Постанова

від 06.03.2013 по справі 9/179

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 9/179

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого, (доповідач) Нєсвєтова Н.М., Студенця В.І. розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на постанову та на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року господарського суду Миколаївської області від 12.11.2012 року

у справі господарського судуМиколаївської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніконджитбудсервіс" простягнення 101 606,14 грн. за скаргоюпублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача: - ВДВС:не з'явились; не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, в якій просило визнати неправомірними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Миколаївської області №9/179 від 12.07.2004 року, визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.10.2012 року ВП №31256608 за цим наказом та зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції прийняти до виконання наказ господарського суду Миколаївської області №9/179 від 12.07.2004 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.11.2012 року в задоволенні скарги відмолено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року ухвалу місцевого господарського суду від 12.11.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Миколаївобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.11.2012 року скасувати та задовольнити скаргу на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2004 року у справі №9/179 позовні вимоги ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є ПАТ "Миколаївобленерго") до ТОВ "Ніконджитбудсервіс" задоволені. Стягнуто з ТОВ "Ніконджитбудсервіс" на користь ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" 101606,14 грн. боргу, 1016,020 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

12.07.2004 року господарським судом Миколаївської області на виконання вказаного рішення були видані відповідні накази про примусове виконання рішення.

За відкритим за даним наказом виконавчим провадженням, Ленінським ВДВС в ході проведення виконавчих дій з реалізації арештованого майна боржника, були отримані грошові кошти. Ці кошти, згідно з розпорядженнями ВДВС від 13.09.2005 року, від 19.09.2005 року та від 3.11.2005 року та платіжними дорученнями №487 від 14.09.2005 року на суму 10355,44 грн., №498 від 19.09.2005 року на суму 56473,23 грн. та №606 від 04.11.2005 року на суму 37952,67 грн., а всього на суму 104781,34 грн. були перераховані позивачу.

Судами було встановлено, що в платіжних дорученнях Ленінського ВДВС №606 від 04.11.2005 року та №498 від 19.09.2005 року, в графі "призначення платежу" вказано, грошові кошти перераховуються, як борг ТОВ "Ніконджитбудсервіс" у справі №9/179. Тобто, за переконанням колегії суддів, висновок попередніх судів про те, що суми, які були перераховані цими платіжними дорученнями були перераховані ВДВС на виконання судового рішення у цій справі є вірним.

Щодо платіжного доручення №487 від 14.09.2005 року на суму 10355,44 грн., то судова колегія також погоджується з висновками судів про те, що ці грошові кошти були перераховані на виконання судового рішення у цій справі враховуючи наступне.

Судами було встановлено, що в графі "призначення платежу" платіжного доручення №487 від 14.09.2005 року вказано, що грошові кошти перераховуються, як борг ТОВ "Ніконджитбудсервіс", згідно розпорядження ВДВС від 13.09.2005 року.

Відповідно до Розпорядження підрозділу примусового виконанням рішень відділу ДВС Миколаївського обласного управління юстиції від 13.09.2005 року (на яке міститься посилання в платіжному дорученні №487 від 14.09.2005 року), грошові кошти, які надійшли від реалізації арештованого майна, належного ТОВ "Ніконджитбудсервіс" вирішено розподілити та перерахувати на користь ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" наступним чином, зокрема, 10355,44 грн. - згідно наказу у справі №9/179.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на час винесення спірної постанови про закриття виконавчого провадження), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на те, що, як було встановлено судами, наказ господарського суду Миколаївської області від 12.07.2004 році було виконано повністю Ленінським ВДВС ще у 2005 році шляхом перерахування позивачу грошових коштів на підставі платіжних доручень №487 від 14.09.2005 року, №498 від 19.09.2005 року та №606 від 04.11.2005 року, висновок судів про правомірність закінчення виконавчого провадження є вірним. Відповідно з цим, суди законно відмовили в задоволенні скарги.

Щодо посилань скаржника на Правила користування електричною енергією, відповідно до яких, в разі відсутності у платіжному документі реквізитів призначення платежу, кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що цей нормативний акт регулює правовідносини між споживачем та енергопостачальником. Водночас, спірні відносини виникли під час примусового виконання рішення суду органом виконавчої служби, який і здійснював перерахування спірних сум, відповідно з чим, ці відносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та ухвала господарського суду Миколаївської області від 12.11.2012 року є повними, законними та обґрунтованими, прийняті при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо інших доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 , 121 2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.11.2012 року у справі №9/179 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець