Постанова

від 05.03.2013 по справі 18/65/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 18/65/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 року у справі № 18/65/2012/5003 (колегія суддів: суддя Маслій І.В. (головуючий), суддя Балтак О.О., суддя Мельник П.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка"

до Приватного малого підприємства "Атлант"

про стягнення 4308220,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Сидоров П.В., за довіреністю

відповідача - Левицька-Корчун В.І., за довіреністю

В судовому засіданні 05.03.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Словянка" (позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ПМП "Атлант" (відповідач) про стягнення 4308220,00 грн. Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору та складської квитанції № 494 від 26.12.2010 року позивач поставив на зберігання відповідачу товар (кукурудзу фуражну), у кількості 2000000 кг, а відповідач у порушення умов договору товар не відвантажив, у зв'язку з чим позивач вважає, що у нього виникло право на стягнення з відповідача вартості неповернутого товару, на загальну суму 4308220,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 року у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем надано суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 року у справі № 18/65/2012/5003 - без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

01.12.2010 року між сторонами укладено Договір № 15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язувався виступити вантажоодержувачем, прийняти, зберігати, підробити і відвантажити, на першу вимогу передане власником (позивачем) зерно, а власник зобов'язується оплатити надані послуги згідно договору. Відповідно до п. 2.2. договору термін зберігання зерна встановлено до 31.12.2011 року.

Місцевим господарським судом, на підставі наявних матеріалів справи прийнято рішення про відмову в позові на підставі недоведеності позивачем тих обставин, на які він посилався, як на підставу для задоволення своїх вимог. Зокрема, господарський суд Вінницької області зазначив, що позивачем не доведено факту передачі на зберігання зерна, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів (первинні бухгалтерські документи, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікат якості та інші документи, які посвідчують факт передачі товару) відвантаження зерна на зерновий склад чи купівлі такого зерна у третіх осіб. Вказав, що видану складську квитанцію погашено на підставі заяви директора ТзОВ "Словянка" від 15.01.2011 року та внесено відповідні відомості до Реєстру складських документів; відповідно до листа ТзОВ "Словянка" від 26.12.2010 року яким відповідача повідомлено про те, що складська квитанція № 494 від 26.12.2010 року не буде мати юридичної сили, оскільки необхідна позивачу лише для отримання квоти.

Разом з тим, місцевий господарський суд не взяв до уваги наступного.

Предметом судового розгляду є вимога ТзОВ "Словянка" про стягнення 4308220,00 грн. з ПМП "Атлант" збитків завданих неповерненням позивачеві 2000000кг зерна кукурудзи 3 класу, переданих відповідачеві на зберігання на підставі договору, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 494 від 26.12.2010 року.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 ЦК України, Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Статтею 936 ЦК України унормовано, що змістом договору зберігання є обов'язок зберігача зберігати річ, яка передана на зберігання поклажодавцем і повернути її у схоронності. За приписами ст. 955 ЦК України положення параграфа 1 глави 66 ЦК України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 957 ЦК України договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. Згідно з пунктами 10, 24 ст. 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Згідно з приписами ст. 37 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Статтею 43 вказаного Закону унормовано, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України. Наказом від 27.06.2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" для усіх суб'єктів ринку зерна введено в дію обіг складських документів на зерно - складську квитанцію, просте та подвійне складські свідоцтва. Згідно з пунктами 1.3, 1.7, 1.9, 1.11, 1.18, 1.19, 1.20 розділу 1 вказаного Положення бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно. Зерновий склад не повинен видавати поклажодавцю складські документи на зерно, якщо, зокрема, зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання. Складська квитанція на зерно виписується складом одночасно з прийняттям зерна на зберігання. Виправлення і підчистки при виписці складських документів на зерно не допускаються. Після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом. Відповідно до розділу 3 цього ж Положення підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом. При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року у справі № 5011-36/6410-2012.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання 2000000кг зерна кукурудзи 3 класу, а відповідач у підтвердження цього видав складську квитанцію на зерно № 494 від 26.12.2010 року яка, відповідно до ст. 961 ЦК України є складським документом. Після чого, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1569 від 17.11.2004 року "Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" вказану складську квитанцію внесено до Основного реєстру складських документів на зерно, що підтверджується відповідним витягом, а відповідно до п. 2 вказаної Постанови - Основний реєстр складських документів на зерно, прийнятого на зберігання, є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах, через електронну мережу. Реєстр зернового складу ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації). Інформація в електронному реєстрі та книзі реєстрації повинна бути ідентична.

Як вбачається з матеріалів справи, на примірнику складського документа - складської квитанції на зерно № 494 від 26.12.2010 року (оригіналі), який передавався позивачу та був оглянутий у судовому засіданні господарським судом Вінницької області та під час засідання Рівненським апеляційним господарським судом 05.03.2013 року відсутній напис "Погашено", тобто згідно вимог чинного законодавства, єдиний документ на підставі якого здійснюється видача/відвантаження зерна із складу зберігача є непогашеним, що в свою чергу свідчить про невиконання зобов'язань відповідача перед позивачем щодо відвантаження 2000000кг зерна кукурудзи 3 класу. Факт видачі складської квитанції спростовує твердження відповідача про відсутність факту передачі позивачем зерна. Внесення відповідачем в односторонньому порядку до реєстру відомостей про погашення складської квитанції є неправомірним та не свідчить про припинення зобов'язань відповідача. Щодо тверджень відповідача та висновку місцевого господарського суду стосовно листа директора ТзОВ "Словянка" Вінічука А.В. б/н від 26.12.2010 року, відповідно до якого складська квитанція № 494 від 26.12.2010 року не буде дійсна для отримання зерна та видавалась позивачу виключно для отримання квоти та листа ТзОВ "Словянка", в якому повідомляється про втрату складської квитанції № 494 від 26.12.2010 року та відсутність у зв'язку з цим претензій до ТзОВ "Атлант", то останні не беруться колегією суддів до уваги, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вищевказані листи не є тими документами, які свідчить при припинення зобов'язань між сторонами.

У зв'язку з відсутністю у відповідача товару на зберіганні у кількості 2000т позивач звернувся з позовом про стягнення з останнього вартості даного товару у розмірі 4308220,00 грн. (2000т х 2154,11 грн.). Вартість однієї тони визначена згідно довідки Аграрної біржі від 17.10.2012 року № 969.

Відповідно до ст.ст. 6, 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості; зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим до виконання. Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Дана норма кореспондує з приписами ст. 193 ГПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 957 ЦК України, ст.ст. 26, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову визначено неповернення відповідачем 2000т. зерна кукурудзи 3 класу, переданої за складською квитанцією. Між тим, апеляційним судом на підставі повного та всебічного розгляду справи установлено, що позивач довів належними та допустимими доказами, факт передачі зерна на зберігання. Натомість відповідачем не надано жодних доказів, які спростовували б вищевказані доводи позивача. За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт заподіяння позивачу збитків у зв'язку з неповерненням відповідачем йому майна, переданого на зберігання на суму 4308220,00 грн.

Судова колегія вважає, що скаржник в порядку ст. 33 ГПК України довів безспірними та беззаперечними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Доводи відповідача до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються вищенаведеним.

Колегія суддів вважає передчасними посилання місцевого господарського суду на матеріали кримінальної справи, оскільки, згідно ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору зберігання, наявність у відповідача оригіналу непогашеної складської квитанції, колегія суддів зазначає про помилковість рішення суду першої інстанції про відмову в позові. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Вінницької області скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до приписів ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.01.13 року у справі № 18/65/2012/5003 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Атлант" (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 82; код ЄДРПОУ 23104400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" (65037, м. Одеса, пров. Червоногвардійський, буд. 12; код ЄДРПОУ 36673781) 4308220,00 грн.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Атлант" (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 82; код ЄДРПОУ 23104400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" (65037, м. Одеса, пров. Червоногвардійський, буд. 12; код ЄДРПОУ 36673781) 64380,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ."

3. Стягнути з Приватного малого підприємства "Атлант" (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 82; код ЄДРПОУ 23104400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" (65037, м. Одеса, пров. Червоногвардійський, буд. 12; код ЄДРПОУ 36673781) 34410,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду та 1720,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Словянка" (65037, м. Одеса, пров. Червоногвардійський, буд. 12; код ЄДРПОУ 36673781) 2220,00 грн. судового збору до державного бюджету (отримувач коштів УДКСУ у м. Рівному, код ЄДРПОУ 38012714, банк отримувача ГУДКСУ у Рівненській області, код банку отримувача (МФО) 833017, рахунок отримувача 31213206782002).

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.