Постанова

від 16.04.2013 по справі 826/879/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/879/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Лубяниченка В.О.,

представника відповідача - Цюрупи Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біс Електронік» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та наказу, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Біс Електронік» звернулось у суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010562202 від 18.10.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, та скасувати наказ ДПІ про проведення документальної невиїзної перевірки №1378 від 19.09.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності угоди, укладеної позивачем з його контрагентом, яка стала підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставність прийняття наказу про проведення податкової перевірки.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, на підставі направлення від 20.09.20112 року №1488/2202 та наказу від 19.09.2012 року №1378 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Біс Компонентс» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.10.2012 року №796/22-02/36148630 та виявлені порушення п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 87344,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.10.2012 року №0010562202, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109180,00 грн., в тому числі 87344,00 грн. за основним платежем та 21836,00 грн. - штрафними санкціями.

Не погоджуючись із правомірністю прийняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та прийнятого внаслідок неї податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття спірного наказу, колегія суддів зважає на наступне.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до копії наказу №1378 від 19.09.2012 року, який міститься в матеріалах справи, в якості підстав для його винесення зазначено пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та ненадання відповіді та документального підтвердження на письмовий запит ДПІ №630/10/23-611 від 19.01.2012 року щодо взаємовідносин з ТОВ «Біс Компонентс» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі виявлення фактів що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Із наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Колегією суддів установлено, що у відповідності до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідачем направлявся до позивача запит від 19.01.2012 року №630/10/23-611 про надання інформації та документального підтвердження його господарських взаємовідносин з ТОВ «Біс Компонентс» за листопад 2011 року.

Як убачається із адміністративного позову, позивачем підтверджується одержання від податкового органу вищевказаного запиту. Крім того, позивач зазначає, що ним надано відповідь на запит листом №16 від 25.01.2012 року та повідомленням б/н від 17.04.2012 року із доданими належно звіреними копіями всіх документів щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Біс Компонентс». Досліджуючи вказану обставину, судом першої інстанції встановлено, що така відповідь із відповідною інформацією дійсно надавалась позивачем органам податкової інспекції. Однак, колегія суддів не погоджується із установленим місцевим судом, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази своєчасної передачі (протягом десяти робочих днів) та отримання відповідачем пояснень і їх документального підтвердження у відповідь на вищевказаний запит, якими могли би бути повідомлення про поштове відправлення із описом вкладення, розписка працівників ДПІ на супровідному листі тощо. В матеріалах справи наявна лише копія листа №16, складеного 25.01.2012 року ТОВ «Біс Електронік» (а.с. 201-204). Натомість, відповідачем заперечується факт отримання запитуваної інформації та її документального підтвердження, що і стало підставою для прийняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково встановив обставини, які спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналізуючи наведену правову норму слід дійти висновку, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку є неможливим.

Необхідність дослідження під час проведення документальної перевірки документів первинного бухгалтерського обліку також закріплена вищезазначеною правовою нормою. Зокрема, такою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 та 78.1 ст. 78 ПК України виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

Таким чином, у разі виконання платником податків вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та надання вичерпних пояснень та повного пакету документів на їх підтвердження - здійснюється документальна невиїзна перевірка. Вказаний висновок узгоджується з положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, який передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2013 року по справі за №2а/1270/2492/12.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

Зважаючи на те, що позивачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України належним чином не доведено виконання вимог обов'язкового запиту податкового органу, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 19.09.2012 року №1378 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Отже, постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування вищеназваного наказу прийнята з порушення норм матеріального права та висновки викладені у ній в цій частині суперечать обставинам справи.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 18.10.2012 року №0010562202, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача прийняття ним поставок від ТОВ «Біс Компонентс» за договором купівлі-продажу товарів, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює правових наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біс Компонентс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року» №3258/22-9/37264461 від 05.09.2012 року. У зазначеному акті податковим органом викладено таке: згідно даних податкових баз ТОВ «Біс Компонентс» не знаходиться за місцезнаходженням, про що внесено запис до ЄДР; свідоцтво платника ПДВ товариства анульоване 24.04.2012 року. Також у акті про неможливість проведення зустрічної звірки працівником податкової інспекції зроблено висновки про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання їх реальних наслідків між ТОВ «Біс Компонентс» та покупцями у листопаді 2011 року, і що такі правочини є нікчемними. З огляду на приведене, відповідачем припускається, що господарські операції вказаного підприємства не містять бази та об'єкту оподаткування, відтак виписані ним податкові накладні є лише формально складеними документами і не опосередковують реальний рух товару.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 01.11.2010 року між позивачем та ТОВ «Біс Компонентс» укладено договір купівлі-продажу товарів №01/2010, за яким останній зобов'язався передати у власність позивача товар «електронні компоненти», а перший зобов'язується оплатити такі поставки. Згідно п. 1.2 цього договору, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами в рахунках-фактурах. Ціна товару, встановлена у рахунках-фактурах вказується у видаткових накладних (п. 2.1). Загальна ціна складається із вартості усіх партій товару, поставленого покупцю за видатковими накладними відповідно до виставлених йому рахунків-фактур. Розрахунки за товар здійснюються у національній валюті шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок, зазначений у договорі (п. 3.1), або ж у формі векселя (згідно змін, внесених до договору додатковою угодою №2).

На виконання умов договору ТОВ «Біс Компонентс» виставлено позивачу наступні рахунки-фактури: №2-00000119 від 21.11.2011 року, №2-00000118 від 21.11.2011 року, №2-00000114 від 07.11.2011 року, №2-00000115 від 07.11.2011 року, №2-00000113 від 01.11.2011 року, №2-00000110 від 25.10.2011 року, №2-00000109 від 20.10.2011 року, №2-00000108 від 20.10.2011 року. У названих рахунках містяться назва, одиниця виміру, кількість, ціна без ПДВ та сума з ПДВ. Сума, що підлягає до сплати за усіма названими рахунками-фактурами складає 524063,46 грн. (разом з ПДВ). Кожен рахунок-фактура підписаний директором ТОВ «Біс Компонентс» та скріплений печаткою товариства.

Поставка товару відповідно до виставлених рахунків-фактур підтверджується наступними видатковими накладними: №2-00000115 від 29.11.2011 року, №2-00000114 від 29.11.2011 року, №2-00000112 від 23.11.2011 року, №2-00000113 від 23.11.2011 року, №2-00000111 від 11.11.2011 року, №2-00000110 від 11.11.2011 року, №2-00000108 від 01.11.2011 року, №2-00000107 від 01.11.2011 року. Асортимент, номенклатура та вартість товару, переданого за видатковими накладними та отриманого директором ТОВ «Біс Електронік» від ТОВ «Біс Компонентс» співпадає із визначеним у рахунках-фактурах.

За наслідками проведеної поставки, вищевказаним контрагентом позивача виписано останньому наступні податкові накладні: №12 від 29.11.2011 року, №11 від 29.11.2011 року, №10 від 23.11.2011 року, №9 від 23.11.2011 року, №8 від 11.11.2011 року, №7 від 11.11.2011 року, №5 від 01.11.2011 року, №4 від 01.11.2011 року на загальну суму з ПДВ - 524063,46 грн. За формою, названі податкові накладні відповідають вимогам, установленим статтею 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження можливості ведення реальної господарської діяльності контрагента позивача в матеріалах справи містяться договір суборенди №14/09-10 від 14.09.2010 року, укладений ТОВ «Біс Компонентс» з ДП «ТВД «Нано-технології майбутнього», об'єктом оренди за яким є частина нежилого приміщення площею 5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. К. Білокур, 6, для забезпечення діяльності офісу.

Факт використання електронних компонентів в асортименті у власній господарській діяльності позивачем підтверджується наданими договорами з ТОВ «СКБ «Лукулл», ТОВ «Компанія «Ютас», НВФ «Крон» ЛТД, ПП «Артон» та з іншими покупцями ТМЦ, копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо.

Підтвердженням оплати товару ТОВ «Біс Електронік» за придбаний у ТОВ «Біс Компонентс» товар є банківські виписки.

Натомість, відповідачем на обґрунтування заперечень проти позовних вимог надано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біс Компонентс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року» №3258/22-9/37264461 від 05.09.2012 року, на який відповідач посилався під час перевірки позивача.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Біс Компонентс», колегія суддів також зважає на наступне.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. 201 названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071, (який діяв на момент виписки податкових накладних контрагентом позивача) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У абзаці 8 вказаного пункту встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому мав право виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів не приймає покликання відповідача на висновки, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки вони жодним чином відповідачем не підтверджені у відповідності до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Біс Компонентс» у листопаді 2011 року.

Зі змісту акту, складеного на підставі перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочин, укладений позивачем з його контрагентом суперечить інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагента.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» №1378 від 19.09.2012 року, з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, в решті постанову місцевого суду слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 206, 212, 254, КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №1378 від 19.09.2012 року. У задоволенні позову в цій частині відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складений 22 квітня 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М