Рішення

від 27.02.2013 по справі 5008/1146/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2013р. Справа № 5008/1146/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Приватні інвестиції", м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство „КРЕДОБАНК", м. Львів

ДО сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба", с. Стеблівка Хустського району

ПРО стягнення суми 248248,54грн., в тому числі 144039,53грн. заборгованості по кредиту, 23922,30грн. по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 400грн. по сплаті комісії за управління кредитом, 21834,19грн. пені за прострочення сплати основного боргу, 3626,25грн. пені за прострочку сплати відсотків за кредитом, 60,63грн. пені за прострочку сплати комісії, 52934,53грн. упущеної вигоди, 1431,10грн. інфляційних втрат,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Янцо О.К. - представник за довіреністю №012 від 02.04.2012р.

від третьої особи - не з'явився

від відповідача - Кузів Я.М. - представник за довіреністю №27 від 11.10.2011р.,

Бовт В.П. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариств з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Приватні інвестиції", м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба", с. Стеблівка Хустського району про стягнення суми 248248,54грн. за кредитним договором №08-15-51/2007 від 03.01.2007р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2012р. порушено провадження у справі № 5008/1146/2012 та призначено справу до розгляду на 28.12.2012р.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2012р. розгляд справи відкладено на 09.01.2013р.

У зв'язку з надходженням 08.01.2013р. на адресу господарського суду клопотання від обох сторін про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечити явку в судове засідання уповноважених представників сторін, розгляд справи було відкладено на 21.01.2013р.

В засіданні суду 21.01.2013р. судом, за письмової згоди сторін, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні на 04.02.2013р.

Ухвалою суду від 04.02.2013р. розгляд справи за клопотанням позивача в порядку вимог статті 69 ГПК України було продовжено та залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство „КРЕДОБАНК", м. Львів, розгляд справи призначено на 27.02.2013р.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданому суду додатковому поясненні, посилаючись на обґрунтованість заявлених вимог та їх відповідність наявним у справі матеріалам. Зазначає про повний перехід до нього прав за кредитним договором внаслідок укладення договору факторингу, а відтак, наявність у відповідача сем по відношенню до позивача обов'язку по поверненню кредиту, відсотків за ним, пені за несвоєчасне повернення коштів та упущеної вигоди за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі та в поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом відступлення повинні бути конкретні вимоги, а не будь-які зобов'язання боржника. У договорі факторингу повинна бути зазначена сума боргу, терміни його виплати та інші ознаки за якими ідентифікується право вимоги. Натомість, договір факторингу від 29.11.2011р. таких положень не містить, а відтак, СТОВ „Дружба" вважає, Що право вимоги до товариства за кредитним договором №08-15-51/2007 від 23.01.2007р. у позивача не виникло.

СТОВ „Дружба" також стверджує, що кредитором у зобов'язанні, яким є договір кредиту може бути тільки банківська установа, яка має відповідну ліцензію НБУ на право надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів згідно з вимогами п.3 ч. 1 ст.34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". В матеріалах даної господарської справи не має копії ліцензії позивача на право надання фінансових кредитів, тому позивач не набув права кредитора у зобов'язанні, яким є договір кредиту від 23.01.2007р.

У зв'язку з цим, між ПАТ „Кредобанк" та позивачем міг бути укладений договір факторингу тільки на право вимоги боргу у конкретно вираженій сумі на день укладення договору факторингу, тобто станом на 29.11.2011р. По цій причині позовні вимоги про відшкодування упущеної вигоди у період з 29.11.2011р.по 27.11.2012р.у розмірі 52934,53грн. є безпідставними, оскільки, позивач не набув з вище означеної причини прав кредитора у кредитному зобов'язанні.

Третя особа у поданому суду письмовому поясненні підтримує заявлені позивачем вимоги, зазначає про повний перехід до позивача прав за кредитним договором та вказує на те, що відповідачем після укладення договору факторингу кошти за кредитною угодою на рахунок ПАТ „Кредобанк" не надходили.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.02.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством „КРЕДОБАНК" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Дружба" (надалі - Відповідач) 23 січня 2007 року був укладений Кредитний договір №08-15-51/2007, 11 квітня 2007 року Додаткова угода №08-15-370/2007 про внесення змін до Кредитного договору №08-15-51/2007 від 23.01.2007р., 15 червня 2007 року Додаткова угода №08-15-519/2007 про внесення змін до Кредитного договору №08-15-51/2007 від 23.01.2007р. з додатковою угодою №08-15-370/2007 від 11.04.2007р., 24.01.2008р. Додаткова угода №08-15/39/2008 про внесення змін до Кредитного договору №08-15-51/2007 від 23.01.2007р., 19 листопада 2008 року Додатковий договір №08-15/546/2008 про внесення змін до Кредитного договору №08-15-51/2007 від 23.01.2007р. (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит в сумі 240000грн. для фінансування витрат, пов'язаних з реконструкцією та капітальним ремонтом тваринницьких приміщень, в т.ч. закупівлі будівельних матеріалів, на термін до 22.01.2010 року.

29 листопада 2011 року між ПАТ „Кредобанк" та ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції" відповідно до чинного законодавства України було укладено Договір факторингу. Згідно даного договору відбулося відступлення/купівля-продаж права вимоги за Кредитним договором №08-15-51/2007 від 23 січня 2007 року, що укладений між ПАТ «Кредобанк» та СТОВ „Дружба". Відповідно до Договору факторингу ТОВ „Фінансова компанія „Приватні інвестиції" набуло прав кредитора до СТОВ „Дружба".

Згідно з п.2.6, п. 2.7 Кредитного договору, для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок № 2083801014443, датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворенням строкової заборгованості по позичковому рахунку). Відповідно до п.2.3 Кредитного договору підставою здійснення Банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є платіжне доручення Позичальника або будь-який інший адресований Банку документ Позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний повноваженою особою та завірений печаткою Позичальника.

Відповідно до вказаних умов договору Банком були перераховані кредитні кошти на загальну суму 240000грн. відповідно до цільового призначення. Таким чином, Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі.

За умовами п. 5.1 Кредитного договору Відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне та погашення кредиту в порядку і терміни, передбачені Кредитним договором, сплаті відсотків за користування ним у строки передбачені п.4.3 Кредитного договору, а також сплатити Банку комісію у строки передбачені п.4.1.3 Кредитного договору.

Стверджує, що Відповідач прострочив строки повернення суми кредиту, оскільки умовами Кредитного договору (п. 5.1), передбачений обов'язок Позичальника повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором і додатковими договорами. Остаточний термін повернення кредиту, відповідно до п.2.2 Кредитного договору встановлено як 22 січня 2010 року. Відповідач неналежно виконує умови Кредитного договору, не погасив у встановлений строк (п.2.2. Кредитного договору) отриманий ним кредит. Таким чином, прострочена заборгованість станом на 11 грудня 2012 року складає суму 144039,53грн.

Також Відповідач не сплатив відсотки за користування кредитними коштами. Відповідно до п.4.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році), за ставкою визначеною в п.2.1. Кредитного договору з моменту видачі кредиту до терміну вказаному, у п.2.2. цього договору. Позичальник, відповідно до п.4.3. Кредитного договору повинен сплачувати нараховані, відповідно до п.4.2. Договору, відсотки, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти. Відповідач виконав умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати відсотків за користування коштами і станом на 11 грудня 2012 року заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам становить 23922,30грн.

Окрім того, Відповідач не сплатив комісії за управління кредитом. Пунктом 4.1.3. Кредитного договору встановлено, що Позичальник сплачує комісію за управління кредитом у розмірі 0,25% місячних від суми фактичної щоденної заборгованості по кредиту за методом «факт/30», яка сплачується щомісячно в день, що є терміном сплати процентів за користування кредитом з врахуванням першого місяця обслуговування та без врахування останнього місяця обслуговування. Відповідач не виконав цієї умови Кредитного договору і станом на 11 грудня 2012 року заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом становить 400грн.

Згідно з п.7.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту, оплаті процентів, комісій та інших платежів) Позичальник на вимогу Банку сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки за весь час прострочки. Отже, відповідно до п.7.1 Кредитного договору - Відповідач, повинен сплатити:

- пеню за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 21834,19 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами - 3626,25грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом - 60,63 грн.;

Пунктом 7.5. Кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту або його частини, Відповідач, крім відшкодування пені повинен відшкодувати Позивачу заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі упущену вигоду. Упущена вигода, за умовами Кредитного договору, розраховується за весь прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки збільшеної в півтора рази. З врахуванням зазначеного упущена вигода Позивача за несвоєчасне повернення коштів, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, становить 52934,53грн.

Крім того, пунктом 7.2. Кредитного договору зазначено, що у випадку неповернення або несвоєчасного повернення суми кредиту (його частини) Відповідач повертає цю суму кредиту збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення. В зв'язку з зазначеним вище Відповідач повинен сплатити в користь Позивача суму інфляційних витрат в розмірі 1431,10грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом.

Таким чином, станом на 11.12.2012 року загальна заборгованість Відповідача по Кредитному договору становить 248248,54грн., з яких:

144039,53грн. - загальна сума заборгованості по кредиту;

23922,30грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами;

400грн. - заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом;

21834,19грн. - сума пені за несвоєчасно сплачений основний борг;

3626,25грн. - сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами;

60,63грн. - сума пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом;

52934,53 грн. - упущена вигода;

1431,10 грн. - інфляційні витрати,

яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в загальній сумі 240000грн., з яких відповідачем було сплачено 95960,47грн., сума непогашеного залишку становить 144039,53грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 144039,53грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами в сумі 22922,30грн. вказані проценти нараховані за період за ставкою 16% річних.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 1431,10грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу в сумі 1431,10грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів у загальній сумі 25460,44грн., з яких:

- 21834,19грн. пеня за кредитом за період з 28.11.2011 до 27.11.2012;

- 3626,25грн. пеня за процентами за період з 28.11.2011 до 27.11.2012.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту п.7.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту, оплаті процентів, комісій та інших платежів) Позичальник на вимогу Банку сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки за весь час прострочки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом проведено перерахунок суми заявленої позивачем до стягнення пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України за процентами нарахованими за ставкою 16% річних та за несвоєчасно сплачений борг.

Відповідно до вищезазначеного розрахунку пені судом визначений період нарахування з 28.11.2011 до 27.05.2012.

Таким чином, за перерахунком суду починаючи з 28.11.2011 до 27.05.2012 сума пені за тілом кредиту та процентами відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з 16% річних по процентам складає 12729,81грн., в тому числі 10916,71грн. пеня за кредитом за період з 28.11.2011 до 27.05.2012 та 1813,10грн. пеня за процентами за період з 28.11.2011 до 27.11.2012. Згідно вищенаведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 60,63грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управлінням кредиту також підлягає частковому задоволенню з урахуванням періоду з 28.11.2011р. до 27.05.2012р. в сумі 30,32грн.

Пунктом 4.1.3. Кредитного договору встановлено, що Позичальник сплачує комісію за управління кредитом у розмірі 0,25% місячних від суми фактичної щоденної заборгованості по кредиту за методом «факт/30», яка сплачується щомісячно в день, що є терміном сплати процентів за користування кредитом з врахуванням першого місяця обслуговування та без врахування останнього місяця обслуговування. Відповідач не виконав цієї умови Кредитного договору і станом на 11 грудня 2012 року заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом становить 400грн., вимога про стягнення якої підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 52934,53грн. упущеної вигоди, яка задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Одним із основоположних принципів господарсько-правової відповідальності є право потерпілого суб'єкта господарювання (учасника господарських відносин) на відшкодування виниклих у нього збитків як заходу впливу на правопорушника у сфері господарювання в розумінні ч.2 ст.217 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Крім того, розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, тобто порушення учасником господарських відносин умов договору при виконанні взятих на себе зобов'язань, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату.

Натомість, вимоги позивача про стягнення суми 52934,53грн. упущеної вигоди ґрунтуються на положенні вимог пункту 7.5. Кредитного договору, яким передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту або його частини, Відповідач, крім відшкодування пені повинен відшкодувати Позивачу заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі упущену вигоду. Упущена вигода, за умовами Кредитного договору, розраховується за весь прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки збільшеної в півтора рази.

Відповідно до п.1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Однак всупереч викладених норм Цивільного та Господарського кодексів України позивач ототожнив "реальні збитки" з "упущеною вигодою", здійснивши нарахування, підтверджені умовами договору (постанова ВГСУ від 27.02.2007р. у справі №26/364-06-7668).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 182553,06грн., в тому числі 144039,53грн. - загальна сума заборгованості по кредиту, 23922,30грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 400грн. - заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом, 10916,71грн. - сума пені за несвоєчасно сплачений основний борг, 1813,10грн. - сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 30,32грн. - сума пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та 1431,10 грн. - інфляційні витрати. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба" (90457, с. Стеблівка, вул. Дружби, 4 Хустського району, код ЄДРПОУ 03748466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Приватні інвестиції" (04053, м. Київ, вул. Артема, 52А, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981) суму 182553,06грн., в тому числі 144039,53грн. - загальна сума заборгованості по кредиту, 23922,30грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 400грн. - заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом, 10916,71грн. - сума пені за несвоєчасно сплачений основний борг, 1813,10грн. - сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 30,32грн. - сума пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та 1431,10 грн. - інфляційні витрати, а також суму 3651,10грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі