлено порушення ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені TOB "Біс Компонентс", порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р., які підпадають під визначення п.п. 14.1.27 ст. 14, ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України.

Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків TOB "Біс Електронік", в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер".

ППР № 0010562202 було оскаржено в адміністративному порядку.

Так, Рішенням ДПС у м. Києві від 17.12.2012 р. № 8621/10/12-114 залишено без змін ППР № 0010562202.

Рішенням ДПС України від 29.09.2012 р. № 478/6/19-2115 залишено без змін ППР № 0010562202.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами TOB "Біс Електронік", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Господарського кодексу України (далі - ГК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Як встановлено судом, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Біс Електронік" була проведена відповідачем відповідно до наказу начальника ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС № 1378 від 19.09.2012 р. про проведення документальної невиїзної перевірки на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України з питань відомостей щодо правових відносин з платником податків.

Згідно ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні та невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З аналізу наведеної правової норми суд приходить до висновку, що можливість для проведення документальної позапланової перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до копії наказу № 1378 від 19.09.2012 р., яка міститься в матеріалах справи, в якості підстав для його винесення зазначено пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України та п. 7 розд. IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Підставою для призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача було ненадання останнім пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби № 630/10/23-611 від 19.01.2012 р. щодо надання пояснень та документів з приводу взаємовідносин з TOB "Біс Компонентс".

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач листом № 16 від 25.01.2012 р. та повідомленням б/н від 17.04.2012 р. надано до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС належним чином засвідченні копії всіх документів щодо фінансово-господарських відносин з TOB "Біс Компонентс", що витребовувались згідно запиту, отже підстав для проведення зазначеної перевірки не було.

Крім того, наказ про призначення перевірки не містить посилань на жодну з обставин, яка визначена у ст.ст. 77, 78 ПК України, тобто відповідач порушив вимоги ст.ст. 77, 78 ПК України щодо необхідності наявності підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а тому суд вважає наказ про призначення перевірки протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно прийнятого ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС ППР № 0010562202 суд вважає доцільним зазначити наступне.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Біс Електронік" та TOB "Біс Компонентс" укладено договір купівлі-продажу № 01/2010 від 01.11.2010 р. з додатковими угодами № 1 та № 2 (Т. 1, с. 81-89 матеріалів справи), в якому зазначено, що TOB "Біс Компонентс" зобов'язується передати у власність й оплатити товар - електронні компоненти.

TOB "Біс Компонентс" на виконання умов договору виписано податкові накладні за листопад 2011 року (Т. 1, с. 106-113 матеріалів справи).

Крім того, в матеріалах справи містяться копії рахунків-фактур TOB "Біс Компонентс" за жовтень-листопад 2011 року (Т. 1, с. 92-96 матеріалів справи) та копії видаткових накладних за листопад 2011 року (Т. 1, с. 97-103 матеріалів справи).

На підтвердження наявності складських приміщень у TOB "Біс Електронік" надані копії договору оренди приміщень з додатками до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі приміщень в оренду та повідомлень від орендодавця (Т. 1, с. 114-134 матеріалів справи); на підтвердження подальшого роздрібного продажу товару TOB "Біс Електронік" підприємствам покупцям надані копії договорів поставки та додаткових угод до них (Т. 1, с. 135-173 матеріалів справи); копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару (Т. 1, с. 174-216; Т. 2, с. 1-108 матеріалів справи); на підтвердження фактичного перевезення товару TOB "Біс Електронік" підприємствам покупцям надані копії договорів, актів-реєстрів наданих послуг, актів здачі прийняття робіт (наданих послуг), вантажних декларацій (товарно-транспортних накладних) (Т. 2, с. 109-127 матеріалів справи); на підтвердження оплати товару TOB "Біс Електронік" на користь TOB "Біс Компонентс" та оплати придбаного товару підприємствами покупцями на користь TOB "Біс Електронік" надані копії банківських виписок TOB "Біс Електронік" за листопад 2011 року (Т. 2, с. 128-172 матеріалів справи).

Аналізуючи вищевказані обставини, суд зважає на наступне.

Згідно пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд звертає увагу, що видаткові та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 206 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та TOB "Біс Компонентс", суд вважає доцільним зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображаються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України).

З вищевказаного вбачається, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності ПК України не втратив чинність Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ).

Хоча положення ПК України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте залишилася чинною стаття 10 Закону № 509-ХІІ, зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України чи ст. 207 ГК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений ПК України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон № 996-XIV.

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (п. 2.1 Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (п. 2.2 Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції, очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.

Відтак, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими судом, а саме договором купівлі-продажу товару та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України є протиправним, тому ППР № 0010562202 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Біс Електронік" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0010562202 від 18.10.2012 р.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 1378 від 19.09.2012 р.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 092,00 грн. (одна тисяча дев'яносто дві грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова