Ухвала

від 27.02.2014 по справі 5008/1146/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

27.02.2014 Справа № 5008/1146/2012

Головуючий суддя Ремецькі О.Ф.

розглянувши скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба", с. Стеблівка Хустського району №8 від 30.01.2014р. про визнання незаконними дій районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, м. Хуст від 20.01.2014р. про накладення арешту на майно, зобов'язання вчинити дії,

у справі №5008/1146/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Приватні інвестиції", м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство „КРЕДОБАНК", м. Львів

ДО сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба", с. Стеблівка Хустського району

ПРО стягнення суми 248248,54грн., в тому числі 144039,53грн. заборгованості по кредиту, 23922,30грн. по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 400грн. по сплаті комісії за управління кредитом, 21834,19грн. пені за прострочення сплати основного боргу, 3626,25грн. пені за прострочку сплати відсотків за кредитом, 60,63грн. пені за прострочку сплати комісії, 52934,53грн. упущеної вигоди, 1431,10грн. інфляційних втрат

за участю представників:

від заявника - Бовт В.П. - директор та Кузів Я.М. - представник за довіреністю №7 від 12.05.2014р.

від позивача - Янцо О.К. - представник за довіреністю №064 від 13.03.2013р.

від відділу ДВС - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.02.2013р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Приватні інвестиції", м. Київ задоволено частково та присуджено до стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба" (90457, с. Стеблівка, вул. Дружби, 4 Хустського району, код ЄДРПОУ 03748466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Приватні інвестиції" (04053, м. Київ, вул. Артема, 52А, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981) суму 182553,06грн., в тому числі 144039,53грн. - загальна сума заборгованості по кредиту, 23922,30грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 400грн. - заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом, 10916,71грн. - сума пені за несвоєчасно сплачений основний борг, 1813,10грн. - сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 30,32грн. - сума пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та 1431,10 грн. - інфляційні витрати, а також суму 3651,10грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання даного рішення судом видано наказ-дублікат від 25.11.2013р.

Боржник звернувся із скаргою на дій районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, м. Хуст від 20.01.2014р. про накладення арешту на майно, зобов'язання вчинити дії.

Стверджує, що відділ ДВС в порушення вимог ЗУ „Про виконавче провадження" вчинив дії, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки за заявою стягувача наклав арешт на все майно боржника, що в свою чергу перешкоджає проведенню відповідної господарської діяльності товариством. Тобто, виконавче провадження здійснено з порушенням вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 04.02.2014р. розгляд скарги було призначено на 17.02.2014р.

Ухвалою суду від 17.02.2014р. розгляд скарги було відкладено на 27.02.2014р. з підстав, викладених в ній.

Представники боржника просять подану скаргу задовольнити в. повному обсязі з підстав, викладених в ній. Зокрема, в обґрунтування своїх доводів вказує на те, що дії органу ДВС про накладення арешту на все майно товариства та

заборону його відчуження є незаконними та такими, що паралізують його господарську діяльність та порушує його законне право розпоряджатися своїм майном як власника, передбачене ст. 134 ГК України. Вважають, що формулювання „арешт на все майно у межах суми звернення (боргу)" є суперечливим самим по собі та не відповідає порядку звернення стягнення на майно боржника і зокрема боржника - юридичної особи, передбаченого Законом України „Про виконавче провадження" (надалі по тексту - Закон).

Так, згідно ч..6 ст..52 Закону, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а не на все майно, як це зробив орган ДВС. Окрім того, арешт майна боржника накладається шляхом проведення його опису (ч.2 ст..57 Закону), а під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку (ч.9 ст.57 Закону). Цієї норми закону орган ДВС також не дотримався. У відповідності до ч.1 ст.66 Закону, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується у відповідній черговості. Орган ДВС не дотримався цих вимог Закону, а наклав арешт на все майно товариства без його опису та визначення вартості, черговості та в обсязі, необхідному для покриття боргу та витрат на здійснення виконавчого провадження. Сума боргу вказана у виконавчому документі становить 182553,06грн. плюс 3651,10грн. судових витрат, а балансова вартість майна СТОВ „Дружба" становить більше 4000000грн.

Представник відділу ДВС заперечує з приводу обставин скарги з мотивів, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд врахувати те, що у відповідності до ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно боржника, про що виносить відповідну постанову. Згідно вимог частини 1 статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи регулюється Главою 5 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 65 цього Закону в першу чергу звертається стягнення на кошти боржника в національній та іноземній валюті;ст. 66 Закону - Звернення стягнення на інше майно боржника. У разі відсутності у боржника коштів у обсязі достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно належне такому боржнику.

У разі якщо на зазначене майно накладено арешт, воно реалізується в такій черговості: у першу чергу - майно, ш;о безпосередньо не використовується у виробництві; у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві. Враховуючи обставини, що при відкритті виконавчого провадження державному виконавцеві не відомо про наявне у боржника майна, керуючись ст. 25, 57 ЗУ «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішення суду, державним виконавцем накладено арешт на все майно у межах суми стягнення.

Стягувач у поданому суду письмовому поясненні доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що дії державного виконавця цілком відповідають вимогам чинного законодавства. З цього приводу зазначає, що одночасно з винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем ВДВС Хустського районного управління юстиції за заявою стягувача було винесено постанову від 20.01.2014р. про накладення арешту на майно боржника та оголошено заборону його відчуження. Зазначеною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику з забороною здійснювати відчуження цього майна в межах сум стягнення. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що стягувач у заявах про відкриття виконавчого провадження просив накласти арешт на майно боржника, а ст. 57 Закону передбачено, що постановами може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети, державний виконавець правомірно виніс постанови про накладення арешту на все майно, що належить боржнику з забороною здійснювати відчуження цього майна лише в межах сум боргу.

Нормою ст. 52 Закону регулюється лише черговість звернення стягнення на належне боржнику майно, а не черговість накладення арешту, як помилково вважає скаржник, що свідчить про безпідставність доводів скаржника про порушення державним виконавцем вимог ст. 52 Закону в частині одночасного накладення арешту на майно та кошти, право на накладення якого під час відкриття виконавчого провадження передбачено ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження".

На даний час докази того, що державним виконавцем вчиняються будь-які дії зі звернення стягнення на належне боржнику майно, з порушення визначеної ст. 52 Закону черговості відсутні.

Разом з тим, незважаючи на тривалий час, який пройшов з дати прийняття

рішення господарського суду Закарпатської області про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приватні інвестиції" та набрання ним законної сили, скаржником не надано жодних доказів про вжиття ним будь-яких заходів направлених на добровільне виконання рішення суду, а рішення суду не є виконаним і станом на сьогоднішній день.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга відповідача про визнання незаконними дій районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, м. Хуст від 20.01.2014р. про накладення арешту на майно, зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).

Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2012 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до СТОВ «Дружба» про стягнення заборгованості за кредитним договором №08-15-51/2007 від 23.01.2007р. Господарським судом Закарпатської області порушено провадження в справі №5008/1146/2012, призначено її до розгляду та 27 лютого 2013 року постановлено рішення, яким стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» суму боргу в розмірі 182 553,06 грн. та 3651,10 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 18 березня 2013 року.

27.03.2013 на примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області у справі №5008/1146/2012, видано наказ про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості в розмірі 182 553,06грн, а також 3651,10грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

25 листопада 2013 року Господарським судом Закарпатської області у справі №5008/1146/2012було видано наказ-дублікат про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості в розмірі 182 553,06грн., а також 3651,10грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

20.01.2014 року державним виконавцем у відповідності до вимог ст 17,19,20,25 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття

виконавчого провадження серії ВП №41585829 від 20.01.2014р. та постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження серії ВП №41585829 від 20.01.2014р. (згідно поданої заяви стягувача), копію яких направлено сторонам виконавчого провадження за вих № 452 та 451 по виконанню Наказу - дублікату № 5008/ 1146/2012 від 25.11.2013 року виданого Господарським судом Закарпатської області про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба" (90457, с. Стеблівка вул. Дружби 4, Хустського району, код ЄДРПОУ 03748466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "фінансова

компанія "Приватні інвестиції" (04053, Київ вул. Артема 52/А, офіс 47, код ЄДРПОУ 037356981) суму 182553,06 грн. (сто вісімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три гривні 06 копійок) в тому числі 144039,53 грн. - загальна сума заборгованості по кредит, 23922,30 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами. 400 грн. заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом, 10916,71грн. сума пені за несвоєчасно сплачений основний борг, 1813,10 грн. сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 30,32 грн сума пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та 1431,10грн інфляційні витрати, а також суму 3651,10 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Скаржник просить подану ним скаргу задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що дії органу ДВС про накладення арешту на все майно товариства та

заборону його відчуження є незаконними та такими, що паралізують його господарську діяльність та порушує його законне право розпоряджатися своїм майном як власника, передбачене ст. 134 ГК України. Вважає, що формулювання „арешт на все майно у межах суми звернення (боргу)" є суперечливим самим по собі та не відповідає порядку звернення стягнення на майно боржника і зокрема боржника - юридичної особи, передбаченого Законом України „Про виконавче провадження". Також зазначає, що орган ДВС не дотримався цих вимог Закону, а наклав арешт на все майно

товариства без його опису та визначення вартості, черговості та в обсязі, необхідному для покриття боргу та витрат на здійснення виконавчого провадження. Сума боргу вказана у виконавчому документі становить 182553,06грн. плюс 3651,10грн. судових витрат, а балансова вартість майна СТОВ „Дружба" становить більше 4000000грн.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1, З ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, виходячи з вищенаведених норм, державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа наділений правом накладення арешту на майно та кошти боржника за заявою стягувача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Тобто, вказаною нормою Закону регулюється лише черговість звернення стягнення на належне боржнику майно, а не черговість накладення арешту, як помилково вважає скаржник, що свідчить про безпідставність доводів скаржника про порушення державним виконавцем вимог ст. 52 Закону в частині одночасного накладення арешту на майно та кошти, право на накладення якого під час відкриття виконавчого провадження передбачено ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

В свою чергу, з матеріалів справи не вбачається та скаржником суду не доведено, що на даний час державним виконавцем вчиняються будь-які дії зі звернення стягнення на належне боржнику майно, з порушенням визначеної ст. 52 Закону черговості.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Дослідивши та оцінивши в сукупності всі надані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що дії відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції щодо винесення постанови від 20.02.2014 про накладення арешту на майно боржника не суперечать нормам Закону України "Про виконавче провадження", а тому державний виконавець в порядку ст. 11, 17, 25, 57 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову від 20.02.2014 про арешт майна боржника.

Тому скарга ТОВ „Дружба" про визнання незаконними дій районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, м. Хуст від 20.01.2014р. про накладення арешту на майно, зобов'язання вчинити дії, визнається судом необґрунтованою та не підлягає задоволенню з урахування вищенаведеного.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба", с. Стеблівка Хустського району №8 від 30.01.2014р. про визнання незаконними дій районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, скасування постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції, м. Хуст від 20.01.2014р. про накладення арешту на майно, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі