Постанова

від 28.05.2013 по справі 5015/5424/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа № 5015/5424/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", б/н від 13.03.13р.

на рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013р.

у справі №5015/5424/12

за позовом : приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ

до відповідача : малого приватного підприємства фірма "Зінаїда", м. Дрогобич

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 15 730, 06 грн.

За участю представників:

позивача: Стахів Б.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2013р. (суддя Долінська О.З.) у справі № 5015/5424/12 відмовлено в задоволення позовних вимог ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" до малого приватного підприємства фірма "Зінаїда" про стягнення страхового відшкодування в сумі 15 730, 06 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями п.2 ч.1 ст.4, ч.2 ст.9, ч.1 ст.25, ст.27 ЗУ "Про страхування", ст.33, 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 979, 981, 983, 993, ч.1 ст. 1172, ч.2 ст.1187 ЦК України.

При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що страховим полісом №АА/2607136 сторони не визначили будь-який інший момент набрання чинності договором страхування, ніж той, що пов'язаний із внесенням першого страхового платежу ( ст. 983 ЦК України). Враховуючи те, що страховий платіж сплачений 21.09.2011 р., суд дійшов висновку, що договір страхування (Поліс № АА/2607136) набрав чинності з моменту внесення страхувальником страхового платежу, тобто з 21.09.2011 р. Відтак, на час скоєння ДТП (20.09.2011 р.) Поліс № АА/2607136 ще не набрав чинності. Крім того, місцевий суд вказав, що відповідач двічі ( 20.09.2011р та 08.10.2011р.) повідомляв позивача про ДТП.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що норма закону, яка вказує на те, що договір страхування починає діяти з моменту внесення страхового платежу, до даних правовідносин не може застосуватися, адже сторони в силу ст.18 Закону України «Про страхування» на власний розсуд дійшли взаємної згоди про початок перебігу строку дії вказаного договору страхування саме з 19.09.2011р.Таким чином, цивільно - правова відповідальність водія автомобіля,, що належить МПП фірма «Зінаїда», на момент скоєння ДТП, яка мала місце 20.09.2011р., була застрахована позивачем. Скаржник вважає, що суд невірно застосував до спірних правовідносин норму закону, яка пов'язує початок перебігу строку дії договору страхування з датою внесення страхового платежу. Позивач також стверджує, що відповідач повідомив його про дату настання ДТП лише 08.10.2011р., тоді як ДТП сталася 20.09.11р. Посилаючись на Правила надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, вважає, що відповідач не надав належних доказів(касового чека, розрахункового документа тощо) надсилання 20.09.2011р. повідомлення про ДТП та вручення його позивачеві. Звертає увагу апеляційного суду на те, що пояснення відповідача є суперечливими, оскільки відповідач спочатку стверджував, що йому стало відомо про ДТП лише 05.10.2011р., тому 08.10.2011р. було подано заяву про настання страхового випадку.

В судовому засіданні 28.05.13р. позивач підтримав доводи апеляційної скарги..

Відповідач не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання, подав відзив (вх.05-04/2636/13 від 28.05.13р.) на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи скаржника та вказує, зокрема, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання , оскільки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, однак не є договором. Зазначає, що в даному випадку страховий платіж внесено 21.09.2011р., а дорожньо-транспортна пригода відбулася 20.09.11, тобто обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку починається з моменту внесення страхового платежу, тобто з 21.09.2011р.Крім того, стверджує, що позивач був повідомлений про ДТП двічі: 20.09.2011р. шляхом скерування йому листа-повідомлення, при цьому посилається на копію опису та копію повідомлення, та 08.10.2011р. шляхом подання заяви відповідного зразка.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.09.2011 р. о 15 год. 30хв. на дорозі М-06 Київ - Чоп відбулася дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного Малому приватному підприємству фірма "Зінаїда" транспортного засобу ДАФ, номерннй знак ВС 8761 ВМ під керуванням Федиса М.І., який працює водієм МПП фірма "Зінаїда", та транспортного засобу Фольксваген Гольф, державний номер 617-76 ХМ, за кермом якого знаходився Кубов І.А.

В результаті ДТП транспортному засобу Фольксваген Гольф, державний номер 617-76 ХМ, яким на підставі генеральної довіреності керував та розпоряджався Кубов І.А., було завдано механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальності відповідача, як власника транспортного засобу ДАФ, номерннй знак ВС 8761 ВМ, застрахована позивачем згідно з полісом №АА/2607136 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 51 000 грн. В п 3 Полісу вказаний строк його дії 1 рік - з 19.09.2011 р. до 18.09.2012 р. (а.с. 30).

У пункті 7 Поліса вказано, що страхова премія 424 грн. сплачена 19.09.2011 р.

Як вбачається з квитанції № NOJLH40921 від 21.09.11р. та п.7 Страхового акту № №00101154/1, страховий платіж фактично сплачений 21.09.2011р.

04.10.2011 р. потерпіла особа Кубов І.А. звернувся до позивача із заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого в зв'язку із ДТП, спричиненим транспортним засобом забезпеченим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2607136 від 19.09.2011 р.(а.с. 25)

08.10.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою про відшкодування на підставі договору (полісу) страхування №АА/2607136 від 19.09.2011р. збитку потерпілій стороні у зв'язку з ДТП Кубову І.А. ( а.с. 31).

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2011 р. у справі №3-2519/11 Федиса М.І. визнано винним у вчиненні ДТП (ст.124 КпАП України) та накладено адміністративне стягнення - 340 грн. штрафу( а.с.21).

Згідно із страховим актом від 26.10.2012 р. №00101154/1 та наказом позивача від 26.10.2012 р. №00101154, позивач визнав вказаний випадок страховим та визначив страхове відшкодування, що підлягає виплаті потерпілій особі Кубову І.А., в сумі 15 730,06 грн.(а.с.23,24). Позивач повністю сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 15 730,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №037383 від 29.10.2012 р.( а.с. 22).

У зв'язку з тим, що відповідач не повідомив про ДТП у строки, встановлені ст.33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 08.11.2012р. позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою (вих.451) на суму 15 730 грн., яку відповідач отримав 13.11.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.(а.с.19, 20).Вказана вимога залишена відповідачем без розгляду.

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Отже доводи відповідача про те, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання, що страховий поліс не є договором, суперечать закону.

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що водій Федис М.І. транспортного засобу ДАФ, номерннй знак ВС 8761 ВМ, що належить відповідачу, визнаний судом винним у скоєнні ДТП, яка сталася 20.09.2011р. Цивільно-правова відповідальності відповідача, як власника транспортного засобу, застрахована позивачем згідно з полісом №АА/2607136 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В п 3 Полісу вказаний строк його дії 1 рік - з 19.09.2011 р. до 18.09.2012 р.

Таким чином, укладаючи договір страхування, сторони в добровільному порядку у відповідності до закону визначили строк його дії з 19.09.2011 р. до 18.09.2012 р. Саме на підставі цього договору (полісу) відповідач звертався до позивача із заявою від 08.10.2011р.про відшкодування збитку потерпілій стороні Кубову І.А.у зв'язку з ДТП.

Названі обставини свідчить про те, що на час скоєння ДТП ( 20.09.2011р.) поліс № АА/2607136 набрав чинності, тобто, договір страхування діяв. Фактична сплата відповідачем страхового платежу за вказаним договором 21.09.2011р. не може змінювати умов договору щодо строку його дії, визначеного сторонами.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає доводи відповідача та висновки місцевого суду про те, що на час скоєння ДТП (20.09.2011 р.) Поліс № АА/2607136 ще не набрав чинності, такими, що суперечить закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально

Отже, в силу вимог цього Закону страховик мав бути повідомлений про ДТП не пізніше 3-х робочих днів з для настання ДТП. Оскільки ДТП мала місце 20.09.2011р., то таке повідомлення повинно бути здійснене не пізніше 23.09.2011р.

Відповідач стверджує, що повідомляв позивача про ДТП 20.09.2011р., з чим погодився місцевий суд..

Як доказ повідомлення позивача про ДТП, відповідач подав ксерокопії листа-повідомлення №03 від 20.09.2011р. та опису вкладення до цінного листа.

Позивач стверджує, що не отримував такого повідомлення, а поданий відповідачем опис у цінний лист вважає неналежним доказом.

Відповідно до ст.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 ( далі - Правила) поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку;

Відповідно до п.11 Правил поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення( п.61 Правил).

З аналізу названих норм випливає, що поштове відправлення з оголошеною цінністю - це реєстроване поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. У разі приймання такого відправлення з описом вкладення, один примірник опису видається відправникові і на цьому примірнику вказується номер поштового відправлення.

Відповідач не подав суду розрахункового документа (касового чека, розрахункової квитанції тощо), на описі вкладення відсутній номер поштового відправлення, в описі не вказано, хто є його відправником, на поданій суду ксерокопії опису неможливо прочитати відбиток календарного штемпеля, а оригіналу опису не подано ні місцевому суду, ні апеляційному суду. Не подано також доказів вручення цього відправленні позивачеві.

Відтак, подану відповідачем ксерокопію опису вкладення у цінний лист не можна вважати належним доказом надсилання позивачу 20.09.2011р. повідомлення про ДТП.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами повідомлення позивача про ДТП у строк, встановлений ст. 33 названого Закону, а висновок місцевого суду про те, що відповідач 20.09.2011р. надсилав позивачу повідомлення про ДТП помилковим.

Інші доводи відповідача відхиляються як необґрунтовані.

Статтею 38 цього Закону встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у встановлений строк..

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ст.1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, з огляду на те, що Федис М.І. перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а саме працює водієм МПП фірма "Зінаїда", фірма зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст.192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

У відповідності до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхувальником виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову та вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору місцевий суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, визнав встановленими ті обставини, які є недоведеними, висновки місцевого суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Відтак, рішення місцевого суду належить скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 49, 83, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013р. у справі № 5015/5424/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Стягнути з малого приватного підприємства фірма "Зінаїда", ідент.код 22409356, місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Святого Юри, буд.33, на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", ідент.код 20033533, місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 14-В - 15 730, 06 грн. страхового відшкодування, 1609,50 грн. судового збору.

2.Стягнути з малого приватного підприємства фірма "Зінаїда", ідент. код 22409356, місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Святого Юри, буд.33, на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", ідент.код 20033533, місцезнаходження: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 14-В - 860, 25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 01.06.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.