Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-10698/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10698/12/0170/5

23.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 07.02.13 у справі № 2а-10698/12/0170/5

за позовом Виробничо-будівельного кооперативу "Фірма Карпати" (вул. Сергея Лазо, 1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95038)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13 року позов Виробничо-будівельного кооперативу "Фірма Карпати" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 19.09.2012 року № 0003962204 та № 0003972204.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положенням пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження у справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріально та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу I, п. 77.1, п.77.4 ст.77 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI та наказом ДПІ у м. Сімферополі від 30.07.2012р. №1502, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, з 14.08.20112р. по 28.08.2012р. проведена планова виїзна документальна перевірка Виробничо-будівельного кооперативу "Фірма-Карпати", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2012р.

Перевіркою встановлені порушення ВБК "Фірма-Карпати":

п.5.1.ст.5, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 501691,00 грн.

п.4.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.187.1 а, п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.1, п.988.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього в сумі 404099,00 грн.

Висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, відповідач дійшов з тих підстав, що позивач мав взаємовідносини з ПП "Базис Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ТОВ БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Укрторгпартнер" (ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (ЄДРПОУ 36693441), ПП "Елітград" (ЄДРПОУ 3707000), ПП "Визит Торг" (ЄДРПОУ 37081939), які мають сумнівний податковий кредит, отриманий від постачальників, що не був використаний у власній господарській діяльності, а був спрямований на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

У зв'язку з цим у ПП "Базис Торг", ПП "Комманд", ТОВ БВП "Строитель-Плюс" ПП "Укрторгпартнер", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Елітград", ПП "Визит Торг" відсутнє право на формування валових витрат по операціям з підприємствами постачальниками та як наслідок, у ВБК "Фірма Карпрати" відсутнє право на формування валових витрат по операціям, в яких постачальниками є перелічені вище підприємства з ознаками "фіктивності".

З тих самих підстав, податковим органом зроблено висновок про відсутність у Виробничо-будівельного кооперативу "Фірма Карпати" права на податковий кредит по господарським операціям з названими вище контрагентами.

Згідно висновків перевірки за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг), відповідні суми не можуть включатися до складу доходів для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 5305/22-1/22326848 від 04.09.2012 р. на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено порушення Виробничо-будівельним кооперативом "Фірма Карпати" податкового законодавства та як наслідок безпідставність прийнятих стосовно нього податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( далі по тексту - Закон № 334).

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Отже, валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегією суддів безперечно встановлено, що між позивачем та ПП "Базис Торг" ПП "Комманд", ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Кримспецтехнолоджи», ПП "Елітград" , ПП "Визит Торг" були договірні правовідносини з поставки товару та надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, сторонами виконані укладені договори та за ними настали правові наслідки.

Реальність господарських операцій за договорами позивач підтвердив первинними бухгалтерськими документами, щодо оформлення яких зауваження у податкового органу відсутні.

Відсутні також зауваження стосовно оформлення податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та наявність яких є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту встановлюється висновком експертизи, який сумнівів у його достовірності у колегії суддів не викликає.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків перевірки, проведеної відповідачем стосовно позивача щодо дотримання останнім податкового законодавства та правомірно скасував податкові повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до нікчемності правочинів контрагентів позивача з третіми особами та за ланцюгом постачання із позивачем.

Колегія суддів зауважує, що такі доводи є неспроможними з наступних підстав.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Слід зазначити, що згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 № 7319, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані в актах недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Разом з тим, зазначені рекомендації залишилися поза увагою податкового органу, що призвело до прийняття протиправних рішень на підставі необґрунтованих висновків за наслідками перевірки.

Так, відповідачем не доведено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності здійснених позивачем господарських операцій".

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійнсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст..195; ст..197; п.1 ч.1 ст. 198; ст..200; п.1. ч.1 ст. 205; ст.206; ст.212; ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13 у справі № 2а-10698/12/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна