Постанова

від 02.04.2019 по справі 826/879/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №826/879/13-а

адміністративне провадження №К/9901/660/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013 (суддя - Клочкова Н.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.) у справі № 826/879/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біс Електронік до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та наказу, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Біс Електронік (далі - ТОВ Біс Електронік ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі міста Києва) від 18.10.2012 № 0010562202 та наказ від 19.09.2012 № 1378.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Печерському районі міста Києва від 19.09.2012 №1378. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013 залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Печерському районі міста Києва оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013 повністю, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 в частині залишення без змін постанови суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі міста Києва посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальника позивача, а також вимоги законодавчих норм, первинні документи надані позивачем за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB Біс Компонентс за період з 01.11.2011 по 31.11.2011, про що складено акт від 03.10.2012 № 796/22-02/36148630.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ Біс Електронік пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4, статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у TOB Біс Компонентс товарно-матеріальних цінностей (електронні компоненти) за нікчемним правочином, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 87344,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Печерському районі Києва послалась на акт Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Біс Компонентс щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року №3258/22-9/37264461 від 05.09.2012 року, в якому викладено висновок про те, що згідно даних податкових баз ТОВ Біс Компонентс не знаходиться за місцезнаходженням, про що внесено запис до ЄДР; свідоцтво платника ПДВ товариства анульовано 24.04.2012; відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання їх реальних наслідків між ТОВ Біс Компонентс та покупцями у листопаді 2011 року, і що такі правочини є нікчемними. З огляду на приведене, відповідачем припускається, що господарські операції вказаного підприємства не містять бази та об'єкту оподаткування, відтак виписані ним податкові накладні є лише формально складеними документами і не підтверджують реальний рух товару.

На підставі висновків зазаначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0010562202, згідно з яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109180,00 грн., в тому числі 87344,00 грн. за основним платежем та 21836,00 грн. штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, призвела до зміни майнового стану платника податків, метою придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, 01.11.2010 між позивачем та ТОВ Біс Компонентс укладено договір купівлі-продажу товарів №01/2010, за яким останній зобов'язався передати у власність позивача товар електронні компоненти , а ТОВ Біс Електронік оплатити такі поставки.

TOB Біс Компонентс на виконання умов зазначеного договору виписано податкові накладні за листопад 2011 року, виставлено рахунки-фактури. Поставка відповідно до виставлених рахунків-фактур підтверджується видатковими накладними за листопад 2011 року. Асортимент, номенклатура та вартість товару переданого за видатковими накладними та отриманого директором ТОВ Біс Електронік співпадає із визначеним у рахунках-фактурах.

На підтвердження наявності складських приміщень у TOB Біс Електронік надані копії договору оренди приміщень з додатками до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі приміщень в оренду та повідомлень від орендодавця; на підтвердження подальшого роздрібного продажу товару TOB Біс Електронік підприємствам покупцям надані копії договорів поставки та додаткових угод до них; копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару; на підтвердження фактичного перевезення товару підприємствам покупцям надані копії договорів, актів-реєстрів наданих послуг, актів здачі прийняття робіт (наданих послуг), вантажних декларацій (товарно-транспортних накладних); на підтвердження оплати товару TOB Біс Електронік на користь TOB Біс Компонентс та оплати придбаного товару підприємствами покупцями на користь TOB Біс Електронік надані копії банківських виписок TOB Біс Електронік за листопад 2011 року.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваної операції.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Біс Електронік розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, перебування постачальників за юридичною адресою, тощо. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Печерському районі міста Києва під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Отже, враховуючи, що спірна господарська операція здійснена позивачем з метою подальшого її використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинила реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарської операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду