Рішення

від 04.03.2013 по справі 5015/5424/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.13 Справа№ 5015/5424/12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ до відповідача: Малого приватного підприємства фірма «Зінаїда», м. Дрогобич про: стягнення 15 730, 06 грн., Суддя Долінська О.З. При секретарі Вашкевич Н.І. За участю представників: позивача:Стахів Б.О. - дов. №107 від 31.01.2013 р., Відповідача: не з'явився Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» до Малого приватного підприємства фірма «Зінаїда» про стягнення 15 730, 06 грн. Ухвалою від 25.12.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.01.2013р.

У зв'язку із перебуванням судді Долінської О.З. на листку непрацездатності, справа що призначалась на 15.01.2013 р., судом не розглядалася. Ухвалою від від 23.01.2013 р. розгляд справи призначено на 04.02.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.02.2013 р. за клопотання представника відповідача продовжувався строк розгляду справи з 24.02.2013 р. на 15 календарних днів і розгляд справи відкладено на 04.03.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Оскільки належний відповідачу транспортний засіб забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2607136 від 19.09.2011 р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», то 04.10.2011 р. потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого в зв'язку із ДТП, яке мало місце 20.09.2011 р. о 15 год. 30 хв. на дорозі М-06 Київ - Чоп за участю належного відповідачу транспортного засобу ДАФ номерннй знак ВС 8761 ВМ під керуванням Федиса М.І., який працює водієм МПП фірма «Зінаїда» та транспортного засобу Фольксваген Гольф, державний номер 61776 ХМ, за кермом якого знаходився Кубов І.А. Позивач визнав вказаний вище випадок страховим, про що було складено ним страховий акт і 29.10.2012 р. позивач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 15 730,06 грн. потерпілому Якубову І.А.

Так, як винуватець дорожньо-транспортної пригоди є водієм відповідача, то це дає правові підстави для вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 15 730,06 грн.

В судове засідання 04.03.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 14.02.2013 р. та від 21.02.2013 р. не виконав, позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

В судове засідання 04.03.2012 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин не прибуття в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду виконав. 04.03.2013 р. через канцелярію суду подав письмове спростування позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

20.09.2011 р. о 15 год. 30хв. на дорозі М-06 Київ - Чоп відбулася дорожньо - транспортна прогода (далі - ДТП) за участю належного Малому приватному підприємству фірма «Зінаїда» транспортного засобу ДАФ номерннй знак ВС 8761 ВМ під керуванням Федиса М.І., який працює водієм МПП фірма «Зінаїда» та транспортного засобу Фольксваген Гольф, державний номер 61776 ХМ, за кермом якого знаходився Кубов І.А.

В результаті вищевказаного ДТП, з вини водія відповідача, транспортному засобу Фольксваген Гольф, державний номер 61776 ХМ, яким на підставі генеральної довіреності керував та розпоряджавсяся Кубов І.А., було завдано механічні пошкодження.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2011 р. у справі №3-2519/11 Федиса М.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення.

В зв'язку з тим, що належний відповідачу транспортний засіб забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2607136 від 19.09.2011 р. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», то 04.10.2011 р. потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого в зв'язку із ДТП, яке мало місце 20.09.2011 р. о 15 год. 30 хв. на дорозі М-06 Київ - Чоп за участю належного відповідачу транспортного засобу ДАФ номерннй знак ВС 8761 ВМ під керуванням Федиса М.І., який працює водієм МПП фірма «Зінаїда» та транспортного засобу Фольксваген Гольф, державний номер 61776 ХМ, за кермом якого знаходився Кубов І.А. Позивач визнав вказаний вище випадок страховим, про що було складено ним страховий акт і 29.10.2012 р. позивач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 15 730,06 грн. потерпілому Якубову І.А.

На підставі даної справи позивач визнав вказаний вище страховий випадок, про що 26.10.2012 р. ним складено страховий акт №00101154/1, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 15 730,06 грн.

Відповідно до наказу від 26.12.2012 р. № 00101154 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» повністю виплатила Кубову І.А. дану суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №037383 від 29.10.2012 р. на суму 15 730,06 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 981 ЦК України, Договір страхування укладається в письмовій формі.

Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про страхування" предметом страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхувальником виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - провової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено вичерпний перелік підстав, коли стахових після виплати стахового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпечуваного транспортного засобу, який спричинив дорожнь-транспортну пригоду.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Слід зазначити, що полісом №АА/2607136 сторони не визначили будь-який інший момент, ніж момент набрання чинності договорів страхування, що пов'язаний із внесенням першого одноразового страхового платежу і тим самим підтвердили момент набрання ним чинності і факт реальності цього договору (полісу).

Судом встановлено, що позивач і відповідач підписали договір страхування шляхом видачі страховиком (позивачем у справі) страхувальникові (відповідачу у справі) поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2607136 (надалі-Поліс). Строк дії Полісу з 19.09.2011 р. до 18.09.2012 р. (п. 3 Полісу).

У пункті 7 Поліса вказано, що страхова премія 424 грн. сплачена 19.09.2011 р.

Однак, на неодноразову вимогу суду, позивач так і не надав суду такого доказу сплати відповідачем по вказаному вище Полісу 19.09.2011 р. страхової премії в сумі 424,00 грн..

Натомість представник відповідача подав суду належним чином завірену копію квитанції від 21.09.2011 р. на суму 424,00 грн. про сплату відповідачем страхового платежу ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» по полісу від 19.09.2011 р., оригінал якої оглянуто судом.

Факт сплати відповідачем страхового платежу по вказаному вище полісу саме 21.09.2011 р. не заперечується і представником позивача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Суд надає оцінку Полісу сторок дії якого з 19.09.2011 р. по 18.09.2012 р. (п.3 Полісу) де вказано, що страховий платіж сплачено 19.09.2011 р. Суд бере до уваги, що однак доказу такої сплати 19.09.2011 р. позивач суду не надав, страховий платіж фактично внесено відповідачем позивачу по вказаному Полісу 21.09.2011 р., а ДТП відбулась 20.09.2011 р. Отже, виходячи з норм ст. 983 ЦК України, договір страхування (Поліс № АА/2607136) набрав чинності з моменту виселення страхувальником страхового платежу, так як інше не встановлено договором, тобто з 21.09.2011 р. А відтак, на час скоєння ДТП 20.09.2011 р., Поліс № АА/2607136 ще не набрав чинності.

Крім того, покликання позивача на те, що відповідач не повідомив страховика (позивача) про ДТП у передбачений п.п. 33.1.4п.33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - провової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк, спростовується поданими відповідачем доказами про скерування ним таких листів-повідомлень двічі:20.09.2011 р. та 08.10.2011 р. в адресу позивача (копія опису та копія повідомлення міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідностатті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, визначено що, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею. Враховуючи наведене, позивачем не доведено факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, та не доведено факту порушення його законних прав та інтересів діями відповідача та не спростовано позивачем докази, надані відповідачем у даній справі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 730, 06 грн. страхового відшкодування є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.4, ч.2 ст.9, ч.1 ст.25, ст.27 ЗУ "Про страхування", ЗУ«Про обов'язкове страхування цивільно - провової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 979, 981, 983, 993, ч.1 ст. 1172, ч.2 ст.1187 ЦК України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.03.2013 р.

Суддя Долінська О.З.