Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-10698/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р. (15:43) Справа №2а-10698/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

представника позивача - Шахматової Н.В., довіреність № 9 від 31.01.2013 року,

експерта - Писаревої І.Ю., посвідчення №1198 від 25.01.2008 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничо-будівельного кооперативу «Фірма Карпати»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Виробничо-будівельного кооперативу «Фірма Карпати» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2012 року № 0003962204 та № 0003972204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу в частині нікчемності правочинів, укладених з контрагентами-постачальниками є неправомірними, оскільки у підприємства наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують дійсність вказаних господарських операцій. Крім того, позивачем було зазначено про те, що законом не ставиться у залежність отримання податкового кредиту від сплати податку та надання податкової звітності його контрагентом. Щодо права на податковий кредит, то позивачем було зазначено, що з боку позивача не було посилань на те, що податкові накладні, отримані від контрагентів, було оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.10.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.10.2012 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи».

У зв'язку з призначенням по справі експертизи ухвалою суду від 18.10.2012 року провадження по справі було зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2013 року провадження по справі поновлено з 31.01.2013 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 07.02.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Відповідач в судове засідання 07.02.2013 року не з'явився, про час, дату та місце його проведення представника відповідача повідомлено під розписку у судовому засіданні 31.01.2013 року. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Позиція відповідача обґрунтована тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено факт здійснення ним господарських операцій, що мають ознаки «нікчемності» та «безтоварності». Внаслідок цього, у позивача не виникає право на податковий кредит та право на формування валових витрат по вказаним операціям.

Присутнім у судовому засіданні 07.02.2013 року експертом були надані пояснення стосовно Висновку судово-економічної експертизи № 66 від 26.12.2012 року, а також щодо оплати за проведене експертне дослідження.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 26.02.1991 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Виробничо-будівельного кооперативу «Фірма Карпати», про що свідчить довідка з ЄДРПОУ серії АА №233137 від 24.03.2010 року (а.с.59).

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС у період з 14.08.2012 року по 28.08.2012 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Виробничо-будівельного кооперативу «Фірма Карпати» (ЄДРПОУ 22326848) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

Перевіркою позивача встановлені порушення:

п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 501691,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 305697,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 156508,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 39486,00 грн.,

п.4.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п.187.1 а, п.187.1 ст. 187, п.201.1 ст. 201, п.198.1, п.988.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього в сумі 404099,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року в сумі 182209,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 62349,00 грн., зав січень 2011 року в сумі 57216,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 67990,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1002,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 33333,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року встановлено їх завищення всього у сумі 1848820,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ПП «Елітград» (ЄДРПОУ 3707000), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939).

Проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий переліченими вище контрагентами від постачальників не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

У зв'язку з вищевикладеним у ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Елітград», ПП «Визит Торг» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з підприємствами постачальниками. Як наслідок, у ВБК «Фірма Карпати» відсутнє право на формування валових витрат по операціям, в яких постачальниками є перелічені вище підприємства з ознаками «фіктивності».

З тих самих підстав, податковим органом зроблено висновок про відсутність у Виробничо-будівельного кооперативу «Фірма Карпати» права на податковий кредит по господарським операціям з названими вище контрагентами, у тому числі: ПП «Базис Торг» на суму ПДВ 17704,00 грн., ПП «Комманд» на суму ПДВ 83198,00 грн., ТОВ БВП «Строитель-Плюс» на суму ПДВ 2650,00 грн., ПП «Укрторгпартнер» на суму ПДВ 4060,00 грн., ПП «Кримспецтехнолоджи» на суму ПДВ 55716,00 грн., ПП «Елітград» на суму ПДВ 239769,00 грн., ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) на суму ПДВ 1002,00 грн.

Згідно висновків перевірки за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг), відповідні суми не можуть включатися до складу доходів для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 5305/22-1/22326848 від 04.09.2012 року (т.І, а.с.10-48),

Позивачем 07.09.2012 року до податкового органу були надані заперечення на акт перевірки (а.с.49-52).

За розглядом наданих заперечень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що висновки акту перевірки № 5305/22-1/22326848 від 04.09.2012 року відповідають діючому законодавству та не підлягають відміні або зміні (а.с.53-54).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 19.09.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.55-56):

№0003972204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 578116,25 грн., у тому числі 501691,00 грн. за основним платежем та 76425,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0003962204, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 482407,00 грн., у тому числі 404099,00 грн. за основним платежем та 78308,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з названими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств за періоди 4 квартал 2010 року, 1 та 4 квартали 2011 року.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України слідує, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані виключно на тому, що позивач не мав право оподатковувати господарські операції з контрагентами ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Елітград», ПП «Визит Торг», оскільки вказані правочини є нікчемними та свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто про відсутність фактичного надання будівельно-монтажних послуг.

З метою встановлення реальності правочинів, укладених Виробничо-будівельним кооперативом «Фірма Карпати» з назвами вище контрагентами, судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи».

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку Виробничо-будівельного кооперативу «Фірма Карпати» фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року від ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Елітград», ПП «Визит Торг», їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 26.12.2012 року було надано Висновок судово-економічної експертизи № 66, проведеної за матеріалами справи №2а-10698/12/0170/5 (а.с.138-179), яким підтверджено:

1) фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (послуг) позивачем за період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року від контрагентів ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ПП «Елітград» (ЄДРПОУ 3707000), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) на загальну суму 2424594,00 грн.,

2) оплата позивачем товарів (послуг) від контрагентів ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ПП «Елітград» (ЄДРПОУ 3707000), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) підтверджується в загальній сумі 2533983,32 грн., в тому числі без урахування оплати вхідного сальдо - 2424642,32 грн.,

3) використання в господарській діяльності позивача товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ТОВ БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ПП «Елітград» (ЄДРПОУ 3707000), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939), для виробництва знаків дорожніх, огорож та інше, що підтверджується їх подальшим списанням в рамках основної господарської діяльності підприємства (28.11.0 - Виробництвобудівельних металевих конструкцій; 45.25.4 - Монтаж металевих конструкцій; 45.22.0 - Виготовлення каркасних конструкцій та покриття, 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів) з метою реального отримання прибутку.

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення цивільно-правових угод, які були укладені позивачем з контрагентами, а також первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (актів виконаних робіт, квитанцій, накладних, видаткових накладних, податкових накладних), регістрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до висновку експерта надані на дослідження первинні бухгалтерські документи фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Вказані документи були долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши висновок експертизи № 66 від 26.12.2012 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентами ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Елітград», ПП «Визит Торг».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з названими контрагентами мають ознаки «нікчемності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг», ПП «Комманд», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Елітград», ПП «Визит Торг».

Враховуючи, що під час розгляду встановлено відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.09.2012 року № 0003962204 та № 0003972204.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2146,00 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 16508,80 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.02.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 12.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.09.2012 року № 0003962204 та № 0003972204.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-будівельного кооперативу «Фірма Карпати» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 16508,80 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.