Постанова

від 06.03.2013 по справі 5016/4272/2011(3/252)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа № 5016/4272/2011(3/252) Доповідач - суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс"

на постанову Одеського апеляційного

господарського суду від 10.07.2012 року

у справі № 5016/4272/2011(3/252)

господарського суду Миколаївської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мібія"

про стягнення 4160,16 грн.

за участю представників:

позивача - Косогова О.М.

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2011 року Відкрите акціонерне товариство „Вознесенський спецагропромтранс" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мібія" про стягнення 715,16 грн. заборгованості по орендній платі за договором від 04.01.2010р. та 3445 грн. пені.

В подальшому ВАТ „Вознесенський спецагропромтранс" уточнило позовні вимоги в часині стягнення пені та просило стягнути штраф в цій же сумі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.02.2012 року (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 715,16 грн. боргу з орендної плати, 3 445 грн. штрафу та 1 411,50 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року (судді: Журавльов О.О., Михайлов М.В., Ярош А.І.) рішення суду першої інстанції скасовано частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 715,16 грн. заборгованості по орендній платі, 700 грн. штрафу та 1 411,50 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство „Вознесенський спецагропромтранс" просить скасувати постанову апеляційної інстанцій, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 04.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством „Вознесенський спецагропромтранс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мібія" (орендар) укладено договір оренди, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове користування трансформаторну підстанцію КТП-10/04 кВА № 105 ВАТ „Вознесенський спецагропромтранс", розташовану за адресою: м. Вознесенськ, Миколаївської області, вул. Жовтневої революції, 258; майно передавалося з метою взаємного використання технічних потужностей підприємства.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендар вступає у строкове користування майном у термін, вказаний у договорі, після підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна.

Згідно пп. 7.1. - 7.3. розмір орендної плати складає 30 грн. на місяць. Оплата за оренду здійснюється орендарем як в готівковій так і у безготівковій формі не пізніше 5 числа наступного місяця. Орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 5 грн. за кожен день прострочки.

В пунктах пп. 9.2. - 9.3. сторони домовились, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

04.01.2010 року за актом прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове користування обумовлену договором трансформаторну підстанцію.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов пункту 7.2. договору щодо сплати орендних платежів за весь час оренди, тобто за період з 04.01.2010 року по 26.12.2011 року у розмірі 715,16 грн. та штрафу за прострочення виконання грошового зобов"язання, передбаченого пунктом 7.3. договору, за період з 05.02.2010 року по 26.12.2011 року в сумі 3 445 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого в цій частині погодилась апеляційна інстанція, вірно вказав на не дотримання орендарем умов пункту 7.2. договору та порушення, у зв"язку з цим, норм цивільного законодавства, якими передбачено обов"язок орендаря сплачувати орендну плату щомісячно, не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Відтак, Відкрите акціонерне товариство „Вознесенський спецагропромтранс" вправі вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю „Мібія" сплати боргу у розмірі 715,16 грн. за користування цим майном за період 04.01.2010 року по 26.12.2011 року.

Відповідно до cтатті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього ж Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов»язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 цього ж Кодексу договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Керуючись зазначеними нормами законодавства та враховуючи відсутність доказів погашення орендарем заявленого позивачем розміру заборгованості, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог у частині стягнення 715,16 грн. боргу по орендній платі у заявленому періоді.

Водночас, зважаючи на домовленість сторін, викладену у пункті 7.3. договору, про покладення на орендаря обов"язку сплатити штраф у розмірі 5 грн. за кожен день прострочки сплати орендних платежів, суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, визнав обгрунтованими позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, апеляційна інстанція, погодившись з позицією місцевого господарського суду щодо наявності підстав для притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю „Мібія" до відповідальності у вигляді стягнення з нього штрафу, передбаченого пунктом 7.3. договору, з урахуванням вищенаведених обставин справи, а також розумності, добросовісності і справедливості, використала надане господарському суду право та зменшила розмір штрафних санкцій, стягнувши їх в сумі 700 грн.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з"ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови в частині зменшення штрафу.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 5016/4272/2011(3/252) залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко