Ухвала

від 05.03.2013 по справі 18/65/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"05" березня 2013 р. Справа № 18/65/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сидоров П.В., за довіреністю.

відповідача - Левицька - Корчун В.І., за довіреністю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.01.13 року у справі № 18/65/2012/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка"

до Приватного малого підприємства "Атлант"

про стягнення 4308220,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Словянка" (позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ПМП "Атлант" (відповідач) про стягнення 4308220,00 грн. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного сторонами та складської квитанції № 494 від 26.12.2010 року позивач поставив на зберігання відповідачу товар (кукурудзу фуражну), у кількості 2000000 кг, а відповідач у порушення умов договору товар не відвантажив, у зв'язку з чим позивач вважає, що у нього виникло право на стягнення з відповідача вартості неповернутого товару, на загальну суму 4308220,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 року у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з заявою про забезпечення позову. В підтвердження вимог вказаної заяви позивач посилається на наявність обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідачів на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Зокрема, дане припущення виникло внаслідок вчинення відповідачами по справі дій, спрямованих на реалізацію такого майна, що підтверджується інформацією з інтернет-сайтів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року задоволено апеляційну скаргу ТзОВ "Словянка", скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 року та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши вказану заяву позивача та додані до неї матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 ГПК України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, господарський суд у кожному конкретному випадку оцінює обставини справи та приймає відповідне рішення.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Метою вжитих судом заходів до забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Позивач, відповідно до ст. 33 ГПК України, при поданні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття таких заходів.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї доказів, між сторонами у справі виник спір щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань з приводу повернення переданого на зберігання товару, що й спричинило звернення до суду з даним позовом.

Докази, додані до заяви про забезпечення позову, а саме, публікації з Інтернет-ресурсів, які містять оголошення про реалізацію майна ПМП "Атлант" діючого елеватора (зерносховища), свідчать про здійснення відповідачем дій направлених на зменшення обсягу свого майна.

Оцінюючи доводи заявника господарський суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому, термін "майно" у контексті ч. 1 ст. 316 ЦК України містить у собі не тільки майно в розумінні ст. 190 ЦК України, але і гроші (грошові кошти). Положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб, тощо.

Таким чином, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту винесення рішення, розпорядитися належним йому майном (грошовими коштами) на власний розсуд, що в свою чергу може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, в разі його винесення на користь позивача, оскільки грошові кошти, які є у відповідача на момент прийняття такого рішення, можуть зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження відповідача на момент його виконання.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та п. 1.1 Інформаційного листа № 01-8/2776 від 12.12.2006 року "Про деякі питання практики забезпечення позову" суд також враховує розумність та обґрунтованість вимог заявника, наявність зв'язку між накладанням арешту на грошові кошти відповідача та предметом спору по справі і розміром судових витрат позивача.

Дослідивши викладені критерії застосування заходів до забезпечення позову, вбачається існування прямого зв'язку між вибраним заходом забезпечення позову і предметом позову, оскільки такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За наведених обставин, приймаючи до уваги значний розмір збитків, невиконання відповідачем обов'язку зі сплати визначених вище сум, а також приписи ст. 319 ЦК України, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін., відтак є можливим забезпечити позов у даній справі.

При цьому, судом враховано, що вказані заходи до забезпечення позову безпосередньо пов'язані з предметом спору та не призведуть до фактичної неможливості ПМП "Атлант" здійснювати господарську діяльність, а тому не можуть розцінюватися як протиправне втручання в діяльність підприємства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 66, 67, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" про вжиття заходів забезпечення позову задоволити.

Вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, у тому числі зерносховища та допоміжні будівлі, обладнання та приміщення, що знаходяться за адресою: по вул. Коцюбинського, 33, м. Калинівка, 22400, та заборонити Приватному малому підприємству "Атлант" (код ЄДРПОУ 32104400), у тому числі через третіх осіб, відчужувати нерухоме майно, у тому числі зерносховища та допоміжні будівлі та приміщення, що знаходиться по за адресою: вул. Коцюбинського, 33, м. Калинівка, 22400.

Ухвала набирає законної сили 05.03.2012 року та є виконавчим документом у розумінні ст.ст. 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження", який може бути пред'явлений до примусового виконання в порядку, передбаченому зазначеним Законом протягом 1 (одного) року з наступного дня після його прийняття.

Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Словянка" (пров. Червоногвардійський, 12, м. Одеса, 65037, код ЄДРПОУ 36673781), боржником - Приватне мале підприємство "Атлант" (вул. Хмельницьке шосе, 82, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 32104400, місцезнаходження зерноскладу: вул. Коцюбинського, 33, м. Калинівка, 22400).

Ухвалу направити сторонам по справі, Відділу державної виконавчої служби Калинівського РУЮ (22400, Вінницька обл., м.Калинівка, вул. Дзержинського, 39) для виконання.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.